6. Необхідність роздержавлення. Основні способи приватизації. (лекція)
Роздержавлення — це процес перетворення державної власності в інші недержавні форми — приватні, змішані, акціонерні і колективні, тобто вилучення в держави певних засобів і передача їх у приватну власність. Але це не виключає, що держава може мати свою власність, проводити економічну, соціальну і технічну політику, займаючись, насамперед, підприємницькою діяльністю в змішаних, акціонерних товариствах, фірмах і володіти контрольним пакетом акцій. Основним напрямком приватизації є перетворення відносин власності і передача цілого ряду державних підприємств у власність юридичних та фізичних осіб.
Під роздержавленням маємо на увазі загальний процес переходу від тоталітарної державної економіки до економіки змішаної, багатоукладної. Цей процес пов'язаний з денаціоналізацією, приватизацією, демонополізацією, демократизацією економіки, а також зі складовими частинами цього процесу: орендою, комерціалізацією, корпоратизацією і персоніфікацією власності.
Демонополізація — комплекс заходів, що здійснюються державою з метою зниження рівня монополізації ринків. Метою демонополізації є посилення конкуренції.
Комерціалізація — перетворення структурних підрозділів державних підприємств або об'єднань у самостійні підприємства з правами юридичної особи, розрахунковим рахунком, з державною реєстрацією як самостійних суб'єктів підприємницької діяльності.
Корпоратизація (акціонування) — процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більше ніж 75% статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань у відкриті акціонерні товариства.
Денаціоналізація передбачає перетворення державної власності не тільки в приватну, але й в інші її форми (наприклад, у колективну).
Роздержавлення економіки - це складний, багатопрофільний процес подолання диктату держави у сфері економічного життя. В ньому чільне місце займає роздержавлення власності. Що воно собою являє? Нерідко поняття роздержавлення власності ототожнюється з приватизацією. Насправді зазначені терміни зовсім різні. Роздержавлення власності - більш широке поняття. Його принципово неправильно зводити лише до приватизації, тобто до переходу об'єктів державної власності у власність громадян та недержавних юридичних осіб. Справжнє роздержавлення власності - це всебічний процес перетворення державної власності з метою обмеження господарської функції держави, суттєвого скорочення участі держави у сфері безпосереднього підприємництва, заміни централізованої системи організації та управління економікою на демократичну ринкову систему господарювання. Цей процес передбачає ліквідацію монополії держави і у відносинах власності, і у відносинах господарювання (підприємництва).
Необхідність роздержавлення власності зумовлена рядом причин (див. схему 22.1).
Причинами роздержавлення власності є насамперед створення такої умови соціально орієнтованої економіки, якою є наявність великої кількості самостійних, вільних товаровиробників. Вони несуть економічну відповідальність не тільки своїми поточними доходами, а й власним майном, і повинні мати свободу господарської ініціативи. Створення умов для функціонування таких товаровиробників без здійснення роздержавлення економіки неможливе.
Схема 22.1. Причини роздержавлення власності
Необхідність роздержавлення власності пов'язана також із потребою формування рушійних сил ринкової економіки. Найважливішою рушійною силою є конкуренція. Державна власність і засноване на цій державне підприємництво в тому вигляді, в якому вони функціонують у командній системі, таких рушійних сил не створюють. Виникнення достатньої кількості конкуруючих між собою товаровиробників, формування соціального прошарку людей, які заінтересовані у розвитку економіки, можливе лише на основі роздержавлення державної власності.
Отже, без роздержавлення власності не можна забезпечити розв'язання таких стратегічних завдань економічного розвитку України, як формування ринкового середовища, створення рушійних сил ринкової економіки, і на цій основі - піднесення її ефективності.
Роздержавлення є загальноцивілізаційним процесом, властивим багатьом країнам. У кожній країні ці процеси мають свої особливості. Однак світовий досвід дає підстави для висновку, що якими б не були специфічні умови для здійснення роздержавлення, останнє повинно базуватись на ряді загальних принципів, оскільки ці проце
Схема 22.2. Основні принципи роздержавлення власності
Механізм роздержавлення власності повинен базуватись на гласності і громадському контролі за його здійсненням. Це необхідно для недопущення різного роду зловживань (заниження оцінки вартості роздержавленого майна, вибір потрібних чи вигідних покупців тощо), які негативно позначаються на сприйнятті роздержавлення населенням.
Приватиза́ція — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів. Приватизація сфери послуг включає державні контракти з приватними фірмами для забезпечення послуг, які раніше виконувалися громадськими установами.
Приватизація - складова роздержавлення, що полягає у переході об’єктів державної власності у приватну і колективну форми власності. Приватизація - складний і неоднозначний процес, який має бути забезпечений відповідною законодавчою базою. Приватизація в Україні здійснюється на основі законів і постанов, прийнятих Верховною Радою України, а також указів Президента України.
Приватизація державного майна здійснюється різноманітними способами.
Закон України “Про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р. у ч. 1 ст. 15 визначає такі способи приватизації:
• продаж частини державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери;
• продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за , конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів;
• продаж акцій (часток, паїв), що належать державі в господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців;
• продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, чи контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства за умови подання покупцем бізнес-плану чи техніко-економічного обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників , підприємства, пропозицію інвестора з зазначенням , максимального розміру інвестиції, строків і порядку її внесення, а також декларацію для покупців – фізичних осіб;
• викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом.
Продаж частини державного майна кожному громадянинові України за приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати) та компенсаційні сертифікати – як спосіб приватизації широко застосовувався до 1 травня 1999 р. При цьому застосування приватизаційних паперів мало місце як за викупу, так і конкурентних способах приватизації.