Закони розвитку

Закони розвитку економічної організації – закони, які виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між елементами організації та властивими їм (зв'язкам) суперечностями, що є рушійними силами її (організації) розвитку. До них належать:

закон синергії, згідно з яким економічний потенціал організації посилюється внаслідок взаємодії її елементів (а також компонентів кожного з елементів), в процесі якої вони взаємодоповнюють один одного, і виникають нові зв'язки, якості та властивості, тобто нові суперечності й рушійні сили розвитку організації,

закон цілісності, згідно з яким виникнення і розвиток економічної організації супроводжуються появою нового регулюючого органу, який підпорядковує собі всі інші елементи і спрямовує еволюцію організації в конкурентному середовищі до посилення ефективності та стабільності,

закон появи в організації спільної мети, яка є системоутворюючим фактором, певною мірою підпорядковує собі ці ти кожного з елементів, а кожна з цих підсистемних цілей – своєрідна конкретизація загальної мети,

закон пропорційності властивий цілісній економічній системі та окремим п підсистемам, елементам, у т.ч. окремим економічним організаціям,

закон поетапного розвитку, відповідно до якого життєдіяльність будь-якої організації проходить такі послідовні фази тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і ступінь розв’язання суперечності, перехід її у вищу форму розвитку, в розвинутішу й досконалішу організацію. Цим фазам відповідають певні етапи становлення (фаза тотожності та відмінності суперечності), розвиток (збігається з фазою суперечності) і занепаду (фаза конфлікту і ступінь розв’язання суперечності, а отже, перехід у вищу форму розвитку),

закон самозбереження, згідно з яким будь-яка економічна організація, її окремий елемент чи компонент в умовах конкуренції намагаються зберегти себе (уникнути серйозних потрясінь завдяки своєчасному вирішенню конфліктів, що назрівають, вдосконаленню організації, раціональному використанню ресурсів та ін.),

закон зростаючої інформованості, відповідно до якого для посилення порядку й самоорганізованості кожен елемент повинен засвоювати все більшу частину інформації й націй основі приймати відповідні рішення та організовувати свідому діяльність.