3. Поняття права інтелекуальної власності.

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв´язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Окремий розділ Закону України «Про власність» закріплює вихідні положення щодо суб´єктів, об´єктів та встановлює законодавство, яке врегульовує відносини щодо створення і використання об´єктів права інтелектуальної власності (ст.ст. 40-42).

Разом з тим право інтелектуальної власності складає окремий інститут цивільного права. Його норми закріплені у книзі четвертій ЦК України - «Право інтелектуальної власності» (12 глав, які об´єднують 90 статей). Відповідно до статті 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об´єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом та іншим законом. Навіть розміщення цього інституту в ЦК України одразу за книгою «Право власності та інші речові права» ще раз засвідчує вагомість суспільної цінності інтелектуальної власності.

Давно відомо, що творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Рівень творчої діяльності у різних країнах неоднаковий. Рівень виробництва, економіки в цілому і, врешті-решт, добробуту людей визначається рівнем розвитку освіти, науки, техніки і культури. Не випадково захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов´язком нашої держави.

В об´єктивному розумінні право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які врегульовують відносини щодо створення, використання та захисту об´єктів інтелектуальної власності.

У суб´єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать суб´єкту у зв´язку зі створенням і використанням об´єкту інтелектуальної власності.

Суб´єктами права інтелектуальної власності є особи (творці), чиєю працею створено об´єкт. Це може бути автор твору, винахідник, виконавець та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.

До особистих немайнових прав інтелектуальної власності належать: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об´єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об´єкта права інтелектуальної власності. Інші особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть бути передбачені окремим законом. Вони належать творцеві об´єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Такі права не можуть відчужуватися, за винятком випадків, передбачених законом.

Майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об´єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об´єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об´єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання та ін.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених законом чи договором. Останні можуть бути припинені у випадках, передбачених законом чи договором.

Перелік об´єктів інтелектуальної власності, яким за законом надано правову охорону, викладено у ст. 420 ЦК України. Вони не є вичерпними і з часом можуть доповнюватись.

Важливо, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Це положення закріплене ст. 419 ЦК України. Перехід права на об´єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Перехід права власності на річ не означає переходу права на об´єкт права інтелектуальної власності. Приміром, особа, яка придбала у власність книгу, звичайно ж не набула прав автора цього твору. Вона стала власником книги, набула право власності на неї. Автором книги є інша особа.

4. Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності.

До об´єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

- літературні та художні твори;

- комп´ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних);

- виконання;

- фонограми, відеозаписи, передачі (програми) організацій мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

- комерційні таємниці.

Всі ці об´єкти є різними за походженням, природою створення, тому їм відповідають різні методи законодавчого забезпечення. Так, літературні і художні твори, комп´ютерні програми, виконання, фонограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Об´єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі і промислові зразки) захищаються патентним правом.

Зважуючи на особливості об´єктів інтелектуальної власності, законодавець закріплює їх правове регулювання у різних главах. Так, право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) врегульовано главою 36 ЦК України. Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права) врегульовується главою 37 ЦК України і т. д. Окремі глави чинного законодавства закріплюють право інтелектуальної власності на: наукове відкриття; винахід, корисну модель, промисловий зразок; компонування інтегральної мікросхеми; раціоналізаторську пропозицію; сорт рослин, породу тварин; комерційне найменування; торговельну марку; географічне зазначення; комерційну таємницю.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору, вважається автором доти, доки кимось не буде доведене інше.

Володар авторського права на твір, який не є його автором, також має право зареєструвати авторські права, придбані в установленому законом порядку. Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути, насамперед, автори права об'єкта інтелектуальної власності. Автором об'єкта права інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Авторами багатьох об'єктів інтелектуальної власності бувають малолітні й неповнолітні діти та недієздатні. Це первинні суб'єкти права інтелектуальної власності, що на підставі закону або договору можуть перейти до інших фізичних або юридичних осіб — правонаступникам суб'єктам права інтелектуальної власності як похідним. Слід звернути увагу на те, що «творча правосуб'єктність» не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правилом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати авторські права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).

Юридичні особи згідно з ЦК не можуть бути авторами, але вони можуть стати первинними суб'єктами права інтелектуальної власності за законом. Первісне право інтелектуальної власності виникає в роботодавців на об'єкти, створені в порядку виконання службових обов'язків (у зв'язку з виконанням трудового договору). Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності зізнаються фізичні і юридичні особи, до яких це право переходить за законом або договором (спадкоємці та інші правонаступники). Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності варто визнати осіб, яким ЦК та інші закони надають право на використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу суб'єкта цього права й без виплати (або з виплатою) винагороди (так зване вільне використання). Автори переказів та інших похідних творів використовують свої авторські права тільки за умови дотримання прав автора, твір якого був ними перекладений або перероблений. Слід зазначити, що авторське право перекладачів творів або авторів переробки твору не обмежує інших осіб у здійсненні перекладу або переробки тих же самих оригінальних творів. Авторське право на твір, створений творчою працею декількох осіб, належить цим особам на підставі ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 14.07,2001 р. Ст.13 Закону визначені умови співавторства на такий твір як інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка брала інтерв'ю. Опублікування запису інтерв'ю можливе тільки за згодою особи, яка дала інтерв'ю. З метою врегулювання відносин з приводу використання «спільного» твору співавтори укладають між собою відповідну угоду. Такою угодою може бути передбачене право співавтора на використання створеної ним частини твору на свій власний розсуд або умова використання твору тільки як нерозривного цілого об'єкта авторських прав. У разі порушення загального авторського права кожен із співавторів має право доводити своє право в судовому порядку.