Семінарське заняття 2

Тема 2. Фінансове право як галузь права

Тема 3. Фінансово-правові норми та відносини

Питання для усного опитування та дискусії

2.1. Поняття, предмет і метод фінансового права.

2.2. Система і джерела фінансового права.

2.3. Співвідношення фінансового права як галузі та науки. Наука фінансового права.

2.4. Поняття фінансово-правових норм, їх особливості та види.

2.5. Структура фінансово-правової норми. Правова природа фінансово-правових санкцій.

2.6. Поняття та зміст фінансово-правових відносин, їх особливості та класифікація.

Аудиторна письмова робота

Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є :фінансове право, предмет фінансового права, метод фінансового права, фінансове право як галузь права, фінансове право як наука, фінансово-правові норми, фінансово-правові відносини.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють поведінку суб’єктів фінансових правовідносин з приводу управління державними фінансами і фінансами місцевого самоврядування.

Предмет фінансового права охоплює і відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності місцевого самоврядування що:

• здійснюється в рамках єдиної фінансової системи України.

• підтримується та забезпечується єдністю податкової та бюджетної систем.

• забезпечується єдиною системою фінансового контролю.

Особливу увагу потрібно звернути на предмет та метод. Предметом є сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів необхідних державі і органам місцевого самоврядування для виконання їх функцій і завдань. Основним методом фінансового права є імперативний метод (метод владних приписів).

Система фінансового права складається з двох частин: загальної та особливої.

У загальну частину фінансового права включаються норми, що закріплюють загальні принципи, правові форми та методи фінансової діяльності, правовий статус органів, які керують фінансовою діяльністю, а також норми, які регулюють відносини у галузі фінансового контролю.

В особливу частину входять розділи, які об’єднують норми, що регулюють відносини в галузі: бюджету, державних доходів та видатків, державного кредиту, податків, державного страхування, банківського кредитування та безготівкових розрахунків, грошового обігу та валютного регулювання.

Потрібно також нагадати, що джерелами фінансового права є правові акти представницьких та виконавчих органів державної влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

Фінансово-правова норма – правило поведінки загальнообов’язкового характеру, яке встановляється компетентними державними органами чи органами місцевого самоврядування з приводу утворення, розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, яке формується в категоричній формі і забезпечується до виконання примусовою силою держави. Фінансово-правові норми класифікують за суб’єктами правотворчості, характером диспозиції, за сферою дії, за тривалістю у часі і від дії по колу осіб.

Специфіка фінансово-правових норм суспільних відносин обумовила їх імперативний характер. Як правило, вони містять вимоги, виражені в категоричній формі і не допускають їх довільної зміни, точно визначають об’єм права і обов’язків учасників фінансових відносин.

Фінансово-правові відносини – це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають носіями прав та обов’язків, пов’язаних з утворенням, розподілом та використанням грошових фондів. Вони мають певну особливість – виникають в процесі фінансової діяльності органів публічної влади, об’єктом є фонди грошових коштів, мають державно-владний характер, також майновий характер, не можуть існувати між громадянами, не наділені юридичною рівністю сторін.

Студент також повинен знати і функції фінансово-правових відносин які: вказують на коло осіб, на яких в конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми; закріплюють конкретну поведінку суб’єктів в області мобілізації, розподілу, використання фондів коштів, якої вони зобов’язані неухильно дотримуватись; є умовою для приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Фінансово-правові відносини класифікують за ознаками матеріального змісту (бюджетні, податкові, кредитні, банківські, валютні); за суб’єктом цих правовідносин і за наявністю матеріальних і процесуальних норм.