5.Механізм банківського кредитування
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:
- за кредиторами;
- за формами та видами;
- за метою використання;
- за терміном надання;
- за забезпеченням;
- за порядком надання.
Кредиторами підприємств можуть бути:
—банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);
— підприємства (комерційний кредит);
—держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
— міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).
До видів кредитів належать:
• банківський;
• комерційний;
• державний;
• лізинговий.
Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріальною забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.
Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.
Лізинговий кредит — це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.
За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.
Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.
Не можуть отримати кредити підприємства:
• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);
• під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;
• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.
Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку.
Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. В заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, в першу чергу, вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.
Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи.
На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на підставі яких вирішується питання про надання кредиту.
Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Вона розраховується банками для кожного клієнта і може вимірюватись показниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, прибутковості, рентабельності, співвідношенням інших статей балансу.
Аналіз кредитної заявки клієнта, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку; відомості, які при потребі можуть або вже отримані банком від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, покупці продукції, кредитори тощо); звіти й інші офіційні матеріали різних установ та організацій.
З метою отримання більш повної картини про господарсько-фінансову діяльність клієнта, уточнення і перевірки достовірності поданої інформації та документів банками можуть здійснюватись перевірки на місцях. Програма відвідування клієнта на місці повинна бути добре і детально продуманою і переслідувати конкретні цілі [4, 200-205].
Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту - розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.
Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником па рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк - при тимчасовій потребі в кредитах або при наданні окремого кредиту.
У кредитній угоді передбачається:
- мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;
- форма забезпечення зобов'язань позичальника;
- відсоткова ставка;
- порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;
- права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;
- перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;
- періодичність надання їх банку;
- можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.
Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України.
Умова про відсотки є однією із суттєвих умов кредитного договору. В економічній літературі нерідко поряд із словом "процент" використовують його синонім "відсоток". Вони мають однаковий зміст, але різні за своєю будовою і походженням. Перше належить до так званих інтернаціоналізмів, тобто слів, то входять до спільного за виникненням фонду кількох мов, близьких за походженням або подібних за своїм культурним розвитком. У наші дні, коли відроджується національна ідея, у мові повертаються до специфічно українських форм, а саме тому а літературі перше місце знов посів український переклад латинського procentum (на сто) - відсоток.
Суть відсотка як економічної категорії полягає в тому, що він представляє собою частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал, тобто відсоток - це ірраціональна ціна позичкового капіталу. Джерелом відсотку є додаткова вартість, що створюється у процесі продуктивного використання цього капіталу. Крім попиту та пропозиції, на норму відсотка впливають також масштаби виробництва, темпи інфляції, державне регулювання відсоткових ставок та інші фактори.
Заключним етапом банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу с забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо господарсько-фінансова діяльність клієнта погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, які передбачені кредитним договором.