4. Консультування батьків у молодшому шкільному віці дитини.

Молодший шкільний вік — наступний період сплеску батьківських запитів на консультацію у фахівця. У першу чергу він зв'язаний із проблемами дезадаптації дитини в системі шкільного навчання. Причини шкільної неуспішності на початкових етапах навчання мають як біологічний, так і соціальний характер.

До біологічних причин можуть бути віднесені:

• низький темп психічної активності (кіркова незрілість);

• дефіцит уваги з гіперактивністю (незрілість підкіркових структур);

• вегетативна лабільність на тлі соматичної ослабленності (у силу незрілості або внаслідок ослаблення самої вегетативної нервової системи);

• загальна вегетативна незрілість;

• порушення в області функціонування окремих аналізаторів і їх міжаналізаторної взаємодії (неспритна загальна і дрібна ручна моторика, незначне зниження слуху, недоліки мовного розвитку й ін.);

• хронічні хвороби і часті простудні захворювання дитини і, як наслідок, його загальне соматичне ослаблення.

Серед соціально-психологічних причин частіше відзначаються соціальна депривація, педагогічна занедбаність дитини, погані умови виховання і життєзабезпечення, жорстко нормативний стиль сімейного виховання й інші психотравмуючі впливи середовища.

Передумовою до виникнення шкільної неуспішності може стати психологічна неготовність дитини до систематичної, цілеспрямованої роботи в умовах нової ситуації розвитку.

Коли психолог зіштовхується з мнимими причинами неуспішності, при бесіді з батьками (або з одним з них) у першу чергу виявляється підвищена тривога за перспективи навчання дитини в школі. Ця тривога зв'язана з його власним, найчастіше негативним досвідом відвідування загальноосвітньої установи. Реально в дитини може відзначатися трохи тривала фаза адаптаційного періоду до нового виду діяльності. За даними психологів, використовуваних у нормативних документах, протягом перших двох місяців шкільного навчання адаптуються лише 50—60 % учнів перших класів, ще 30 % - протягом першого півріччя. Але 10—15 % дітей випробують труднощі зі шкільною адаптацією протягом усього першого року навчання.

У подібній ситуації необхідна консультативна робота з батьком, а не з дитиною, інакше його негативне сприйняття школи нанесе непоправну шкоду дитині.

Якщо причини запиту батька реально зв'язані з навчанням дитини, необхідно всебічно розібратися в проблемі. Консультант повинний чітко розуміти границі власної компетентності. Дитину потрібно проконсультувати в таких фахівців, як психоневролог, невропатолог, учитель-дефектолог, логопед. Якщо є підозри на труднощі, зв'язані із сенсорною недостатністю, — у профільного фахівця (отоларинголога, сурдопсихолога, сурдопедагога, окуліста, тифлопедагога й ін.).

Якщо в дитини виявлене негрубе відставання в розвитку психічних функцій, труднощі в засвоєнні програмного матеріалу й емоційна незрілість, їй необхідно зробити корекційну допомогу у формі індивідуальних або групових занять. Надзвичайно значиме залучення батьків до їхнього проведення.

По-перше, доцільно запрошувати батьків на корекційоні заняття, проведені психологом з їхніми дітьми.

По-друге, бажано давати батькам і дітям завдання для домашньої роботи, наприклад сходити в зоопарк, простежити за поводженням диких тварин, а вдома записати, яких тварин зустріли в зоопарку.

По-третє, корисно проводити з батьками регулярні зустрічі з питань динаміки розвитку дитини. На цих зустрічах, що можуть мати як групову, так і індивідуальну форму, необхідно не тільки обговорювати проблеми їхніх дітей, але і проводити психотерапевтичну підтримку зусиль з боку батьків.

Для молодшого шкільного віку характерна ще одна проблема — дитячої самостійності. Багато батьків спочатку намагаються допомагати дитині в засвоєнні програмного матеріалу, у виконанні не тільки письмових, але й усних завдань.