12. Принципи планування

Планування спирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування. А. Файоль визначив чотири основні принципи планування, назвавши їх загальними рисами ефективної програми дій. Це — єдність, безперервність, гнучкість і точність . Значно пізніше Р. Акофф обґрунтував ще один ключовий принцип планування — принцип участі.

Принцип єдності

Принцип єдності (системності) передбачає, що планування в економічній організації повинно мати системний характер. Поняття «система» означає: існування сукупності елементів, взаємо­зв'язку між ними, наявності єдиного напряму розвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі.

Принцип гнучкості

Принцип взаємозв'язаний з принципом безперервності і полягає в наданні планам і процесові планування здатності змінювати свій напрям у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.

Принцип точності

Принцип участі

Принцип збалансованості

13. Методи планування

14. Система планів, види планів

Система планування містить: — види планів; — об’єкти планування; — підсистеми управління плануванням, організаційного та інформаційного забезпечення планування, прийняття рішень.

За об'єктами планування розрізняють наступні види планів:

• план виробництва (номенклатура, асортимент та кіль­кість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомі­сткість виробничої програми);

• план товарообороту (структура та обсяги реалізації то­варів);

• план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових ви­дів продукції);

• фінансовий план (баланс доходів та витрат, план гро­шових надходжень);

• план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисе­льність персоналу);

• план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні);

• план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис);

• план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних ко­штів за напрямами інвестицій, зведений план інвести­цій).

В залежності від тривалості планового періоду плани поділяються на:

• довгострокові (перспективні);

• середньострокові;

• короткострокові (поточні).

Довгостроковий (перспективний) план передбачає визна­чення стратегії розвитку підприємства стосовно всіх напрямів його діяльності на період більше 5 років.

Середньостроковий план - це деталізація довгострокового плану для перших років діяльності підприємства на період від 1 до 5 років.

Поточний план - це планування діяльності підприємства за всіма напрямами на короткі періоди (рік, квартал, місяць, ти­ждень, доба). Короткострокові плани містять у собі конкретні заходи щодо досягнення цілей (визначених у довгострокових планах) та використання необхідних для цього ресурсів підпри­ємства.

За змістом планових рішень плани поділяють:

• стратегічні;

• тактичні;

• оперативно-календарні;

• бізнес-плани.

15. Бар’єри стратегічного планування, шляхи їх подолання

16. 

17. Основні підходи до формування стратегії підприємства

Формулювання стратегій розглядається як один із суттєвих компонентів системи стратегічного управління і передбачає визначення особливостей процесу створення окремих стратегій та «стратегічного набору». Враховуючи, що стратегія — це спосіб досягнення результату, сформульованого у вигляді мети, можна стверджувати, що формулювання стратегій є процесом, у ході якого керівники встановлюють місію, формують систему цілей, обирають стратегії, а також визначають усі складові (компоненти) процесу стратегічного управління

18. Організація планової роботи на підприємстві

Планова робота на підприємстві охоплює великий комплекс питань: дослідження ринку, визначення обсягу попиту, вивчення та аналіз дій конкурентів, визначення обсягів закупівлі матеріальних ресурсів та постачальників, розроблення планів основного, допоміжного та обслуговуючих цехів, планування технічного розвитку, удосконалення виробництва та праці, планування матеріальних та фінансових витрат, собівартості продукції, прибутку, а також доведення планів до виробничих підрозділів та організацію контролю їх виконання.

Загальне керівництво плановою роботою підприємства здійснює головний економіст (менеджер), який є заступником генерального директора. Він координує економічну діяльність усіх підрозділів підприємства під час розроблення проектів перспективного і поточного планів, а також форми та терміни проведення робіт з планування й складання загального плану.