2) Етап автоматизації дій учнів з новими гс пасивного граматичного мінімуму.

Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів: на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання.

Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета.

Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі.

Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання.

3 Курс. 1 семестр Практичне заняття 3 Тема: «Навчання граматичного матеріалу»

План

1. Основні поняття «активний граматичний мінімум», «пасивний граматичний мінімум», «граматична структура» «граматичні навички».

2. Етапи формування репродуктивної граматичної навички.

3. Етапи формування рецептивної граматичної навички.

Рекомендована література:

1. Конспект лекцій.

2. Методика викладання іноземних мов … під ред. С.Ю.Ніколаєвої.

3. Зав’ялова А.Г. Ситуативное обучение PresentContiniousна начальном этапе

Овладения англыйским язиком //ИЯШ.-1990. - №3. –С.14-17.

4. Скляренко Н.К. Методична розробка з навчання видо-часовоъ форми Present Perfect Continious (для старших класів спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв та вищих навчальних закладів //Іноземні мови. -2000. -№2. –С.48-51.

Лекція 4 навчання лексики

1.Лексичні навички. Активний , пасивний і потенціальний словниковий запас.

1. Етапи формування репродуктивних лексичних навичок.

2. Етапи формування рецептивних лексичних навичок.

1.Лексичні навички. Активний, пасивний і потенціальний словник

Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів.У середній загальноосвітній школі вивченню підлягає певний мінімум слів – лексичний мінімум, який відповідає цілям і змісту навчання іноземних мов у даному типі навчального закладу. У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі.

Пасивний лексичний мінімум - це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і реченням-кліше.

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі: сполучуваність, тобто здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні; семантична цінність; стилістична необмеженість; частотність; багатозначність; словотворча та стройова здатність.

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника. Потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач/ слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні/аудіюванні. До потенціального словника відносяться: 1)інтернаціональні слова, подібні за звучанням/написанням та за значенням до рідної мови; 2)похідні та складні слова, які складаються з відомих учням компонентів; 3)конвертовані слова; 4)нові значення відомих багатозначних слів; 5)слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

Метою навчання лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. Репродуктивні лексичні навички - навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно з ситуацією спілкування і метою комунікації. Рецептивні лексичні навички – навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні і аудіюванні.Важлим є також формування навички обгрунтованї здогадки про значення ЛО , що відносяться до потенціального словника при читанні й аудіюванні та навички користування різними видами словників.

1. Етапи формування репродуктивних лексичних навичок

   1. Етап ознайомлення з новими лексичними одиницями

Ознайомлення з новими ЛО починається з семантизації, тобто розкриття значень ЛО. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та неперекладні.

Перекладні способи семантизації включають: однослівний переклад; багатослівний переклад( go – йти, їхати, летіти, пливти); пофразовий переклад ( в інтенсивній методиці); тлумачення значення і/або пояснення рідною мовою( big –великий, означає величину, розмір); дефініція/визначення (watch –годинник, що носять на руці або в кишені).

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться : наочна семантизація –демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів, тощо; мовна семантизація : а)за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень (The basket weighs 5 pounds) , б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами – за допомогою антонімів і зрідка синонімів (cold – warm); дефініція – опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів ( teenager – a person from 13 to 19 years of age); тлумачення значення ЛО іноземною мовою (sir – a respectful term of address to a man).

Вибір способу семантизації залежить від самого слова.Так, слова, що означають абстрактні поняття, недоцільно семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстративного речення, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній мові учнів, - за допомогою однослівного перекладу.

Обираючи спосіб семантизації необхідно також брати до уваги належність ЛО до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку учнів. Так, семантизація нових ЛО активного мінімуму здійснюється вчителем, а незнайомі слова що належать до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані учнями самостійно за допомогою словника при читанні у класі. На початковому ступені навчання переважають такі способи семантизації як наочність та однослівний переклад, а на старшому можна застосовувати дефініцію або тлумачення іноземною мовою тощо. Оптимальність способу семантизації визначається його економічністю і надійністю. У багатьох випадках доцільно об”єднувати два чи більше способів.

2. Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО активного словника

На даному етапі виконуються рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає ЗМ і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної вчителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

-імітація ЗМ

Agree with me if I am right.

T: “Hamlet” by Shakespeare is a play.

Ps: You are right. “Hamlet” by Shakespeare is a play.

-лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя

T: Answer my questions. Give laconic answers.

Is “Hamlet” by Shakespeare a novel or a play?

Ps:Aplay.

-підстановка у зразок мовленн

T: Correct me if I am not right.

“Hamlet” is a novel.

P1: You aren`t right. “Hamlet” is a play.

-завершення ЗМ

T: Complete my statements

“Hamlet” by Shakespeare is…

P1: “Hamlet” is a play.

CL: “Hamlet” by Shakespeare is a play.

-розширення ЗМ

T: My favourite writer is Pushkin. Tell me who your favourite writers are.

P1: My favourite writers are Gogol and Christie.

-відповіді на інші типи запитань

T: Answer my questions.

What`s your favourite poem?

P1: The poem “My Heart`s in the Highlands” by R.Burns.

-самостійне вживання ЛО у фразі/реченні

T: Tell the class about your favourite novel,poem, story, etc.

P1: My favourite story is “The Last Leaf” by O.Henry.

-об”днання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну

T:Write a note to your classmate. Ask him/her about his/her favourite novel/story/play/poem. Wait for the answer.

Поряд з умовно-комунікативними вправами у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО:

-повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем;

-згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

-групування слів за різними формальними ознаками: частинами мови тощо;

-розташування слів в алфавітному порядку;

-згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (напр. Меблі – стіл, стілець, тощо);

-вибір з ряду слів того слова, що не відповідає даній темі;

-заповнення пропусків у реченні відповідними словами;

-називання слова за його дефініцією або зображенням;

-вибір синоніма/антоніма до даного слова;

б) на засвоєння сполучуваності слів:

-складання словосполучень з окремих слів;

-називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом;

-вилучення слова з ряду слів, яке не поєднується з ключовим словом;

-знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень.

Етап автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словник

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи на:

-заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

-вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

-визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником;

-визначення значення фразеологізму за словником;

-вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті;

-знаходження у тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку;

-знаходження в тексті інтернаціональних слів;

-визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами;

-визначення значень незнайомих слів, утворених за конверсією;

-визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом.

Особливості застосування різних лексично спрямованих вправ на різних ступенях навчання

На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор,зображального і предметного унаочнення.

На середньому ступені зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно.Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються некомунікативні у зв”язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує виконання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов”язаних з формою. Значенням та вживанням ЛО.

На старшому ступені поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою. Удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

Прийоми мнемотехніки

1 Техніка «loci”: нові слова прикріплюються у кімнаті на різні предмети.

2. Метод ключових слів: іншомовне слово запам’ятовується в парі зі словом рідної мови, яке схоже за звучанням.

“atrosity” –«трос»: подумки малюєм картинку: собачка, прив’язана тросом –ілюстрація слова «жорстокість»

“anorak” –«нора»: уявляємо нору, з якої стирчить рукав куртки з капюшоном

3.Техніка асоціативних зв’язків:

2. 3.1 Інтерактивні : щоб вивчити ряд слів, їх пов’язують в асоціативний ланцюжок, можливо й смішний. Припустимо, ви хочете запам’ятати слова “angleк

3. ” dip, diviner, dogfish, dollop. Намалюйте подумки чи реально картинку: Рибалка занурив вудочку та спіймав маленьку акулу. Після цього до нього підійшов шукач води та в нагороду простягнув морозиво на блюдечці.

(Інші прийоми мнемотехніки читай у книзі Н.Ф.Бориско «Сам себе методист»( стор.69-79).

ЛЕКЦІЯ 5.

НАВЧАННЯ ФОНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Роль і місце навчання фонетичного матеріалу у навчанні іноземних мов.

2. Зміст навчання фонетичного матеріалу.

3. Навчання звуків іноземної мови.

4. Навчання інтонації іноземної мови.

1. Роль і місце навчання фонетичного матеріалу у навчанні іноземних мов

Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням вголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок.

При читанні мовчки учень “промовляє” у внутрішньому мовленні те, що читає. Висловлюванню у письмовій формі передує його розгорнуте промовляння у внутрішньому мовленні.

Фонетика – звукова будова мови, сукупність звуків, інтонем, які складають її матеріальну основу.

Фонетика як окремий асрект у загальноосвітній школі не вивчається. Фонетичні навички формуються у ході навчання усного мовлення, читання, аудіювання. Вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. Апроксимована вимова – це така вимова, в якій відсутні фонологічні помилки, але яка допускає нефонологічні помилки, тобто такі, що не заважають розуміти усне висловлювання та прочитане вголос іноземною мовою.

2. Зміст навчання фонетичного матеріалу.

Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями звуками, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень, тобто оволодіння ними фонетичним мінімумом.

Метою навчання фонетичного матеріалу у ЗОШ є формування слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованованому рівні). Під слухо-вимовними навичками мовлення розуміють навички фонемно правильної вимови усіх звуків в потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення. Ритміко-інтонаційні навички –це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення та розуміння мовлення інших людей.