- •Лекція 1 Вступ до агроекології
- •1. Історія агроекології. Предмет і завдання агроекології
- •2. Основні екологічні терміни, поняття та закони
- •3.Методи досліджень
- •4. Екологічна ситуація в агросфері України.
- •5. Стратегія сталого розвитку агропромислового комплексу
- •Лекція 2 Агроекосистема
- •1. Поняття про агроекосистему.
- •2. Рівні організації та типи агроекосистем.
- •3. Екологічні чинники агроекосистем.
- •3.1. Світло як екологічний чинник.
- •3.2. Тепло як екологічний чинник.
- •3.3. Вода як екологічний чинник
- •3.4. Склад повітря як екологічний чинник.
- •3.5. Рух повітря як екологічний чинник.
- •3.6. Геохімія ґрунтів як екологічний чинник.
- •3.7. Біогенні чинники.
- •3.8. Антропогенні чинники.
- •3.9. Інформація як екологічний чинник.
- •4. Природні ресурси.
- •Лекція 3. Агрофітоценоз та зооценоз
- •1. Видовий склад і просторово-часова організація агрофітоценозу.
- •2. Фермський біогеоценоз (екосистема)
- •3. Внутрішньопопуляційні та міжвидові відносини між тваринами організмами.
- •4. Вплив тваринництва на навколишнє середовище.
- •Лекція 4. Грунт
- •1. Ґрунт - базова складова агроекосистеми.
- •2. Чинники ґрунтотворення.
- •3. Родючість ґрунту - важливий чинник функціонування агроекосистеми.
- •4. Роль мінеральної речовини ґрунту у формуванні його родючості.
- •5. Буферність ґрунту.
- •6. Ґрунтовий біотичний комплекс.
- •Лекціяґ 5. Клімат агроекосистеми
- •1. Кліматичні чинники.
- •1.1. Сонячна радіація.
- •2. Вплив кліматичних чинників на мінеральне живлення рослин.
- •3. Вплив кліматичних чинників на розвиток і поширення шкідників і хвороб рослин.
- •Лекція 6. Біогеохімічні цикли біофільних елементів
- •1. Загальні особливості біологічного та біогеохімічного колообігів біогенних елементів в агроекоценозах.
- •2. Ґрунт - сполучна ланка колообігів елементів.
- •3. Колообіг вуглецю.
- •4. Колообіг кисню.
- •5. Фотосинтез.
- •6. Роль детритно-гумусового та біотичного комплексів ґрунту в колообігах вуглецю і кисню.
- •7. Колообіг азоту.
- •8. Колообіг фосфору.
- •9. Колообіг сірки.
- •10. Колообіг кальцію, калію, магнію і натрію.
- •Лекція 7. Меліоративна агроекологія
- •1. Загальні свідчення.
- •2. Методи і способи осушення заболочених земель.
- •3. Агроекологічні проблеми інтенсивного землеробства на осушених землях.
- •4. Еколого-технологічні основи зрошення сільськогосподарських культур.
- •5. Вапнування ґрунтів.
- •6. Агролісомеліорація.
- •7. Оптимізація землекористування.
- •Лекція 8. Керування стійкістю агроекосистеми
- •1. Загальні поняття про стійкість агроекосистеми
- •2. Причини та наслідки порушення стійкості агроекосистеми
- •3. Напрями мінімізації обробітку ґрунту
- •4. Шляхи збільшення ресурсу органічної речовини ґрунту
- •4.1. Азотні добрива та бобові рослини
- •4.2. Вермикомпостування
- •4.3. Система удобрення
- •4.4. Оптимізація живлення рослин
- •4.5. Хімічні меліорації
- •5. Захист ґрунту від ерозії як засіб керування стійкістю
- •6. Агролісомеліорація
- •7. Ґрунтозахисні сівозміни
- •8. Системи ґрунтозахисного обробітку та грунтозахисна техніка
- •9.Застосування структуротворних та захисних стабілізаційних синтетичних препаратів
- •Лкція 9. Оптимізація структури агроекосистеми
- •1. Значення сівозміни як структурної основи агроекосистеми
- •2. Оптимізація архітектоніки рослинного покриву
- •3. Лучні біоценози, їх роль в оптимізації просторово-часової структури стада
- •Лекція 10. Обмеження шкідливого агротехногенного навантаження
- •1. Зменшення пестицидного навантаження.
- •2. Раціональне використання агрохімікатів.
- •3. Маловідходні і безвідходні технології.
- •4. Мінімізація негативного впливу техніки.
- •5. Точне землеробство.
- •Лекція 11. Радіонукліди та важкі метали як екологічний чинник в агроекосистемах
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •1. Іонізуюче випромінювання як екологічний чинник у сфері сільськогосподарського виробництва.
- •1.2. Міграція радіонуклідів сільськогосподарськими ланцюгами.
- •1.3. Дія іонізаційного опромінення на рослини.
- •1.4. Відновні процеси у рослинних організмах.
- •1.5. Надходження радіонуклідів у тваринницьку продукцію
- •1.6. Дія іонізаційного випромінювання на тварин.
- •1.7. Заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
- •1.8. Технологічні заходи заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції тваринництва.
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •Лекція 3 Агроландшафти
- •1. Поняття та типи агроландшафтів
- •2. Шляхи створення агроландшафтів
- •3. Флора та фауна агроландшафтів
- •Лекція 4 Охорона повітряних та водних ресурсів
- •1. Забруднення повітряного простору та його охорона
- •2. Забруднення водного басейну. Охорона малих річок
- •Лекція 5 Охорона земельних ресурсів
- •1. Ерозія ґрунтів
- •2. Переущільнення та рекультивація земель
- •3. Системи альтернативного землеробства
- •Лекція 6 Екологія використання мінеральних добрив
- •1. Мінеральні добрива та біосфера
- •2. Нітрати та зменшення їх негативного впливу
- •Лекція 7 Пестициди План
- •Лекція 8 Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор План
- •1. Джерела радіоактивного забруднення
- •2. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми
- •3. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с.-г. Продукції
- •Лекція 9 Екологія тваринництва План
- •Екологічні проблеми тваринницьких комплексів
- •Утилізація і переробка відходів тваринництва
- •Лекція 10 Безвідходні технології переробки сільськогосподарської продукції. Екологічна безпека
- •Безвідходні технології переробки с.-г. Продукції
- •Екологічна безпека
- •Практичне зайняття. Антропогенні зміни біохімічних циклів та ряди технофільності.
6. Агролісомеліорація.
В Україні майже 40 % орних земель охоплено ерозійними процесами і більш ніж половина потерпає від посух. Щорічні втрати ґрунту від ерозійних процесів становлять близько 600 млн. т, у тім числі гумусу - понад 20 млн. т, щорічні сумарні втрати від ерозії перевищують 40 млрд. грн.
Серед природних явищ на земній поверхні найбільшої шкоди завдають водна і вітрова ерозії ґрунтів. Систематичний змив і здування родючої частини ґрунту, розмив ґрунтів, втрата вологи, замулення водоносних джерел, руйнування споруд і комунікацій - далеко не повний перелік негативних наслідків цих складних процесів. Для боротьби з ерозією ґрунтів вживають організаційно-господарських, агротехнічних заходів, використовують гідротехнічні споруди. Проте найбільш довготривалими й ефективними заходами протиерозійного комплексу є захисні лісові насадження.
Система насаджень включає: 1) водорегуляційні; 2) прибалкові; 3) прияружні смуги; 4) насадження на різних частинах балкових систем і схилах ярів.
Водорегуляційні лісові смуги завширшки 12,5 м влаштовують на схилах зі стрімкістю понад 2°, перпендикулярно до лінії стоку. На ділянках, де ерозія виявляється сильно, їх створюють на схилах зі стрімкістю понад 1°.
Прибалкові лісові смуги влаштовують по брівках балкових систем з інтенсивними береговими розмивами, а прияружні - вздовж великих ярів II і III стадій розвитку. Ширина смуг визначається інтенсивністю розмиву і може досягати 15-21,5 м, конструкція смуг щільна, з чагарниковим підліском.
В єдиному взаємозв'язаному комплексі лісові посадки зменшують швидкість вітрів, сприяють рівномірному розподілу снігу на полях, утепленню ґрунтів, поліпшенню їх водопроникності, вбиранню весняного і зливового стоку води.
Для боротьби із засухою й отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур будують зрошувальні системи. Проте досвід засвідчив, що одне лише зрошення не захищає сільське господарство від атмосферних засух і суховіїв, під дією яких за оптимальної вологості ґрунту урожай знижується на 30 % і більше. На відкритих полях через інтенсивне споживання води сільськогосподарськими культурами рівновага між поглинанням води і витратою її рослинами на випаровування порушується. І хоча в грунті є достатньо вологи від поливу, коренева система рослин у дні із засушливою (суховійною) погодою не встигає подавати воду в надземні їх частини; створюється недостатнє обводнення тканин, порушується водне і повітряне живлення, що призводить до зниження врожаю.
На полях, захищених лісовими смугами, в результаті поліпшення мікроклімату ці чинники значно ослаблюються. Поліпшення водного режиму рослин активує фотосинтез і перебіг синтетичних процесів. Все це позитивно впливає на ріст сільськогосподарських культур і формування врожаю.
Піщані землі й борові піски займають в Україні, особливо на Поліссі значні площі (понад 1 млн га). Першим етапом комплексного освоєння пісків є створення захисних лісових насаджень. Вони закріплюють піски, поліпшують ландшафти, сприяють ширшому використанню прилеглих пісків і веденню стабільного землеробства, відновленню екологічної рівноваги, порушеної пасовищною дегресією, і тим самим залучають непридатні (кинуті) землі до розряду продуктивних. Крім того, розведення лісу на пісках з метою отримання деревини - економічно вигідна справа. Рентабельність лісогосподарського виробництва (лісовирощування, переробка деревини, хвої та ін.) у лісгоспах на піщаних землях досягає 20 - 40 % і більше.