Особливості провадження у складних кримінальних справах.
Як правило, злочинній групі характерні багатоепізодні справи - це справа, що включає у себе декілька злочинів, які йдуть один за одним з якимось певним розривом у часі, вчинених одним чи декількома суб’єктами.
Особливості провадження у кримінальних справах про багатоепізодні злочини, які вчинені злочинними групами:
Множинність джерел доказів (безліч слідів; речових доказів; про злочин інформавоні, як правило, всі члени групи).
Взаємозалежність і взаємозв'язок у доведенні вини співучасників за груповим злочином, тобто доведення вини одного співучасника завжди пов'язано з доведенням вини інших співучасників. Тому, якщо в постанові про притягнення як обвинуваченого Ви пишете, що А. вчинив злочин із Б., то в постанові про притягнення як обвинуваченого Б. необхідно зазначити, що він вчинив злочин за змовою з А.
Встановлення дійсної ролі кожного співучасника групового злочину та індивідуалізація їхньої вини знаходиться у визначеній залежності від показань кожного співучасника.
Трудомісткість розслідування групового злочину значно збільшується в порівнянні з розслідуванням злочину, вчиненого однією особою. Кількість обвинувачених зростає, росте кількість потерпілих, свідків, проведення відтворень обстановки та обставин події тощо. У цих випадках необхідно своєчасно ставити питання про створення слідчих і слідчо-оперативних груп.
Необхідність одночасного проведення серії однакових слідчих дій: затримання, обшуки, допити свідків. Якщо проводити їх послідовно, то можуть бути упущені важливі докази, тому їх потрібно проводити одночасно. А для цього слідчому необхідно організувати СОГ, транспорт, провести інструктаж.
Прийняття спеціальних заходів, спрямованих на ліквідацію протидії (лідер повино бути ізольований, заходи для забезпечення таємниці слідства).
На кожного члена групи діє два ряди чинників:
що спонукають обвинуваченого дати правдиві показання про свою участь і участь інших осіб (наявність у слідчого фактів, що обвинувачують обвинуваченого; боязнь спізнитися дати показання першим, тому що це може зробити інший і виставити його в невигідному світлі; небажання відповідати за всю злочинну діяльність групи, особливо якщо не брав участь у вчиненні тяжких злочинів або граючи другорядну роль).
2) що спонукають обвинуваченого не давати правдиві показання (тиск на обвинуваченого з боку організатора, всієї групи; острах перед більш суворим покаранням за вчинення злочину групою осіб; боязнь помсти з боку співучасників; надія на допомогу групи, якщо буде притягнутий один).
Які з цих чинників переважають, таким і буде поводження обвинуваченого. Цим пояснюється непослідовність у поводженні обвинувачених, вона характерна для справ про злочинні групи. Вміле тактично письменні використання протиріч і конфліктів між співучасниками забезпечує одержання правдивих показань від співучасників про злочинну діяльність всієї групи. Варто враховувати, що в більшості випадків кожний обвинувачений у своєму поводженні на слідстві та у показаннях орієнтований на інтереси всієї злочинної групи. Діяльність слідчого: 1) виявити лідера ("розколоти" його); 2) вивчення членів групи, взаємозв'язків, пошук слабких ланк.
Процесуальними документами, що мають особливість по справах цієї категорії є: постанова про притягнення як обвинуваченого; стисле ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи; обвинувальний висновок.
Спосіб викладення: хронологічний, тематичний, змішаний, по об'єктах (поепізодний).
Обвинувальний висновок - після вступної частини описуються конкретні епізоди злочинної діяльності групи. Докази викладаються після кожного епізоду. При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуши справи. Дається опис особливостей формування, організації, функціонування типу і структури злочинної групи. У кінці обвинувального висновку вказується хто розслідував групову справу з переліком прізвищ слідчих, які входили у склад СОГ і проводили слідчі дії. Обвинувальний висновок підписує і складає старший слідчий групи із зазначенням місця і часу його складання.