4) У сфері державної безпеки та охорони правопорядку:

• про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

• про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

• про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

• про систему урядового та спеціального зв'язку;

• про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії;

• про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;

• про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;

• про організацію режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці;

• про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;

• про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержуванням законів, та про зміст матеріалів дізнання, досудового слідства та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер;

• про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці. Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті, та їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, задаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.

Не відноситься до державної таємниці інформація:

• про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

• про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

• про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

• про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

• про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

• інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

У рішенні державного експерта з питань таємниць зазначаються:

• інформація, яка має становити державну таємницю;

• підстави для віднесення інформації до державної таємниці;

• ступінь секретності зазначеної інформації;

• обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої інформації.

Рішення про віднесення інформації до державної таємниці приймається не пізніше одного місяця з дня одержання.

Рішення державного експерта підлягає реєстрації Службою безпеки України.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує та публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць.

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом. Він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності «особливої важливості» – 30 років, для інформації «цілком таємно» – 10 років, для інформації «таємно» – 5 років.

Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі висновку державного експерта.

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифу секретності.

Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації мають містити:

• гриф секретності, який відповідає ступеню секретності інформації, встановленому рішенням державного експерта з питань таємниць, – «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»;

• дату та строк засекречування матеріального носія секретної інформації, що встановлюється з урахуванням передбачених статтею 13 Закону строків дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці;

• підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала зазначений гриф;

• посилання на відповідний пункт (статтю) Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Якщо реквізити, зазначені у частині другій цієї статті, неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної інформації, вони мають бути зазначені у супровідних документах.

Перелік посад, які дають право посадовим особам, що їх займають, надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи секретності, затверджується керівником органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Таким чином, в ході лекції ми з вами розглянули основні визначення і поняття в цій галузі державної діяльності, а також в загальному плані визначилися яка інформація відноситься до державної таємниці.