- •1. Сутнісно-видова характеристика підприємств.
- •3. Ринкове середовище функціонування підприємств.
- •4. Добровільні та інституційні об’єднання підприємств.
- •6. Сутність, функції та методи управління.
- •8. Характеристика типів організаційних структур управління підприємством.
- •14. Поняття, характерні риси, значення та елементний склад нематеріальних активів.
- •20. Методичні підходи до оцінки ефективності виробничих інвестицій.
- •22. Сутність, значення та класифікація інновацій.
- •26. Сутнісно-видова характеристика та переваги лізингу.
- •Загальноприйнята класифікація видів лізингу
- •33. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
- •34. Маркетинг на підприємстві: сутність, функції та зміст діяльності.
- •37. Стандартизація та сертифікація продукції підприємства.
- •42. Методичні основи розрахунку кошторису та скупних витрат на виробництво товарної продукції.
- •44. Ціни на продукцію: поняття, елементарний склад, види, та методи встановлення.
- •45. Поняття, види, порядок формування і напрямки використання прибутку підприємства.
- •46. Оцінки фінансово-економічного стіну підприємства.
- •49. Реструктуризація та санація підприємств: сутність, цілі, форми здійснення та типові заходи.
34. Маркетинг на підприємстві: сутність, функції та зміст діяльності.
Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Маркетинг виконує такі функції:
-вивчення ринку, його структури, аналіз і прогнозування попиту;
-вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства;
-Визначення номенклатури іасортименту продукції для ринку;
-Розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів;
-Реклама, збут і його стимулювання;
-Політика ціноутворення.
Об’єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів: потреби – товар – ціна – реклама – збут.
Відомо п’ять концепцій маркетингу:
-виробнича (передбачає спрямування головних зусиль на удосконалення виробництва і мобілізацію внутрішніх резервів з метою розширення обсягу виробленої продукції і зниження її вартості).
-продуктова (увага акцентується на поліпшенні споживчих параметрів виробів, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується належний збут продукції).
-комерційна (для забезпечення належного збуту активізується в першу чергу робота комерційних служб: працівників реклами, агентів по збуту продавців тощо).
-індивідуального маркетингу (орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців, їх найкращого забезпечення).
-соціального маркетингу (приймає до уваги потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорони навколишнього середовища, природних ресурсів, здоровя тощо).
35. Стандартизація та сертифікація продукції.
Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:
-установлення вимог до якості готової продукції, сировини, матеріалів тощо.
-розвиток уніфікації та агрегатування продукції
-визначення норм, вимог, і методів у галузі проектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості.
-формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю.
-створення єдиної системи класифікації та кодування продукції.
Результати стандарттизації знаходять відображення у нормативно-технічній документації. Вона охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації:
-міжнародні стандарти ICO серії 9000 (найбільш жорстокі вимого)
-державні стандарти України (містять обов’язкові і рекомендовані вимоги).
-галузеві стандарти (розробляються на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти).
-технічні умови
-стандарти підприємств (розробляються підприємством за власною ініціативою).
Сертифікат – документ, що засвідчує високий рівень якості товару. На світовому ринку – це сертифікат відповідності вимогам ICO серії 9000. В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і довільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.
36. Сутнісна характеристика та методичні основи визначення якості та конкурентоспроможності підприємства.
Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками. Оцінка якості передбачає визначення:
-абсолютного рівня якості (шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів)
-відносного (шляхом порівняння показників продукції з абсолютними показниками якості кращих аналогічних товарів).
-перспективного (враховує пріорітетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки).
-оптимального (тобто такого рівня, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною).
Показники якості продукції можна поділити на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники; друга – загальні показники якості всього обсягу продукції яку виробило підприємство. В свою чергу диференційовані діляться на:
-одиничні (характеризують будь яку одну властивість одиниці продукції).
-комплексні (характеризують декілька властивостей одиниці продукції одночасно).
Методи оцінки якості продукції.
Для визначення рівня якості виготовлених або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів:
-об’єктивний (означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабараторного аналізу).
-органоліптичний метод (грунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, нюхом, слухом, смаком, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та регестраційних засобів).
-диференційований метод (оцінка рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж з базовими показниками стандартів (технічних умов)).
-комплексний метод (полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу).
Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:
● конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару; ● можливі розміри та динаміку попиту на продукцію; ● розрахунковий рівень ринкової ціни товару; ● очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів; ● визначальні параметри продукції основних конкурентів; ● найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них; ● термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.
Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об’єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою
,
де — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;,— ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти;,,— коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.
Ефективність продукції [] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби () із сукупними витратами протягом життєвого циклу (), тобто
.
Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою
,
Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою ,
де — нормативний строк служби машини, років;— погодинна паспортна продуктивність машини;— річний фонд часу роботи машини;— коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.