20. Полемічна література кінця 16- початку 17 століття : причини появи, проблематика, видатні автори.

Внаслідок занепаду культурного процесу в Україні в 13-16 ст. безслідно зникло багато творів літератури княжої України і збереглися у списках лише на півночі. Це дало підстави деяким дослідникам стверджувати, що вся література цього часу тільки великоросійська.

Але за 2 століття в Україні не було створено жодного літературного твору, який би заслуговував на увагу. Натомість інтенсивно розвивається фольклор, зокрема історичні думи та пісні, яких до цього часу український народний епос не знав. Тематика цих дум та пісень (турецько-татарський полон, втеча з неволі, смерть козака в степу, жорстокість турок) підтверджує, що створювалися вони саме в ІІ половині 14 - І половині 15 ст.

Полемічна література. З останньої чверті 16 ст. (1580-1590) з'являється нова тематика літературних та наукових творів, так звана полемічна література, присвячена релігійній дискусії. За 100 років цього періоду було створено в 10 разів більше оригінальних творів, ніж за 500 попередніх років. В полемічній літературі можна виділити:

1. Науково-теологічні трактати та історико-політичні памфлети, відкриті листи, послання-диспути.

2. Художня література практично вся також носить полемічний характер і спрямована проти католицизму.

3. Твори ораторського мистецтва, легенди, байки, поезія також має полемічний характер.

Петро Скарга. Полеміку розпочав польський єзуїт, письменник, лідер войовничого католицизму Петро Скарга. В трактаті "Про єдність церкви божої" (1577) він обгрунтовує законність королівської влади в Польщі та її панування в українських та білоруських землях. Слов'яноруська мова непридатна для жодної науки, це мова мужиків, пише він. Противники унії. Проти Скарги та уніатів виступали ректор Острозької Академії Герасим Смотрицький професор школи Ставропігійського братства у Львові Зизаній Тустановський, вихованець Острозької Академії і західно-європейських університетів Мелетій Смотрицький (син Г.Смотрицького, який потім став єпископом полоцьким, але після вбивства православними уніатського єпископа Кунцевича виїхав в Рим і став уніатом). Антиуніатським твором є літературна пам'ятка "Пересторога", авторство якої приписують Іову Борецькому або діячу Львівського братства Юрію Рогатинцю.

Іван Вишенський. Визначним письменником-полемістом цього періоду був Іван Вишенський (1550-1620). Народився в Галичині, деякий час жив у Луцьку, підтримував зв'язки з Львівським братством. В 1580-90 рр. переселився на гору Афон, прийняв чернецтво. В 90-х роках написав найвизначніші твори, скеровані проти унії. Його перу належать полемічні послання до князя К.Острозького, П.Скарги. Не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Емоційне піднесення твору чергується з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення порівнянь, епітетів, запитань і закликів, іронічне подання побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавали творам Вишенського яскравості та ефектності. Стиль В. наближався до найкращих взірців барокового стилю. Праці Вишенського вперше були знайдені дослідниками у 1858 р., вперше надруковані Костомаровим 1865 р.

Григорій Сковорода. Найвизначнішим українським просвітителем-гуманістом, поетом та вченим-філософом 18 ст. був Григорій Сковорода (1722-1794). Освіту здобув у Києво-Могилянській Академії. Переслідуваний світською та церковною владою, він з 1779 р. мандрує по Україні, пропагуючи свої погляди серед народу. Одним з перших в історії української думки виступав проти офіційної релігії та церковної схоластики, засуджував дармоїдство церковників та багатіїв.

Значного прогресу досягла українська iсторіографія. У козацьких літописах Самійла Величка, Григорія Грабянки та Самовидця, вперше було систематизовано виклад історичних подій в Україні.

21. Архітектура та образотворче мистецтво в 14- 16 столітті на українських землях.

Будівництво й архітектура ХІV – першої половини ХVІ ст. визначалися потребами оборони і були пов’язані з характером укріплення міст та стратегічно важливих осередків, де сходилися економічні та торговельні шляхи. В цей період активно розвиваються міста, що стимулювало інженерно-архітектурну думку. Другою причиною, що прискорила містобудування, було введення Магдебурського права, яке зміцнювало самоврядування і відкривало простір для цехової організації ремісництва.

У церковній архітектурі ще зберігав вплив візантійсько-руський тип трьохапсидної церкви поряд з унікальним зразком церкви-ротонди. У ХV ст. набули поширення готичні або ренесансні типи будівництва церков.

Архітектура монастирів також обумовлена оборонними функціями, вона включала укріплення з вежами і храмові споруди (Унів, Дерман, Межиріччя). До унікальних пам’яток церковного будівництва початку ХІV ст. відносяться церкви-ротoнди (Успенська церква в Зимно, Богоявленська в Острозі, Покровська в Сутківцях).

Замки в Україні виникають поступово, в міру поширення тут панування литовських та польських феодалів, а також у зв’язку з будівництвом міст як центрів ремесла і торгівлі. Міста потребували захисту від нападу татарів, турків та інших іноземних загарбників. Вони разом із замками феодалів були оборонними центрами цілих областей. Такими укріпленими містами на Волині були міста Луцьк, Володимир-Волинський, Кременець.

Луцьк – це давнє князівське укріплення, переважно дерев’яне, з комплексом земельних валів і ровів. Наприкінці ХІV – початку ХV ст. на невеликому пагорбі було збудовано укріплення з цегли. Цегляні мури, що досягали 10-12 м висоти, мали по декілька рядів бійниць у вигляді вузьких отворів. На кутах укріплення були три декоровані квадратні башти висотою 27 м. Значне місце в системі укріплень займає Кременець, мури якого були укріплені ще під час навали Батия. Кременецький замок ХV-ХVІ ст., що стояв на високій горі, був подібним до Луцького замку на Волині і Бучацького в Галицькому Поділлі.

На Волині великий укріплений замок був побудований у ХV ст. в Острозі, резиденції князів Острозьких. І до наших днів відносно добре збереглась так звана Нова башта Острозького замку ХVІ ст.

У ХV-ХVІ ст. деякі православні монастирі Західної України були оточені мурами з баштами і мали значення укріплень. На Волині такими фортецями були монастирі в Межиріччі недалеко від Острога та в Дермані біля Дубно. Дерманський монастир стояв на високому горбі, обнесений кріпосним муром висотою 7 м. Біля стін проходив наповнений водою рів. Вхід до фортеці зроблений був через триярусну вежу, яка правила також за дзвіницю. Тут був споруджений перекидний міст через рів.

Найбільш довершеним зразком феодального замку є Хотин. У хотинському замку вражає широта і задум будівничого. Викликає подив 35-40-метрова висота башт і мурів, які досягають товщини до 5-6 м. Грандіозні мури і башти замку декоровані мурованим з червоної цегли орнаментом, який нагадує узор української народної вишивки. Охоплюючи ніби суцільним килимом стіни і башти, орнамент згладжував розчленованість об’ємів замка, перетворюючи його у моноліт, який є ніби природним завершенням кам’яних скель, на яких височить замок. На початку вересня 1621 р. на берегах Дністра відбулась знаменита Хотинська битва, в які українські козаки на чолі з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним у співдії з польським військом зупинили наступ 150-тисячної турецької армії.

Малярство

Західноєвропейські впливи насамперед позначились на малярстві західних українських земель, зокрема на фресках у церкві-ротонді св. Миколая в селі Горяни біля Ужгорода. Горянські фрески виконані у новій стилістичній манері, основу якої становить світлотіньове моделювання. Фрески за своїм стилем пов’язані з італійським Передвідродженням та тірольською й чеською малярськими школами. Відомо, що село Горяни та інші маєтності на Закарпатті угорські королі віддали у володіння італійській родині Другетів, яка для малярських робіт запросила майстрів з Італії. Характерними рисами горянських фресок є їх життєвість, експресивність, спроба більш ілюзорно передати об’єм, добірність кольористичної гами, чіткість малюнку, увага до внутрішнього світу людини. Головне місце у розписах посідають зображення Богоматері. Художник створив образ мадонни, сповнений ліризму. Таке трактування образу Богоматері властиве західноєвропейському мистецтву ХІV-ХVІ ст. Головні сюжети розписів – «Благовіщення», «Різдво», «Дари волхвів», «Втеча до Єгипту», «Страсті.»

Але найбільшого розвитку в той час досягає іконописне малярство. Фрескові розписи в мурованих храмах, що вимагали великих витрат і майстрів особливо високої кваліфікації, в ХV ст. є досить рідкісним явищем. Замість них виконуються ікони на дошках. Вони покликані замінити фрески, в яких послідовно розкривалося християнське вчення й життя Христа. Ось чому виникає необхідність у групуванні або підборі ікон, розміщених у певному порядку. Так, з нечисленних ікон передолтарної огорожі виникає монументально-декоративна композиція іконостаса, в якому в органічній єдності виступають малярство, скульптура і декоративна орнаментальна різьба.

Панівною тенденцією в іконописі цього періоду стає пом’якшення образів, прагнення проникнути у внутрішнє життя людини, передати красу навколишнього світу. Тому змінюються й засоби художньої виразності та іншою стає художня мова, з’являється відмінна від попередніх віків форма творів.