Масові розстріли
Розстріли під Каунасом. Литва. 1942
Розстрілєвреїв солдатами айнзаценгруп під Києвом. Україна. 1942
Єврейське населення СРСР знищувалося, як правило, безпосередньо в місцях його проживання айнзатцгрупами (нім.Einsatzgruppen)СС, а також українськими і прибалтійськими колабораціоністами. Знищенням євреїв вокупованій Одеській областізаймалися румунські війська. По всій Прибалтиці, Україні, Білорусії, майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться «ями» — яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей.
Уже наприкінці липня 1941 року в Каунасібули вбиті німцями і їхлитовськимипосібниками тисячі євреїв; з 60 тисяч євреївВільнюсублизько 45 тисяч загинули в ході масових розстрілів у ярах близько Понар, що тривали до кінця 1941 року. Хвиля вбивств прокотилася по всійЛитві. До початку 1942 року залишки єврейських громад зберігалися лише в містах Каунас, Вільнюс,Шяуляйі Швенчіс.
У Латвіїпротягом декількох тижнів було знищено все єврейське населення провінційних міст; збереглися лише громадиДаугавпілсу,РигиіЛієпаї. З тридцяти трьох тисяч євреївРигидвадцять сім тисяч були вбиті наприкінці листопада — на початку грудня 1941 року. Приблизно тоді ж були винищені євреї Даугавпілса та Лієпаї.
Значній частині нечисленного єврейського населенняЕстонії, що нараховувало в 1940 році приблизно 4,5 тисяч осіб, вдалося уникнути загибелі. Так14 червня1941 року, всього за 8 днів до війни, приблизно 500 євреїв разом з 10 тисячами естонців були депортовані органамиНКВСуСибір, близько 500 єврейських чоловіків були мобілізовані доЧервоної арміїабо вступили в винищувальні батальйони. З решти 3,5 тис. євреїв в Естонії тільки близько 950 осіб не змогли або не захотіли евакуюватися, пам'ятаючи жорстокість співробітників радянських силових структур, виявлену в ході недавньої депортації, і наївно покладалися, на думку історика Антона Вайс-Вендта, на гуманізм німецьких окупаційних влади[15]. Приблизно 2-2,5 тисячам естонських євреїв вдалося евакуюватися у внутрішні регіони Радянського Союзу, чому сприяв той факт, що німці зайнялиТалліннтільки28 серпня1941 року. 929 євреїв що залишились в Естонії були розстріляні ще до кінця 1941 року силами прибулої з Риги зондеркоманди 1a (у складі айнзатцгрупи A) під керівництвомштандартенфюреруСС Мартіна Зандбергера. Розстріли відбувалися у Таллінні,Тартуі Пярну, в деяких з них брали участь і члениестонськоївоєнізованої організації «Омакайтсе». Естонія була першою і єдиною країною Європи, що стала «вільною від євреїв» (нім.«Judenfrei»), про що було повідомлено в Берлін в лютому 1942 року.
У Білорусії лише деяким євреям вдалося евакуюватися вглиб країни. 27 червня 1941 в Білостоцібули вбиті дві тисячі євреїв, а через кілька днів — ще кілька тисяч. Протягом п'яти днів близько 80 тис. євреївМінськуі його околиць були сконцентровані в гетто (створено 20 липня 1941 р.). До початку зими понад 50 тис. чоловік були вбиті. У перші місяці окупації було винищено також більшість євреївВітебська,ГомеляБобруйськуіМогильовa. Дванадцять з двадцяти трьох гетто, створених в Білорусії та в окупованих частинахРРФСР(головним чином уСмоленській області), були ліквідовані до кінця 1941 р., а ще шість — у перші місяці 1942 року.
На Західній Українінімці і місцеве населення влаштували погроми вже наприкінці червня — початку липня 1941 р. УЛьвові30 червня — 3 липня було вбито чотири тисячі євреїв, а 25-27 липня — близько двох тисяч. Через кілька днів після захоплення німцямиЛуцькутам було вбито дві тисячі євреїв; з двадцяти семи тисяч євреївРівногодвадцять одна тисяча була вбита в листопаді 1941 р.
Євреї центральної та східної України, яким не вдалося евакуюватися до приходу німців, потрапили в руки нацистів і розділили долю єврейського населення східноєвропейських областей (див., наприклад, Бабин ЯруКиєві,БогданівкавМиколаївській області, Дробицький яр уХаркові). Наступ німецьких військ на схід і окупація ними великих територій СРСР привели до того, що під владу нацистів потрапила частина євреїв, які зуміли евакуюватися із західних районів країни на початку військових дій. Їх спіткала загальна доля єврейського населення окупованих територій (наприклад, в 1942 р. наКубані). Багато громади Україні були знищені безслідно. Із сімдесяти єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 р., а решта — до середини 1942 року.
Після заняття німцями наприкінці жовтня 1941 р. майже всього Криму, було вбито за активного сприяння місцевого населення близько п'яти тисяч кримських євреїв(кримчаків)і ще близько вісімнадцяти тисяч єврейських жителів
В окупованих Псковській, Смоленській і Брянській областях РРФСР у всіх місцях зі скільки-небудь значною концентрацією єврейського населення були створені гетто і лише потім почалися масові розстріли. У Ленінградській і Новгородській областях, на Північному Кавказі і в Криму (за невеликим винятком) знищення єврейського населення проводилося відразу ж після захоплення населених пунктів і євреї перед розстрілом концентрувалися в певних будівлях лише на кілька годин або днів. Однак у Калузькій та Калінінської областях в результаті контрнаступу під Москвою в декількох населених пунктах окупанти не встигли знищити єврейське населення.
Вбивства євреїв Півдня Росії і Північного Кавказу почалися влітку 1942 року після окупації нацистами цих регіонів. 23 липня 1942 відбулося масове вбивство євреїв Ростова-на-Дону у Зміївській балці. Всього на території трьох автономних республік, двох країв і трьох областей РРФСР, окупованих влітку-восени 1942 року, загинуло близько 70 000 євреїв