11. Translate

A. Сесію Британського парламенту відкриває монарша промова у Вестмінстерському палаці, який часто називають будинком Парламенту. Монарх виступає у Палаті Лордів, де присутні депутати обох палат, після чого оголошується тижнева перерва у засіданнях. Парламентська процедура полягає в тому, що уряд пропонує законопроекти, відповідно до власної політики, а опозиція виступає проти них або намагається внести до них зміни. Роботу фракцій координують спеціальні уповноважені, яких називають “батогами”, котрі слідкують за додержанням партійної дисципліни і контролюють присутність депутатів своєї фракції на засіданнях. Крім того, “батоги” доносять до відома керівників фракції точку зору рядових її членів.

Процедура є однаковою в обох палатах. Обговорення починається з внесення законопроекту з боку уряду або депутатів. Якщо документ, після кількох читань, затверджується в даній палаті, то потім він передається для ухвалення до іншої палати, де процедура повторюється. Депутати не можуть виступати більше одного разу під час обговорення одного й того самого закону. Після закінчення обговорення Спікер ставить пропозицію на голосування, яке у палаті громад має форму “розділення”, коли депутати розділюються на дві групи, залежно від того, голосують вони “за” чи “проти”, прямуючи до відповідного лобі (коридору) для голосування. Лобі, що знаходиться праворуч від Спікера, призначене для тих, хто голосує “за”, а те, що знаходиться ліворуч, - для тих, хто голосує “проти”, при виході з палати обліковець голосів підраховує кількість тих, хто проголосував відповідним чином. Спікер оголошує результати голосування, промовляючи: “Рішення прийняте” або “Рішення не прийняте”.

Б.Якщо уряд програє голосування з важливого питання, йому доведеться подати у відставку. Зазвичай “батоги” повідомляють членам фракції, як слід голосувати, хоча деякі з них інколи й проявляють непокору, голосуючи навпаки або утримуючись. Спікер не бере участі у голосуванні, за винятком випадків, якщо голоси розділилися порівно. Тодіголос Спікера стає вирішальним.

Щоденно з понеділка по четвер з 14.45 до 15.30 Палаті громад виділяється час для запитів депутатів до міністрів (у середу – на запити відповідає Прем’єр-Міністр). Такі запити слід подати завчасно, а тому міністри мають можливість підготовитися. Однак після відповіді міністра депутат має право поставити додатковий запит, до якого міністр може виявитися не готовим.

До складу Уряду ЇЇ Величності, який очолює входять міністри Прем’єр-Міністр, входять міністри, найважливіші з яких (їх ще називають Міністрами Корони) складають Кабінет. На чолі провідних міністерств стоять Міністри, кожен з яких має кілька перших заступників та ще кілька заступників, які постійно працюють у Парламенті (у Палаті громад). До числа спеціалізованих міністерств відносяться такі, наприклад, як Міністерства юстиції, оборони, внутрішніх справ, фінансів, соціального забезпечення, торгівлі і промисловості, охорони здоров’я, освіти та професійної підготовки, культури, засобів масової інформації та спорту, праці та пенсійного забезпечення, у справах міжнародного розвитку а також у справах довкілля, харчування та сільських районів на чолі з відповідними міністрами.

Місцеве самоуправління у Великій Британії ґрунтується на адміністративному поділі, який різний у різних частинах країни. Найбільшою адміністративно одиницею в Англії та Уельсі є графство, тоді як у Шотландії це регіон, а у Північній Ірландії – район. Той же район є одиницею другого рівня в Англії, Шотландії та Уельсі (в Лондоні це ще й міські райони), а сільські округи називаються парафіяльними в Англії, але громадами в Уельсі та Шотландії. Місцеве самоуправління здійснюється через ради відповідних рівнів (графства, регіону чи району), вибори до яких відбуваються у виборчих округах. Обрані депутати вибирають зі свого числа голову ради або міського голову, якого у великих містах називають лордом-мером. Рада засідає у зал засідань місцевої ради, яка розташована у будівлі міської ради або ради графства.