- •Ю.В. Косенко основи теорії мовної комунікації
- •Тема 1. Комунікація
- •Спілкування та діяльність
- •Стилі спілкування
- •Чим відрізняється спілкування від комунікації
- •Ознаки спілкування
- •Типові визначення комунікації
- •Наукові підходи, які використовуються до “основ теорії мовної комунікації”
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 1
- •Тема 2. Загальні відомості про мовлення та мислення
- •1. З історії вивчення мовленнєвої діяльності
- •1.1. Витоки теорії мовленнєвої діяльності. Античні й середньовічні підходи до мовленнєвої діяльності
- •1.2. Хіх століття у вивченні мовленнєвої діяльності
- •1.3. Хх століття у вивченні мовленнєвої діяльності
- •Мовлення: поняття, терміни
- •2.2. Науки, що вивчають мовлення
- •3. Види мовлення як діяльності. Мислення і мовлення
- •3.1. Види мовлення
- •3.2. Мислення і мовлення
- •4. Різновиди мовлення за формою вираження думки
- •4.1. Внутрішнє мовлення
- •4.2. Зовнішнє мовлення
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 2
- •Тема 3. Комунікативний процес
- •1. Комунікативний процес: природа, структура, аспекти
- •2. Етапи в розвитку комунікації
- •3. Монологічна (одновекторна) та діалогічна (багатовекторна) форма мовлення
- •4. Види комунікації
- •5. Типи комунікації
- •Відправник одержувач
- •Список основної літератури
- •Список додаткової літератури
- •Запитання до теми 3
- •Тема 4. Проблеми конфліктів у спілкуванні людей
- •Поняття конфліктів, їх особливості
- •Конфліктна ситуація, складові та етапи розвитку
- •Основні типи конфліктів
- •Способи вирішення конфліктів
- •5. Конфлікти під час спілкування з дітьми
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 4
- •Тема 5. Мовленнєве спілкування
- •Форми, у яких здійснюється мовленнєве спілкування
- •2. Моделі породження мовлення
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 5
- •Фатична метакомунікація
- •2.1. Фази метакомунікативного акту
- •2.2. Статус метакомунікативних одиниць
- •2.3. Метакомунікативні одиниці як носії контекстуалізуючої, соціально-дейктичної та інтерсуб’єктної інформації
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 6
- •Тема 7. Етикет
- •Історія виникнення і розвитку етикету
- •2. Мовленнєвий етикет
- •3. Епістолярний етикет
- •4. Службовий етикет
- •4.1. Одяг і зовнішній вигляд
- •4.2. Підготовка до спілкування
- •4.3. Прийом підлеглих
- •4.4. Бесіда з відвідувачами
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 7
- •Тема 8 (1). Дискурс
- •Дискурс як форма мовленнєвої взаємодії
- •Діалогічний дискурс
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 8(1)
- •Тема 8(2). Комп’ютерний дискурс
- •1. Лексико-стилістичні особливості комп'ютерного дискурсу
- •1.1. Комп'ютерний дискурс як соціальна підсистема мови
- •1.2. Аналіз розвитку українського комп'ютерного жаргону як нової субкультури
- •2. Місце комп'ютерного дискурсу в комунікативному середовищі
- •2.1. Загальні характеристики комп'ютерного спілкування
- •2.2.Графічні засоби передачі емоцій під час комп'ютерного спілкування
- •Первинні смайлики:
- •Вторинні смайлики:
- •Зі зміненим носом:
- •Зі зміненими очима:
- •Зі зміненими кількома cимвoлaми:
- •2.3. Лінгвістичні характеристики комп'ютерного дискурсу
- •Список основної літератури:
- •Запитання до теми 8(2):
- •Тема 9. Соціолінгвістичні аспекти діалогічної взаємодії в дискурсі
- •1. Соціальні чинники як показники мовленнєвої поведінки комунікантів
- •2. Гендерний аспект діалогічного дискурсу
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 9
- •Тема 10. Невербальні засоби комунікації
- •Фонація
- •2. Кінесика
- •2.1. Жести у системі невербальних засобів комунікації
- •2.2. Види жестів
- •2.2.1. Ритмічні жести
- •2.2.2. Емоційні жести
- •2.2.3. Жести-знаки
- •2.2.4. Вказівні жести
- •2.2.5. Образотворчі жести
- •2.2.6. Жести-символи
- •2.3. Роль жестів у виникненні звукової мови
- •3. Інші невербальні засоби комунікації
- •3.1. Мова прапорів
- •3.2. Мова свисту
- •3.3. Мова музичних інструментів
- •3.4. Мова вигуків
- •Список основної літератури
- •Запитання до теми 10
- •Додаток а
- •Додаток в (обов’язковий) короткий словник термінів
4. Службовий етикет
Поняття службового (ділового) етикету охоплює норми і звичаї, що регулють культуру поведінки людини у суспільстві.
Службовий (діловий) етикет – це сукупність правил, пов'язаних з умінням тримати себе у суспільстві, зовнішньою охайністю, правильністю побудови бесіди і ведення листування, письменністю і ясністю викладу своїх думок, культурою поведінки за столом і в інших ситуаціях ділового і світського спілкування.
Етичний сенс етикету виявляється, перш за все, в тому, що за його допомогою ми одержуємо, можливість висловити пошану до людини.
„Зміст етикету” – визнання значущості людини або вияв пошани до неї, виражений у формі ввічливості, чемності" [Стошкус А.]. Залежно від призначення, соціальної належності його носіїв етикет може визначатися як придворний, дипломатичний, військовий, діловий і т.п.
Загальна тенденція, що характеризує сучасний етикет, – його демократизація, позбавлення від зайвої ускладненості і химерності, прагнення до природності й розумності. Ця тенденція, проте, не відміняє всієї суворості й обов'язковості застосування етикету, наприклад, у такій сфері, як міжнародне спілкування, де відступ від загальноприйнятих норм може завдати збитку і країні, і її представникам.
Що стосується ділового (службового) етикету, то він ґрунтується на тих самих етичних нормах, що і світський. Білоруський дослідник І. Браїм, відзначаючи взаємозв'язок ділового і світського етикетів, виділяє такі загальні для них етичні норми: - ввічливість, яка є вираженням поважного ставлення до людини. Проявляти ввічливість – означає, бажати добра людині. Суть ввічливості – доброзичливість; коректність або уміння тримати себе завжди в рамках пристойності, навіть в конфліктній ситуації. Тактовність – відчуття міри, перевищивши яке, можна образити людину або не дати їй "зберегти особистість" в скрутній ситуації; – скромність – стриманість в оцінці своїх чеснот, знань і положення у суспільстві; благородність – здатність скоювати безкорисливі вчинки, не допускати приниження ради матеріальної або іншої вигоди. Точність – відповідність слова справі, пунктуальність і відповідальність при виконанні взятих зобов'язань в діловому і світському спілкуванні [Браїм І.Н.].
У міжнародній сфері діловий етикет у цілому додержується норм і традицій, найбільш повно виражених у дипломатичному протоколі та етикеті. Під дипломатичним протоколом розуміється сукупність загальноприйнятих норм, правил і традицій, дотримуваних офіційними особами в міжнародному спілкуванні. При цьому дипломатичний етикет як важлива частина протоколу регламентує правила поведінки офіційних осіб під час різних заходів, що передбачають переговори, зустрічі делегацій, візити, бесіди, взаємні уявлення, прийоми і т. ін.
Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої старовини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але й представниками різних соціально-політичних систем, існуючих у сучасному світі.
Дипломатичний протокол і діловий етикет мають наднаціональний характер і у зв'язку з цим отримали значне поширення у сфері міжнародного ділового спілкування.
Основні принципи протоколу відповідають етичним нормам ділового і світського спілкування і містять:
1) взаємну ввічливість;
2) такт;
3) невимушеність (природність, розкутість, але не фамільярність);
4) розумність (раціональність);
5) обов'язковість.