109. Форми організації сприйняття мистецтва дітьми дошкільного віку та методи ознайомлення.
Різноманітні методи – наочні, практичні, словесні – можуть застосовуватись під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з образотворчою діяльністю. Такими формами є заняття і самостійна художня діяльність. Заняття розглядаються як важлива форма роботи тому, що дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно з урахуванням їх можливостей. Розрізняють два типи заняття: на тему запропоновану вихователем ( засвоєння нового матеріалу, повторення пройденого) центральне місце відводиться засвоєнню нового матеріалу.
В мол. і сер групах займають сприйняття дітьми словесних і наочних пояснень вихователя і активне сприймання його дій.
В ст групі при сприйманні завдання у формі аналізу натури або зразка, при визначенні послідовності роботи, рішення питань кольору, форми, композиції і на тему обрану дитиною (за задумом). Мета цих занять – розвиток самостійності, ініціативи і творчих здібностей дітей який виявлятиметься при виборі теми і прийомі зображення. При цьому дитина може задовольнити свій інтерес до якого небуть предмета або явища і крім того він не тільки творчо обдумує тему але і самостійно працює над її реалізацією в малюнку, ліпленні, аплікації іт д. Проведення таких занять дає можливість вихователю судити про інтереси дітей, ступені розвитку їх творчих здібностей, оволодіння образотворчими вміннями і навичками. Заняття на тему, вибрану дитиною, тісно пов’язані з рішенням навчальної задачі. Новий програмний матеріал на цих заняттях не дається, таким чином, керівництво дитячою роботою на заняттях цього типу носить індивідуальний характер, вказівки вихователя диктуються конкретно темою, вибраною дитиною. Заняття по образотворчої діяльності проводяться в першій половині дня коли можна забезпечити хороше освітлення робочих місць. У мол групах заняття проводяться 10-15 хвилин, в ІІ мол групі – 15-20 хвилин, а в старшій гр.. – 20-25 хвилин. Підготовка до заняття починається з складання плану. Визначивши тему і програмний матеріал, вихователь обдумує прийоми і методи. При плануванні занять вихователь визначає, яка підготовча робота повинна бути проведена з дітьми – спостереження, бесіда, читання оповідання, знайомство з новою іграшкою і т.д. Напередодні заняття вихователь готує необхідний матеріал для заняття. Деякі матеріали готуються в день заняття: клейстер для накладання форм, фарби. У мол. групі заняття починається з гри: входить лялька (ведмедик, зайчик), вітається з дітьми, сідає на місце, з якого її бачать всі діти. І діти або ліплять ляльці пригощання, або малюють їй стрічки.
У ст. групі заняття можна проводити з бесіди, в процесі якої будуть задані, наприклад такі запитання: що ви бачили по дорозі додому? Де були вчора? Що читали? Активній роботі дітей на занятті сприяє аналіз натури підготовлений для дітей. Іноді організовується колективне виконання завдання. Така форма роботи можлива у всіх вікових групах. У ст гр. дітям дається загальна тема , над якою вони працюють самостійно, розподіляють обов’язки, погоджують свої дії з товаришами, уточнюють розміри, пропорції частин і компонують всі зображення відповідно до задуму. В процесі заняття вихователь спостерігає за всією групою дітей, але його вказівки носять індивідуальний характер. Форми проведення аналізу можуть бути різними: вихователь показує малюнок і пропонує оцінити, чи все в нім правильно, як виконано завдання, що цікавого придумала дитина; одному з дітей дається доручення вибрати кращу, на його думку роботу і обґрунтувати свій вибір. Дитина аналізує малюнок, порівнюючи його з натурою зразком, оцінює його. Закріплення знань, умінь і навичок дітей по образотворчий діяльності може проходити за бажанням дітей у вільний від занять час. В процесі самостійної діяльності закріплюються різноманітні уміння дітей. У мол. групі куточок створюється тоді коли діти набудуть елементарних навичок в користуванні матеріалом, доводиться обмежуватися олівцями. У сер. групі до олівців додається пластилін. Дітям ст. групи всі матеріали, якими вони користуються на заняттях, лише з незначними обмеженнями. Природний і інший додатковий матеріал зберігається в доступних дітям ящиках з відділеннями. Всіма цими матеріалами діти користуються у вільний від занять час і беруть його з дозволу вихователя. В процесі роботи вихователь спостерігає за дітьми, дає їм поради, стежить за тим, що почата робота була доведена до кінця. Для перевірки вихователь в сер. і ст. групах може запитати кого - не будь з них про послідовність і прийоми виконання роботи. У мол. групі після пояснення і показу вихователеві слід нагадати з чого треба починати роботу. У ст. групі запропонувати подумати, що малюватимуть або ліпитимуть, що саме головне, як розташувати предмети. Ігрові прийоми для мол. групи були вперше запропоновані Е.А.Фльориною і надалі розроблялися А.А.Волковою, потім Т.Р.Казаковою. Діти мол. групи вслід за вихователем спочатку проводять рукою різні лінії в повітрі, а потім пальцем на папері, доповнюючи рухи поясненнями. У сер. групі діти малюють плюшевого ведмедика з натури. Навіть з дітьми 6 років можливе застосування ігрових прийомів. Одним з основних практичних прийомів є вправи в освоєнні техніки, а іноді образотворчих умінь. У мол. групі ці вправи непомітні для дітей. Малюючи доріжки, дощ, вони вправляються у виконанні горизонтальних, вертикальних ліній. Діти ст. групи після показу прийому штрихування пропонують намалювати контури нескладного предмету (будинок, гриб, яблуко) і постаратися акуратно закрасити його. Евристичний метод сприяє розвитку винахідливості, активності. Педагог може використовувати різноманітні прийоми: рада, заохочення, показ (але не повний) прийомів виконання завдання, показ іграшки, нагадування іт.д. Треба поставити дитину в такі умови, щоб він сам міг знайти шляхи виконання задуму.
110. Які ж вимоги треба пред'являти до мови вихователя?
Знаючи, що діти дошкільного віку опановують мовою на основі усної мови, через спілкування з оточуючими людьми, слід враховувати наступне.
1. Мова вихователя є зразком для дітей у широкому значенні цього слова, насамперед - в розмовній мові, на основі якої відбувається повсякденне спілкування дитини з вихователем.
2. На заняттях діти, слухаючи мова вихователя, вправляються в оволодіння російською мовою. У практиці ж вихователі допускають помилки при повсякденному спілкування з дітьми: вихователь розмовляє з дітьми недбало, неграмотно, невиразно. Ось один з прикладів. "Ці м'ячі ти взяв зі старшої групи, віднеси їх туди", - говорить вихователь дітям Поруч стоять діти стверджують: "І Ніна взяла зі старшої групи скакалку".
Так неправильний обіг мовлення вихователя відразу підхоплюється дітьми і входить в їх мова. Іноді вихователь вживає спеціально педагогічні, незрозумілі дітям терміни: "Зараз будемо займатися дидактичними іграми". Нерідко вихователь допускає непотрібну авторитарність у зверненні до дітей: "Вова, я тебе зараз викину з групи". Або: "Люся, мені не подобається, як ти сидиш". Цими зауваженнями педагог не виховує дитину, не вчить його оволодівати необхідними навичками поведінки в будь-якій обстановці, а фіксує увагу тільки на собі. Недоліки, що зустрічаються в розмовній мові вихователя, передаються дітям, і потім діти з працею позбавляються від них вже у школі.
Які ж вимоги треба пред'являти до мови вихователя?
1. Смисловий зміст зверненої до дитини мови повинно бути близьким і зрозумілим дітям. При розмові з молодшими дітьми мова вихователя має бути більш лаконічна і проста. По відношенню до малюків треба уникати зауважень і разом з тим слід розмовляти з ними більше категорично, ніж зі старшими, так як діти цього віку не можуть осмислити тих доводів, які сприймаються старшими дітьми.
" 2. Граматична правильність мовлення вихователя обов'язкове.
" Набуті на заняттях вміння необхідно зробити міцними, щоб діти могли застосовувати їх у житті. Між тим нерідкі випадки, коли вихователь не продумує свого звернення до дітей. Особливо поширеною помилкою є багатослів'я, вживання незрозумілих слів.
Вміння висловлювати свої думки точно і переконливо - найважливіша якість вихователя. Якщо при малюванні зорове сприйняття зразка (предмета або візерунка) супроводжується словесним поясненням, без якого діти насилу виконують завдання, то на заняттях з російської мови зразок має ще більше значення, тому що діти оволодівають усіма сторонами мови лише на основі слухового сприйняття, на основі почутого від вихователя. Зразок як один з основних прийомів у навчанні треба розглядати в нерозривному зв'язку з іншими прийомами, так як і запитання, пояснення, вказівка містять в собі мовний зразок.
Дитина молодшої групи звертається до виховательки: "Завтра було свято". "Завтра буде свято", - поправляє вихователька. У цьому прикладі на зразок мовлення вихователя дитина набуває вміння выражав свою думку, чує правильне звуковимову. Навички точного вживання слів і правильність узгодження формуються в бесідах, розмовах з дітьми, на зразку мовлення вихователя. Ось вихователька під час прогулянки проводить з дітьми молодшої групи спостереження за осінніми явищами в природі. "Дмуть сильні вітри, - каже вона. - Стало холодно, йдуть дощі, на землі калюжі. Листя з дерев опало В парку стало тихо. Птахи відлітають у теплі краї". Супроводжуючи спостереження дітей словом, вихователька застосовує зразок в цілях уточнення і систематизування знань дітей. У цьому випадку вихователь використовує пояснення як один з прийомів навчання на основі мовленнєвого зразка.
Застосовуючи зразок у навчанні дітей російській мові, ми виховуємо у дітей культуру слухання, підвищуємо v них інтерес до слова. Але це може бути здійснено тільки тоді, коли вихователька виразно, образно повідомляє дітям матеріал, спирається на їхні почуття. При проведенні бесіди про осінь, підсумовуючи висловлювання дітей, вихователька каже: - Так, діти, восени Птахи збираються у великі зграї я відлітають на південь, у теплі краї. Одна радянська письменниця бачила переліт журавлів і написала про них такий вірш: Шкода мені кольорових галявин І журавликів - моїх. Тільки я тужити не стану, - А весною зустріч... Емоційна сторона зразка підвищує культуру слухання, виховує у дітей бажання самим щось розповісти.
Вихователька проводить заняття гімнастикою і рухливими іграми з дітьми середньої групи. Щоб підвищити у дітей інтерес до правильного виконання рухів, вона вдається до виразних прийомів. "Зайчикам треба йти по прямій доріжці, ліс густий, можна заблукати, не відставайте один від одного". Діти-зайці починають стрибати швидше. Виховуючи у дітей інтерес до слова, необхідно використовувати виразні засоби мови не тільки на заняттях, але і в повсякденному спілкуванні. Вимоги, що пред'являються до мови вихователя у повсякденному спілкуванні, обов'язкові і при проведенні занять. Мовний зразок вихователя на заняттях повинен застосовуватися при здійснення всіх завдань в роботі з мови.
При словниковій роботі, при навчанні звукопроизношению зразок мовлення вихователя має особливо велике значення, так як діти засвоюють нові слова в правильному звучанні.
Зразок використовується:
а) при роботі з картинкою;
б) при переказі;
в) при розповіді з власного досвіду;
г) для придумування закінчення до розповіді, розпочато му вихователькою.
Методика застосування зразка у навчанні дітей рассказыванию різноманітна. У молодшій і середній групах при розгляданні картинки і розповіді по ній завжди треба виходити від зразка вихователя, так як малюки ще не володіють самостійними навичками розповідання. У старшій групі на першому занятті з картинками зразок вихователя необхідний, а на наступних заняттях по цій картинці його можна не застосовувати. Слухаючи розповідь вихователя по картині (старша група), діти можуть цілком наслідувати зразку, а можуть говорити своїми словами. І в тому і в іншому варіанті є свої позитивні сторони: повторюючи зразок вихователя, дитина вчиться правильним оборотами, якими він ще самостійно не володіє; розповідаючи ж своїми словами, не спотворюючи сенсу картини, дитина привертає свій мовний досвід. Вихователь, знаючи індивідуальні боку дітей, використовує при проведенні роботи той чи інший прийом.