- •31. Тимчасова втрата працездатності:причини
- •32.Поняття,види та значення міжнародно-правових стандартів соціального забезпечення.
- •33.Поняття,соціального забезпечення,захисту та політики.
- •34.Порядок оформлення та оплати листка непрацездатності працівників.
- •35. Забезпечення інвалідів засобами пересуванняю
- •36.Визначення трудового стажу та його значення.
- •37. Основні ознаки та види організаційно-правових форм соціального забезпечення.
- •38.Пільги на житлово-комунальні послуги,підстави надання.
- •39.Конституційно-правові гарантії забезпечення соціальних прав та свобод людини і громадянина.
- •40. Види непрацездатності.
- •41.Визначити особливості загальнообов’язкового державного соціального страхування та надати характеристику його суб’єктів.
- •42.Поняття,ознаки та види соціальних пільг.
- •43.Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.
- •44.Класифікація соціальних пільг.
- •45.Головні напрями соціальної політики та основні принципи її формування.
- •46. Втрата годувальника як соціальний ризик.
- •47.Поняття, критерії та порядок підтвердження мало забезпечення.
- •48.Структура та функції соціальної політики в державі.
- •49.Поняття та принципи соціального обслуговування.
- •1.2 Принципи соціального обслуговування
- •50.Поняття безробіття та порядок визнання гром безробітнім.
- •51.Пенсійне забезпечення за віком.
- •52.Державна допомога одиноким матерям.
- •53. Поняття, ознаки та причини інвалідності.
- •54.Поняття та основні параметри соціальної держави.
- •55.Держ доп при ваг та пол..
- •56.Непрац як соц. Ризик.
53. Поняття, ознаки та причини інвалідності.
Інвалі́дність — соціальна недостатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.
У залежності від тяжкості розрізняють три групи інвалідності: I, II і III. І група поділяється на ІА і ІБ підгрупи. При настанні інвалідності призначають пенсії, встановлюють інші види соціального захисту й пільги. Законодавство розрізняє причини інвалідності, які тягнуть за собою різні правові наслідки:
Загальне захворювання;
Каліцтво, трудове або професійне захворювання;
Поранення (контузії), каліцтво, яке одержано при захисті вітчизни або при виконанні інших обов'язків військової служби, або захворювання пов'язані з перебуванням на фронті;
Каліцтво одержане в результаті нещасного випадку не зв'язаного з виконанням обов'язків військової служби або захворювання.
Прийнято розрізняти такі ключові поняття[1]:
Дефект або порушення: будь-яка втрата психічної, фізіологічної або анатомічної структури або функції, або відхилення від неї;
Інвалідність: обмеженість конкретного індивідуума, що випливає з дефекту, що перешкоджає, або позбавляє його можливості виконувати дії, які вважаються для цього індивідуума нормальними в залежності від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;
Непрацездатність: обмеженість конкретного індивідуума, яка викликана дефектом, або інвалідністю.
Слово «інвалід» (означає «непридатний») в наш час[Коли?] все частіше замінюється на «людина з обмеженими можливостями». Тим не менш, цей усталений термін часто вживається в пресі та публікаціях, а також в нормативних і законодавчих актах, у тому числі в офіційних матеріалах ООН.
Громадські організації інвалідів вважають,[2] що важливо використовувати коректну відносно інвалідів термінологію: «людина з затримкою в розвитку» (а не «недоумкуватий», «розумово неповноцінний»), «переніс поліомієліт» (а не «жертва поліомієліту»), «використовує інвалідну коляску» (а не «прикутий до інвалідного візка»), «має ДЦП» (а не «страждає ДЦП»), «зі слабким слухом» (а не «глухонімий»). Ці терміни коректніші, тому що послаблюють поділ на «здорових» і «хворих» і не викликають жалості, або негативних емоцій.
Причинами інвалідності є загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців — поранення, контузія, одержані при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках — захворювання, набуте при виконанні обов'язків військової служби. Ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності визначає медико-соціальна експертиза (ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1992 No 83).