- •1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •7.Комунікативні ознаки культури мовлення. Типологія мовних норм
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови
- •10.Мовний мовленнєвий спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і
- •14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового
- •20. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •26. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •27. Етикет телефонної розмови.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного
- •29. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує
- •31. Класифікація документів.
- •32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •37. Етикет службового листування.
- •38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- •39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова,
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- •44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу
- •45. Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової
- •47. Анотування і реферування наукових текстів.
- •48. Основні правила бібліографічного опису, оформлення покликань.
- •49. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •52. Науковий етикет.
39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
Офіційно-діловий стиль, крім загальновживаної лексики, послуговується термінами. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той чи інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст та межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
а.) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
б.) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
в.) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
г.) стилістична нейтральність;
д.) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). Тому терміни вживаються не в усіх сферах мовлення, а лише в деяких (освіта, культура, техніка, діловодство та ін.). Терміни становлять основу наукової мови кожної галузі суспільства.
У множині термінів кожної галузі відрізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.
До номенклатури входять серійні назви марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, тварин і под..
В офіційно-діловому стилі терміни підпорядковуються законам, що діють в інших стилях: вони з’являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними словами, близькими за значенням, потім кодифікуються, пізніше можуть вибувати зі складу активних, переходити до пасивних.
До використання термінів у діловому стилі ставляться такі вимоги:
послуговуватися термінами, зафіксованими лише у словнику, наприклад, діловодство, а не діловедення;
вживати терміни зі значенням, закріпленим у словнику. Особливої уваги заслуговують багатозначні терміни, які функціонують в одній або кількох галузях з різними значеннями. Наприклад: справа як сукупність документів, як одиниця зберігання текстових документів в архіві, як різновид справи (атестаційна справа, кримінальна справа тощо);
суворо дотримуватися правил утворення від термінів похідних слів, перевіряти за словниками та довідниками значення термінів у випадкусумніву, орієнтуватися на ті терміни, які для даної термінологічної системи уже кодифіковані, зафіксовані у словнику.