- •Соціальна педагогіка
- •1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
- •2. Деривація та її види
- •3.Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки
- •4. Основні напрямки державної молодіжної політики
- •5. Абетка сп, ст.96
- •6.Психолого-педагогічні передумови успішної інтеграції молоді у суспільстві
- •8. Категорії соціальної педагогіки
- •9.Соціально-педагогічна робота з сімєю
- •10.Планування, контроль і звітність у р. С.П.
- •11.Моделі с.Р.
- •12. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами
- •13.Зміст діяльності сп в школі
- •15. Зміст та завдання соціальної педагогіки
- •16. Етичні дилеми у сп
- •17 Професійні ролі та функції сп д
- •18. Особистість в системі соц.Звязків
- •19. Представництво інтересів клієнта та направлення до соц.Служб
- •20. Соціально правовий захист дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування
- •21. Делінквентна поведінка прояви
- •22. Модель професійної компетентності соціального педагога
- •23.Адиктивна поведінка коаголізм
- •24. Соціальне вилюченнЯ
- •2. Технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями
- •4. Соціальна адаптація
- •6. Професійні ризики у соц. Пед. Діяльнос
- •7. Причини інституалізації дітей
- •8.Технологія реалізації соціальним педагогом терапевтичної функції
- •9. Напрями діяльності соціального педагога
- •10.Індивідуальна робота з клієнтом
- •11.Технології роботи з обдарованими дітьми
- •12. Технології роботи з агресивними підлітками
- •13. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками
- •14. Профілактика соціально-негативних проявів у підлітків
- •15. Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
- •16. Формування соціальної компетентность у дітей в умовах інтернатного закладу
- •17. Телефон довіри
- •18. Замісна сімя
- •19. Сутність і зміст соціальної терапії
- •20. Девіантна поведінка види і прояви
- •21. Усвідомлене батьківство тспд
- •22. Специфіка соц.-пед. Р.
- •23. Гендерні проблеми виховання
- •24. Соціально педагогічна діяльність як професія
- •25. Групова соціальна робота
- •Психологія
- •2. Види і способи отримання психологічного знання. Етапи науковго дослідження
- •5. Співвідношення біологічного і соціального у формуванні особистості
- •6. Неофрейдиський погляд еріксона. Стадії психосоціального розвитку
- •7.Поняття про особистість і структуру
- •8.Поняття та сутність спілкування. Комунікативні бар’єри
- •9. Акцентуація характеру за леонгардом
- •10. Емоції та почуття. Почуття як специфічно людський прояв
- •11. Механізми психічного відображення
- •12. Поняття про конфлікт. Види та функції.
- •13. Співвідношення темпераменту з типами нервової системи
- •14. Слабка воля причини цього і шляхи подолання
- •15. Винекнення біхівеоризму внесок вотсона і торндайка
- •16. Увага властивості уваги
- •18. Психологічний аналіз діяльності
- •19. Погляд сеченова павлова на рефлекторну природу психіки
- •20. Фрейд та становлення психоаналізу
- •21. К.Юнг аналітична психологія
- •22. Становлення гештальт психології
- •23. Педагогічне спілкування як творчий процес
- •24. Культурно-історична теорія психіки л.С.Виготського
- •25. Маслоу та Роджерс
- •17. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика
Соціальна педагогіка
1.Етика становлення соціального педагога до своєї праці
Соціально-педагогічна етика – особливий феномен. Його сутність та зміст найбільш повно та послідовно розкривається за допомогою аналізу її структури, у якій можна виокремити такі блоки:
– це етика відношення соціального педагога до своєї праці, до предмета своєї діяльності.
– це етика відношень “по вертикалі” – у системі “соціальний педагог – учень”, яка розглядає основні принципи, норми цих відношень та вимог, які пред’являються до особистості та поведінки соціального педагога;
– це етика відношень “по горизонталі” – у системі “соціальний педагог – педагоги”, у якій розглядаються ті відношення, які регламентуються не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності та психології соціального педагога;
– це етика адміністративно-ділових відношень соціального педагога та керуючих структур, яка встановлює обом сторонам визначені “правила гри”, спрямовані на оптимізацію управління системою навчання. Соціальний педагог повинен:не повчати, не наказувати, не заперечувати. Надихати та спонукати клієнта до дії, ініціативи, творчості, поважаючи гідність та унікальність особистості;
• уміти слухати клієнта, виявляти витримку, розуміти проблему та ситуацію, увійти в його положення, виявляти делікатність, такт;
• бути комунікативним, контактним, уміти “розговорити” клієнта, сумісно виокремити шляхи вирішення проблеми; уміти бути потрібним, цікавим для оточуючих;
• бути посередником, зв’язуючим ланцюгом між клієнтом та його оточенням, не допускати приниження гідності клієнта формами благодійної допомоги, яка йому надається;
• вміти бути неформальним у роботі з клієнтом, виконувати роль порадника, помічника в рішенні ним самим його проблем; будувати взаємовідношення на основі діалогу;
• завжди виходити з позицій гуманізму та милосердя. Не засуджувати, не докоряти клієнту; попереджувати про можливість негуманної або дискримінаційної поведінки по відношенню до особистості або групи людей; захищати клієнта від фізичного або душевного дискомфорту, небезпеки та приниження;
• блюсти високі моральні стандарти своєї поведінки, включаючи введення будь-кого в оману, непорядні дії;
• уміти знаходити собі помічників у соціально-педагогічній роботі, підтримувати участь громадськості у розвитку соціальної політики;
• вести роботу тільки у рамках своєї компетентності, нести особистісну відповідальність за якість своєї роботи; не піддаватися впливу та нажиму; інформувати клієнта про заходи, характер допомоги, яка йому надається;
• не використовувати свої професійні відношення в особистих цілях, приймати участь у обмірковуванні та оцінках ситуацій тільки з професійною метою; поважати та не розкривати таємницю клієнта;
• намагатися до постійного підвищення професійних знань, майстерності, рівня кваліфікації. Здійснювати свою практичну діяльність на професійних знаннях;
• захищати та посилювати гідність та чистоту професії. Поважати довіру, коли у ході професійних взаємовідношень та взаємодії, дотримуватися делікатності та справедливість. Приймати заходи проти неетичної поведінки своїх колег.