11.Технології роботи з обдарованими дітьми

Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Для забезпечення сприятливих умов для проявів природних задатків вихованців дошкільних закладів, формування особистості, здатної до оптимального розвитку й саморозвитку власного творчого потенціалу в процесі розвитку соціальної обдарованості дітей для педагога важливою є опора на такі принципи: системності й цілісності – передбачає, з одного боку, що освітня робота з обдарованими дітьми має відбуватися з урахуванням системної специфіки дитячої обдарованості і конкретного її виду, з іншого боку, даний принцип означає, що обдарованість дитини розвивається на фоні конкретної особистості; природовідповідності означає ставлення до дитини як до частини природи, що передбачає її освіту з урахуванням вікових та індивідуальних психологічних особливостей; реалізація даного принципу полягає в урахуванні педагогом специфіки мотивації діяльності дошкільника, в прийнятті до уваги при розвитку дитячої обдарованості особливої чутливості дошкільників до емоційно-образного впливу; ампліфікація (збагачення) розвитку; розвитку дитячої творчості, уяви на всіх етапах навчання та виховання дошкільників. Його важливість обумовлена тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне виконання різних видів діяльності; суб’єктивності – означає обов’язкову спрямованість педагогічної діяльності на виявлення, збереження та розвиток індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання; гармонійного поєднання розвитку дитини й саморозвитку зі створенням відповідних психолого-педагогічних та організаційних умов; культуровідповідності – передбачає опору в освіті обдарованих дітей на універсальні й національні культурні цінності, у виховному процесі – перш за все, на національні традиції, культуру народу; оптимальної педагогічної взаємодії, співпраця з батьками вихованців. Цей принцип проявляється у зацікавленості вихователя в розкритті своїх вихованців, у створенні сприятливих для цього умов.

Значущою характеристикою принципів особистісно орієнтованої педагогіки є те, що вони не диктують і не вказують, а пропонують можливі варіанти дій, виступають орієнтирами при визначенні педагогом своєї творчої педагогічної діяльності. Що стосується стратегії навчання, то в роботі з дошкільниками з ознаками обдарованості застосовують прискорення, поглиблення, збагачення, проблематизацію. В останні роки популярності набуває “підхід з різними рівнями” (ЛОС). Даною стратегією пропонується чотири рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й надати їй відповідну даному рівню допомогу.

12. Технології роботи з агресивними підлітками

Корекційна робота з агресивними підлітками Як відомо, в структурі агресивної поведінки виділяють кілька взаємозалежних рівнів: мотивація, що спонукає до агресивної поведінки; емоційні процеси, що супроводжують агресивну поведінку; процеси саморегуляцій; когнітивна переробка інформації; нарешті, явища, що спостерігаються зовні, і дії. Як одну з найбільш ефективних і адекватних форм психологічного впливу на осіб, схильних до агресивної поведінки, більшість фахівців виділяє поведінкову корекцію. Психолог-педагогічний вплив може бути спрямований на: ослаблення або усунення агресивної поведінки; розвиток здатності розуміти свої почуття; зменшення емоційних реакцій ( наприклад, тривоги ), що супроводжують агресивну поведінку; формування навичок адекватного і безпечного вираження гніву; розвиток здатності розслаблятися; самостверджуватися. Досягнення позитивних поведінкових змін у конкретному напрямі є метою корекції агресивної поведінки. Психолого-педагогічна профілактика здійснюється у формі консультування, педагогічної корекції, психологічних тренінгів, психотерапії. Також вона може мати форму індивідуальної, сімейної або групової роботи. В усіх випадках, незалежно від форми й умов, мають дотримуватися принципи поведінкової корекції. Поведінкова корекція оцінюється як досить авторитарна система, що припускає контроль педагога або батьків за поведінкою дитини. Для підлітка із поведінковими проблемами виникає реальна небезпека перекладання відповідальності за власну поведінку на педагога. Учень не лише має виявляти усвідомлене бажання зміни власної поведінки, а й активно брати участь у виборі цілей і методів подальшої роботи (з урахуванням конкретних внутрішніх і зовнішніх умов).

Способи подолання агресивності: - виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на велосипеді); - займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба); - займатися фізичною працею; - виливати злість на неживі об’єкти (побити подушку, диван, боксерську грушу, пошматувати газету); - використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з метою зняття напруження; - викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об’єкт роздратування; - обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою людиною; - висловити уявному об’єкту своє невдоволення; - змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від проблеми; - використовувати комунікативну техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків. - релаксація – метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного чи психологічного напруження; - медитація – занурення розумом у предмет, ідею, що досягається шляхом зосередження на одному об’єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників.