Камінська Алла. 428 гр. КРС / Практичне заняття №4

Сукупність общепедагогических знань і умінь , якими повинен володіти вчитель , його професіограма визначають кваліфікаційну характеристику вчителя та інших педагогічних працівників . Кваліфікаційна характеристика педагога є нормативним документом , який визначає структуру та зміст діяльності педагогічного працівника , його місце в навчально- виховному процесі , характер відносин з вчителями та батьками учнів .

числі і корекційно- педагогічної) діяльності , дає можливість побачити загальне і особливе в професійно -педагогічної діяльності .

З точки зору організації корекційно -педагогічної роботи з учнями для нас важливо , як на неї зорієнтований вчитель , з ким він може співпрацювати у цій діяльності , до чиєї допомоги в рамках педагогічного колективу звернутися . Кваліфікаційні характеристики класного керівника , вихователя , соціального педагога та педагога - психолога дають можливість цю лінію побачити.

Поділяючи функціональні обов'язки педагогічних працівників , обмежуючи їх рамками кваліфікаційних характеристик , неможливо зробити це по відношенню до особистості самого вчителя-вихователя , тому що на уроці він викладач , за межами уроку вихователь або класний керівник , у позашкільній середовищі він і соціальний педагог , і соціальний працівник .

Педагог як учитель здійснює навчання і виховання учнів з урахуванням викладається предмета . Він сприяє формуванню загальної культури особистості учнів , їх соціалізації , усвідомленого вибору і освоєння ними професійних програм. Використовуючи різноманітні форми , методи , прийоми і засоби навчання , вчитель забезпечує необхідний рівень підготовки школярів , відповідний державному освітньому стандарту .

Як класний вихователь (класний керівник ) вчитель здійснює допомогу учням у навчальній діяльності , сприяє отриманню ними додаткової освіти . У той же час він сприяє створенню сприятливих умов для індивідуального розвитку і морального формування особистості учнів , вносить необхідні корективи в систему їх виховання , допомагає учням вирішувати проблеми, що виникають у спілкуванні з товаришами , вчителями , батьками. Тобто особливості корекційно -педагогічної діяльності , її елементи спочатку вже закладені у функціональні обов'язки вчителя - вихователя .

Ті з педагогів , хто прямо займаються корекційної діяльністю поряд з навчальною та освітньої , у своїй кваліфікаційній характеристиці мають чітке на цю вказівку. Хоча буде несправедливим не відзначити , що у вчителя загальноосвітньої школи у кваліфікаційній характеристиці записано: у спеціальних (корекційних) освітніх установах він здійснює роботу з навчання і виховання учнів (вихованців ) , спрямовану на максимальну корекцію

відхилень у розвитку з урахуванням специфіки навчального предмета . А оскільки в загальноосвітніх школах існують спеціальні ( корекційно-розвиваючі класи , класи компенсуючого навчання ) , то дана функція виконується вчителем у цих класах .

У кваліфікаційній характеристиці вчителя - дефектолога , вчителя - логопеда поряд з окресленої вище функцією вказано на те , що вчитель обстежує учнів , визначаючи структуру і ступінь дефекту , комплектує групи для занять з урахуванням психофізичного стану дітей. Проводить групові та індивідуальні заняття з виправлення відхилень у розвитку , відновленню порушених функцій.

У всіх кваліфікаційних характеристиках чітко позначено , що всі педагогічні працівники працюють у тісному контакті з вчителями та вихователями , з фахівцями всіх профілів , взаємодіють один з одним і з батьками учнів .

Найбільш яскраво це взаємодія відображено в кваліфікаційній характеристиці вихователя . На основі вивчення індивідуальних особливостей , рекомендацій психолога він планує і проводить з учнями корекційно -розвивальну роботу. Організовує та проводить реабілітаційно- корекційну і культурно- масову роботу з дітьми в тісному контакті з радою освітнього закладу і дитячими організаціями . Взаємодіє з батьками учнів або особами , що їх замінюють . Проводить роботу з профілактики відхилень у поведінці, шкідливих звичок.

Педагог -психолог поряд з проведенням психологічної діагностики різного профілю і призначення визначає ступінь психофізіологічного відхилення у розвитку дитини , проводить його псіхопедагогіческую корекцію. Він також здійснює превентивні заходи щодо профілактики виникнення соціальної дезадаптації ; визначає фактори , що перешкоджають розвитку особистості учнів , і вживає заходів щодо надання різного виду психологічної допомоги ( психо- корекційної , реабілітаційної та консультативної ) .

Провідним напрямком у професійній діяльності соціального педагога є виділення інтересів і потреб , труднощів і проблем , конфліктних ситуацій , відхилень у поведінці учнів і своєчасне надання їм соціальної допомоги та підтримки. Він здійснює комплекс заходів з виховання, освіти , розвитку і соціальний захист особистості дитини в освітніх установах і за місцем їх проживання .

Таким чином , для вчителя, який працює з учнями, що мають відхилення в розвитку і поведінці , цілком буде прийнятним той перелік умінь , який сформульований для вчителя - дефектолога , з відповідним скороченням . Враховуючи неяскраву вираженість дефекту у дітей і те , що вони навчаються в загальноосвітній школі , серед найважливіших корекційних умінь слід зазначити :

- Вміння побачити відхилення у розвитку дитини і поставити попередній педагогічний діагноз цьому відхиленню ;

- Провести педагогічну діагностику відхилення , спрогно - зировать шляхи подальшого розвитку дитини з урахуванням наявності дефекту та його наслідків;

- Попередити виникнення порушень розвитку вторинних дефектів;

- Визначити загальні і конкретні завдання корекційного навчання і виховання даної групи дітей ;

- Планувати окремі види корекційної роботи ;

- Критично оцінювати і ефективно використовувати в цілях корекції та компенсації наукову і науково -педагогічну інформацію ;

- Враховувати в навчально- виховному процесі характерні для аномальних дітей можливості і фактори компенсації , використовувати їх в корекційної діяльності;

- Трансформувати навчальну , педагогічну та методичну інформацію з метою корекції , навчання і виховання;

- Відбирати і застосовувати необхідні для вирішення корекційних завдань методи , прийоми і засоби навчання , виховання , діагностики , корекції , компенсації;

- Створювати корекційні умови виховання , навчання, розвитку та соціальної адаптації аномальних дітей для засвоєння ними інтелектуального і морального досвіду в єдності з засвоєнням мови і мовлення ;

- Володіти специфічними засобами навчання і адекватно ними користуватися ;

- Формувати позитивну мотивацію участі в корекційній роботі у дітей з вадами у розвитку і виховувати у них оптимізм , бачення життєвої перспективи , відчуття успіху ;

- Виконувати різні види соціальної діяльності , спрямовані на надання допомоги в їх соціальній адаптації ;

- Визначати результативність корекційної роботи у всіх середовищах і на всіх етапах педагогічної діяльності;

- Перебудовувати свою професійно -педагогічну діяльність відповідно до ситуації ;

- Усвідомлено і критично керувати своєю корекційної діяльністю (Н. М. Назарова ) .

Враховуючи специфіку дітей з вадами у розвитку та девіаціями в поведінці , своєрідність професійно -педагогічної роботи з ними , учитель- вихователь повинен мати ряд особистісних якостей і властивостей , що відображають ці особливості.

Відзначаючи соціально -педагогічну спрямованість діяльності вчителя-вихователя , дослідники виділяють такі якості особистості : емпатійность ; психологічна компетентність ; делікатність і тактовність ; людяність і гуманність ; милосердя ; організаторські та комунікативні здібності; екстравертивність ; висока духовна культура і моральність ; соціальний інтелект (тобто адекватно сприймати і аналізувати соціальні ситуації та інших людей); вміння бути цікавим для оточуючих і неформальним в роботі з дітьми ; спрямованість на інтереси , потреби та захист людської гідності дитини; вміння дотримуватися конфіденційності службової інформації та особистих таємниць вихованця; прагнення до постійного підвищення професійних знань ; чесність , моральна чистота в професійних справах ; дотримання етики взаємовідносин з людьми та ін

З психологічної точки зору , спираючись на базову психологічну модель особистості вчителя і його професіограму , як провідних структурних елементів виділяють подструктуру спрямованості особистості , подструктуру самосвідомості ; підструктури здібностей , темпераменту і характеру , особливості психічних процесів і станів ; подструктуру досвіду ( К.П.Платонов , С.Л.Рубинштейн ) .

У подструктуре спрямованості - це свідомість самоцінності людської особистості , її неповторної індивідуальності і творчої сутності; достатня вираженість і задоволеність ряду соціогенних потреб ( самоактуалізація , самовдосконалення ) , зрілість основних мотиваційно - смислових утворень особистості ( ціннісних орієнтації ) та їх гуманістична орієнтованість ; прагнення до соціальних змін , відповідним соціально визнаним потребам ; прагнення до розвитку здібностей підопічного допомагати собі самому, до заохочення свободи прийняття ним значущих рішень ін

У подструктуре самосвідомості - усвідомлення принципів професійної гідності , альтруїстичні тенденції; високий рівень професійного самовизначення і самостійності , адекватності самооцінки психологічного віку особистості і т.д.

У подструктуре здібностей - високі пізнавальні здібності і здібності до передачі знань і умінь іншим; здатність до розуміння і прийняття "Я"; здатність до самовдосконалення і т.д.

249В подструктуре темперамента и характера - нервно-психологическая устойчивость и работоспособность; эмоциональная устойчивость, пластичность; развитая эмоциональность; трудолюбие, соблюдение обязанностей и правил профессионального поведения, его этических норм; волевые качества, доброта к людям, целеустремленность, социальная активность, высокие моральные качества и пр.

В подструктуре особенностей психических процессов и состояний - сформированность когнитивных процессов, культура мышления и речи, интеллект, эмпатия, устойчивость в стрессовых и аффектогенных ситуациях и пр.

В подструктуре опыта - профессионально-этическая культура, интеллигентность, высокая профессионально-гуманистическая компетентность; сформированность адекватных умений общения и взаимодействия; владение приемами научно-исследовательской работы и т.д.

В зависимости от уровня профессионально-педагогической подготовки, сформированности личностных профессионально значимых качеств, в зависимости от категории детей, имеющих отклонения в развитии и поведении, от ситуации, в которой осуществляется коррекционно-педагогическая деятельность, проявляются и осуществляются характер и сила педагогического воздействия, стиль взаимоотношений педагога и воспитанника. Существуют различные подходы к типизации и оценке стилей взаимоотношений и характера педагогического воздействия на воспитанников.

Поскольку мы ведем речь об учителе-воспитателе и его коррекционной работе с детьми и подростками, то необходимо отметить выделение типа учителей, проводящих данную работу с учеником поэтапно, по частям, или в системе целостного педагогического процесса (Л.В.Шибаева). В данном случае выделяется "дискретный" стиль взаимодействия, ориентированный на проведение отдельных коррективных мер и мероприятий, если речь идет о воспитательной работе, и отдельных уроков и занятий, если речь идет об обучении. Цель мероприятий остается чисто внешней, не рассчитанной на целостное развитие ребенка. Это вариант традиционного подхода к педагогическому процессу.

Другой стиль - это стиль целостного, перспективного планирования, ориентированный на организацию целостного, многостороннего развития ребенка. Данный вариант деятельности отвечает способу теоретического мышления, предполагающему освоение генетически организованных понятий, свойственному диалектической логике.

Есть еще один вариант типизации из многообразия подходов в определении стилей педагогической деятельности, который раскрывается через призму отношений учителя с субъектом педагогической деятельности - учеником. В данном варианте подхода к характеристике типов взаимоотношений учителей и воспитанников сделана попытка учесть многофункциональность педагогической деятельности.

Среди экспериментально выделенных типов учителей (предметник, организатор, интеллигент и коммуникатор) каждый имеет свои способы, механизмы и каналы передачи воспитательных воздействий (Е.И.Рогов).

Так, учитель-предметник твердо уверен в необходимости знаний и их значимости в жизни школьника, для него характерно воспитание ученика средствами изучаемого предмета, путем изменения его восприятия научной картины мира, привлечения к работе во внеурочное время в клубах, кружках, факультативах.

Учитель-организатор является лидером не только среди учеников, но и в педагогическом коллективе, свои личностные особенности проявляет в ходе проведения различных внеклассных мероприятий. Результаты его педагогического воздействия обнаруживаются в сфере делового сотрудничества, коллективной деятельности, формирования дисциплинированности и др.

Учитель-интеллигент , или просветитель , отличается принципиальностью, соблюдением моральных норм. Себя реализует посредством высокоинтеллектуальной просветительной деятельности, неся воспитанникам нравственность, духовность, ощущение свободы.

Учитель-коммуникатор отличается экстравертированностью, низкой конфликтностью, доброжелательностью, способностью к эмпатии, любовью к детям. Свои воспитательные воздействия реализует через поиск механизмов совместимости с учениками, через нахождение точек соприкосновения в личной жизни, что вызывает наибольшие изменения в личности ребенка, в его поведении и взаимоотношении с окружающими.

Несомненно, последний тип личности педагога наиболее приемлем в проведении коррекционно-педагогической деятельности с детьми и подростками с отклонениями в развитии и поведении. Он ближе всего находится к ребенку, к пониманию его проблем и сложностей во взаимоотношении с окружающим миром. Такой учитель вправе рассчитывать на результативность своей коррекционной деятельности, на адекватную реакцию со стороны ребенка с проблемами.

Таким образом, фигура учителя-воспитателя занимает значимое место в системе коррекционно-педагогической деятельности. В учителе, его профессионально-педагогической подготовке аккумулируется весь тот опыт, который накоплен по индивидуальной работе с детьми и подростками в общеобразовательной школе; в его деятельности и профессиональных обязанностях появляются новые направления, вызванные необходимостью более продуктивной работы с детьми, испытывающими затруднения в усвоении учебных программ общеобразовательной школы. Необходимость проведения коррекционной работы с детьми, имеющими отклонения в развитии и девиации в поведении, учителя связывают с профессиональной готовностью. Однако как бы учитель ни был хорошо подготовлен, какими бы личностными качествами и свойствами ни обладал, проблемы девиантного детства и аномального развития ребенка ему трудно решать одному. Ему необходима тесная взаимосвязь со специалистами, конструктивное взаимодействие с родителями и детьми, ему требуется крепкая опора на нормативно-правовую базу коррек-ционно-педагогического процесса с детьми и подростками. Учителю-воспитателю необходимо реальное учебно-методическое обеспечение коррекционной деятельности в учебно-воспитательном процессе в общеобразовательной школе.

Задачи, решаемые на этапе дошкольного возраста.

Направления коррекционно-педагогической работы

Воспитание и обучение развивается по выше перечисленным и новым направлениям. У детей совершенствуется восприятие, развивается наглядно- действенное и наглядно-образное мышление. Расширяются представления детей об окружающей действительности, о связях людей друг с другом. Вводятся занятия по разделу «Здоровье». Дошкольников знакомят с режимом дня, обучают навыкам ухода за своим телом. Проводятся закаливающие и оздоровительные процедуры. Ребенок активно овладевает фонетической, лексической и грамматической сторонами речи. Происходит развитие сюжетно-ролевой игры. Осуществляется подготовка детей к школьному обучению.

20