- •Дерев'яні церкви
- •Церква Різдва Богородиці у селі Делятин
- •Село Бистриця
- •Село міського типу Би́тків
- •Село Білі Ослави
- •Господарство і соціальні об'єкти
- •Село Білозо́рина
- •Село букове
- •Село Верхній Майдан
- •Населення
- •Сільське господарство
- •Село вишнівці
- •Село Гаври́лівка
- •Скасування панщини
- •Село Гвізд
- •Походження назви
- •Село Гли́нки
- •Село Добро́тів
- •Добрилів у період міста
- •Село Заріччя
- •Село Зелена
- •Село Камі́нне
- •СелоКлимпуші́
- •Село Кра́сна
- •Село Куба́ївка
- •Село Лісна́ Веле́сниця
- •Село Лісна́ Тарновиця
- •Село Лоєва
- •Походження назви села
- •Перші згадки
- •Сьогодення
- •Легенда про походження назви села
- •Культурне та церковне життя
- •Село Назави́зів
- •Село Пари́ще
- •Село Па́січне
- •Сучасність
- •Село Перері́сль
- •Загальні відомості
- •Село Пнів
- •Село Посто́ята
- •Село Саджава
- •Історія Середні віки
- •Село Середній Майда́н
- •Село Соколо́виця
- •Село Стри́мба
- •Село Тисменича́ни
- •Село Цуци́лів
- •Цвинтар упа
- •Історична довідка
- •Село Черни́к
- •Село Чорний Поті́к
- •Розташування
- •Історія села
- •Село Чорні Ослави
- •Освіта і культура
- •Селище міського типуБи́тків
- •Селище міського типу Деля́тин
- •Повоєнні роки
- •Сучасність
- •Географічне розташування
- •Пнівський замок
- •Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна
- •Надвірнянська ратуша
- •Церква Воздвиження Чесного Хреста угкц в м. Надвірна і Костел Успення Богородиці ркц в м. Надвірна
- •Пам'ятник т.Г. Шевченку Назва
- •Пам'ятник 100-річчя надвірнянській нафті в м. Надвірна
- •Релігійне життя
- •Сьогодення
- •Музеї Надвірнянщини
- •Музей історії Надвірнянщини- м. Надвірна
- •Краєзнавчий музей селища Делятин-смт. Делятин
- •Готелі Надвірнянщини
- •Готель «смарагд»
Село Тисменича́ни
Тисменича́ни — село Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Основні дані | |
Засноване |
1437 |
Населення |
3071 |
Площа |
26.916 км² |
Густота населення |
114.1 осіб/км² |
Поштовий індекс |
78410 |
Село — центр сільської Ради. До райцентру — 19 км, залізнична станція в селі. Через село протікає річка Бистриця Надвірнянська, проходить автодорога Івано-Франківськ—Надвірна.
У Тисменичанах є загальноосвітня школа I—III ступенів, дитяча музична школа, дитячий садок «Їжачок», будинок культури, бібліотека. Жителів села обслуговують лікарська амбулаторія, пошта, ощадна каса. Село газофіковане є вуличне освітлення.
На території села зареєстрована греко-католицька церква «Святої Параскеви», отець Михайло Цюрпіта. Також є Зал Царства Свідків Єгови в якому проводяться зібрання.
Вперше село згадується в історичних джерелах 1437 року. Тисменичанці брали активну участь у Визвольній війні 1648—1654 років.
Село Фитьків
Фитьків (до 2008 року — Фітьків) — село Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Основні дані | |
Засноване |
1433 |
Населення |
1551 |
Площа |
14.11 км² |
Густота населення |
109.92 осіб/км² |
Поштовий індекс |
78421 |
В селі є загально-освітня школа I-III ступенів, дитячий садок «Сонечко», фельдшерсько-акушерський пункт на 4 кабінети, сільський клуб, бібліотека.
На території села зареєстрована греко-католицька церква «Святої Параскеви П'ятниці», отець Іван Качанюк. 1992 року біля церкви була перепохована повітова провідниця жіночої мережі ОУН-УПА Ірина Павликевич (псевдо "Смерека"), яка учителювала в селі в 1942 —1943 рр.
Село Цуци́лів
Цуци́лів — село Надвірнянського районуІвано-Франківської області, розташоване на річці Млинівка.
Основні дані | |
Засноване |
1734 |
Населення |
1002 |
Площа |
12.731 км² |
Густота населення |
78.71 осіб/км² |
Поштовий індекс |
78413 |
В селі є навчально-виховний комплекс із їдальнею і спортзалом, фельдшерсько-акушерський пункт на два кабінети, народний дім, бібліотека. Село частково газифіковане, має часткове вуличне освітлення.
На території села зареєстровані дві греко-католицькі церкви: новозбудована церква «Архистратига Михаїла», та стара, теж «Архистратига Михаїла», отець Володимир Ділета.
Цвинтар упа
Історична довідка
У письмових джерелах за даними, наведеними в кандидатській дисертації П. С. Сіреджука, знаходимо, що с. Цуцилів в Галицькому повіті згадується вже в 1390 р. Ту саму дату підтверджує професор Володимир Грабовецький в «Нарисах історії Прикарпаття». Першу згадку про село, датовану 1390 роком, знаходимо і в книзі Д. Г. Бучка «Походження назв населених пунктів Покуття». У цій книзі автор вказує, що на території Цуцилова було виявлено поховання доби карпатських курганів та періоду Київської Русі. Автор також наголошує, що назва с. Цуцилів відноситься до давньоруського періоду.
Підтверджують дату існування села у 1390 році і архівні документи, датовані 1454 та 1482 рр. У першому документі знаходимо, що Шляхетний Івашко з Цецілова продає свою частину сіл Цецілова та Пнів'я і Владичине поле, розташоване у Галицькому повіті про що зроблено цей запис. Діялося і видано в Галичі у понеділок після св'ята Святої Єлизавети 18 листопада 1454 р.
Після розподілу Польщі в 1772 р. село, як і вся Галичина, опинилося в складі Австро-Угорської імперії. Серед документів того часу збереглася в архівах Йосифінська метрика с. Цуцилів від 1787 р., де описано межі та площа села. Управна земля на той час відповідно за призначенням та використанням була поділена на частини: городи, ниви, сіножаті, пасовища, землю покриту корчами, болотом та лісом. Всі ці частини землі мали свої відмінні назви, які відображені у Йосифінській метриці Цуцилова від 1787 р. Деякі назви частин села, такі як Ковцик, Горі, Долів, Дубина та присілок Ворона збереглися по сьогоднішній день.
Зі слів старожилів, що переповідалися з покоління в покоління, на високому березі гирла річки Могилів при спаданні в ріку Уняву, мешкав пан Цуциловський. Пан Цуциловський виділив земельну ділянку селянам під церкву, яка була перевезена до Цуцилова із села Стримба. В Шематизмі єпархії Станіславської на рік 1938 вказано, в Цуцилові дерев'яна церква виставлена в 1808 р. В 1856 р. на церковному подвір'ї було збудовано невелику церковно-приходську школу. Ініціатором побудови якої був Турчанський Теодор.
5 квітня 1848 року в селі відбулися заворушення селян, які відмовлялися йти на панщину, а 16 травня 1848 року був встановлений хрест, як пам'ятка скасування панщини.
Конституція, проголошена Австрійською монархією, сприяла галичанам в культурно-освітньому житті. В с. Цуцилів було засноване читальню «Просвіта» в 1904 р. З початком Першої світової війни вона припинила свою діяльність. Свою роботу «Просвіта» відновила 15 лютого 1925 р. (на той час налічувала 25 членів). В 1926 р. було збудовано Народний дім читальні «Просвіта», який пізніше став центром і для інших сільських організацій: товариства «Луг», Молодіжного товариства «Відродження», товариства «Сільський господар» а також Товариство Січ. В 1938 р. почала свою діяльність жіноча організація «Союз українок». В квітні 1949 року під час бойової операції внутрішніми військами КГБ Народний дім товариства «Просвіта» згорів.
Село знаходилось під владою Австро-Угорщини до 17 липня 1919 р. З 1919 р. — під польською окупацією до 17 вересня 1939 р. 1941—1944 — роки німецької окупації. У 1944 р. Західна Україна була вдруге окупована радянською армією і увійшла до складу Радянського Союзу аж до його розпаду у 1991 р.
В роки Другої світової війни на території села знаходився центр Ланчинецького району ОУН, тереновим провідником якого був житель с. Цуцилів, голова проводу ОУН Надвірнянського району (1942-1944) та Ланчинського району (1944-1946) Василь Маланюк. 1943 р. в селі почалася організація перших загонів Української народної самооборони, які пізніше стали основою УПА.
В боротьбі за свободу України загинуло 43 жителі Цуцилова — члени ОУН та вояки УПА. 17 мешканців села загинуло на фронтах Другої світової війни в рядах Червоної Армії. 12 родин в 1947 р. разом з дітьми було вивезено в Сибір. Владою було конфісковано 43 господарські будівлі і 8 житлових будинків, розібрано 2 млини. В 1948 р. в с. Цуцилів було організовано колгосп ім. Жданова, куди забрано в селян 60 коней і 58 голів великої рогатої худоби. Почалось насильне залучення селян у колгосп. У 1961 р. колгосп був приєднаний до колгоспу «Жовтень» с. Волосова.
В 1958 р. було закрито церкву св. Михайла. Греко-католицька церква пішла в підпілля. 1962 р. — знищено символічну могилу, висипану на пам'ять про невиннозамордованих в 1940 р. енкаведистами односельчан. 7 квітня 1964 р. вночі знищено всі придорожні хрести, фігури, каплиці.
В 1951 р. розпочалось будівництво асфальтної дороги яка проходила через с. Цуцилів. У 1964 р. село було електрифіковане, 1976 р.- збудована нова восьмирічна школа.
8 листопада 1989 р., після 31 років з моменту закриття, відправилася Служба Божа у цуцилівській церкві. 12 листопада 1989 р. відбулися установчі збори, на яких було створено осередок Народного Руху України. 10 жовтня 1990 р. в селі зареєстровано осередок товариства української мови «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Того ж року освячено новий пам'ятний хрест на честь скасування панщини та відновлено символічну могилу. 6 вересня 1992 р. на честь 50-річчя УПА в Цуцилові урочисто відкрито і освячено Меморіальний комплекс. Тут знаходиться 46 могил членів ОУН та вояків УПА, які склали свої голови в період Другої світової війни.
Святом для жителів села став день 9 січня 1994 р. В цей день відкрито новозбудований Народний дім «Просвіта», в якому розміщено адмінкорпус сільської Ради, бібліотека, фельшерсько-акушерський пункт та відділення зв'язку.
15 жовтня 2000 р. було посвячено наріжний камінь фундаменту церкви в центрі села, а 2 червня 2001 р. розпочато мурування стін нового храму. Відкрито новий храм (належить до Тисменичанського деканату) 18 листопада 2007 р. Торжество освячення церкви Святого Архистратига Михаїла розділили понад двадцять священиків. Парох о. Володимир Ділета урочисто запросив Преосвященого Владику Миколая до новозбудованого храму для освячення і відправлення у ньому першої Святої Літургії. У звертальному слові до місцевої громади Архієрей склав щиру подяку кожному, хто в силу свого таланту і можливотей прилучився до збудуваня святині.