План уроку виробничого навчання

Тема заняття: : Види скла, застосування різних видів скла

. Мета заняття:

-Навчальна: продовження вивчення теми скло та його застосування.

Виховна: вдосконалювати трудове вміння учнів, виховувати в них ставлення працелюбності та бережливості, любов до праці.

Розвиваюча: навчити учнів застосовувати теоретичні навики та знання скла та скляних виробів.

Дидактичні засоби: Плакати, натуральні об'єкти.

Обладнання, інструменти та матеріали: олівець, лінійка, рулетка.

Хід уроку:

1. Організаційний момент

• перевіряю присутніх за журналом;

• перевірка підготовленості учнів до уроку.

• організація робочих місць.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу 1. Перевіряю домашнє завдання, шляхом усного опитування:

2.Назвіть інструменти для порізки скла.?

1. Самостійна робота учнів

1.Обхід робочих місць з метою перевірити :

А. чи всі учні можуть самостійно приступити до роботи;

Б .додержання учнями правил безпеки праці;

В. Організація учнями своїх робочих місць.

4.Заключний інструктаж :15 хв

1. Підсумки роботи групи на навчальний день і ступінь досягнення по ставленої на уроці мети;

2. Аналіз роботи окремих учнів ;

3.Аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і шляхи попередження;

4. Оголошення і мотивація оцінок учнів;

5. Домашнє завдання : повторити закріплений матеріал про види скла та його застосування.

Конспект уроку виробничого навчання

Листове скло застосовують для заповнення світлових прорізів у сполученні з рамами різноманітних конструкцій. Його використовують також для виробництва загартованих стекол, триплекса (тришарового листового виробу), що складається з двох зовнішніх листів скла, міцно скріплених по всій площі проміжним третім внутрішнім шаром із прозорої безколірної листової прокладки (органічного матеріалу), склопакетів тощо. Листове скло випускають 2...6 мм.

Скло виготовляють і поставляють за розмірами і специфікацією замовника (твердих розмірів) або у заводському асортименті (вільних розмірів).

Листи скла мають бути прямокутної форми, різниця довжини їхніх діагоналей не повинна перевищувати 7 мм (для скла вищої категорії — 5 мм), а ребра мають бути рівними і кути цілими.

До нормованих дефектів належать: пузирчики, сторонні включення і т. ін.

Допускається зеленкуватий або блакитнуватий відтінок за умови, що цей відтінок не зменшує коефіцієнта направленого пропускання світла.

Скло армоване листове має підвищену вогнетривкість. При його руйнуванні осколки утримуються армуючою металевою сіткою, затканою всередину скла під час його виготовлення. В умовах пожежі армоване скло не дає поширюватися вогню та диму в приміщеннях. Виготовляється воно 5 мм завтовшки (безколірне) і 6 мм (кольорове) при різнотовщинності відповідно не більше ніж 1 І 1,2 мм. Довжина листів — 800...2000 мм, ширина — 400... 1600 мм. Відхилення розмірів, мм: довжини та ширини не більше ніж ± 3, товщини для безколірного скла ±0,6, для кольорового ±1. Поверхня армованого скла може бути гладенькою, кованою, рифленою, візерунчастою. Хвилясте армоване скло жорсткіше за плоске; його застосовують для скління великих прольотів. Для армування скла застосовують зварну чи плетену сітку з шестикутними або квадратними вічками 12,5 X 12,5, 20 X 20 та 25 X 25 мм із термічно обробленого сталевого дроту діаметром 0,45...0,55 мм.

Характерні дефекти армованого скла: жовто-зелене забарвлення, пузирі, що виникли за рахунок окалини дроту; сліди заглиблення сітки на поверхні, недостатнє її заглиблення в товщу скла, чорна окислена поверхня армованого дроту.

Вимоги до пакування, перевезення і зберігання армованого скла такі самі, як і для віконного.

Армоване скло, яке застосовують для огорожі балконів і лоджій, установлюють у вигляді екранів, обрамованих металевою рамкою, або суцільної стрічки, що при­криває балконну плиту. Ширину закріплення листа беруть не менше ніж 10 мм. При склінні віконних рам, ліхтарів верхнього світла, перегородок, огорож ліфтів армоване скло закріплюють як віконне та вітринне.

Скло візерунчасте має на одній чи обох поверхнях рельєфний візерунок, що повторюється, 0,5... 1,5 мм завглибшки, його роблять як безколірним, так і кольоро­вим. Для візерунчастого скла властиві високі декоративність і світлорозсіювальна здатність. Його використання створює м'яке розсіяне світло всередині приміщень, зменшує рівень проникної сонячної радіації, частково чи цілком виключає наскрізну видимість без помітної втрати світлопроникності. Візерунчасте скло може бути як забарвленим у масі, так і пофарбованим нанесенням оксидно-металевих та прозорих сталевих покриттів.

Світлотехнічні властивості візерунчастого скла такі:

Світлопроникність, %:

безколірного скла Не менше ніж

80 кольорояого скла з оксидно-металевим покриттям;

оранжевим 47...4S

жовтим 50...55

блакитний 60...65

еннім ЗО... 40

зеленим 35...45

бузковим 50...60

Світлорозсіювання, % 20...40

Різниця діагоналей листів скла 1-го сорту не повинна перевищувати 5 мм, 2-го — 7 мм. На візерунчастому склі не допускаються райдужні та матові плями, а також інші сліди вилуговування. Безколірне скло може мати зеленкуватий, блакитнуватий або жовтуватий відтінок. Колір і рисунок візерунчастої поверхні скла мають відповідати затвердженим еталонам.

Різновидом візерунчастого скла є стекла «Метелиця» й «Мороз». Скло «Метелиця» може бути безколірним, кольоровим, і ілюмінованою поверхнею, яка створює додатковий декоративний ефект. Одна поверхня скла термічно полірована, інша має неповторюваний візерунок у вигляді хвилястих ділянок, що виступають над поверхнею листа. Розміри листів скла «Метелиця» 6.5 мм завтовшки 1900 X 800 і 1500 X 800 мм.

Скло «Мороз» виготовляють з неюазірованого скла шляхом спеціальної обробки, внаслідок якої на поверхні утворюється візерунок, що нагадує укрите памороззю скло. Випускають листи 4 і 5 мм завтовшки Максимальний розмір — 1000 X X 1800 мм Скло тепловбирне належить до групи сонцезахисних. Сонцезахисні стекла мають високу вбирну здатність щодо інфрачервоних променів. Ці види скла рекомендується використовувати в будівлях з кондиціонерним віжимом і підвищеними вимогами до захисту речей та устаткування всередині приміщень від інфрачервоних променів (музеї, виставочні зали, бібліотеки тощо), ft також у житлових будинках з максимальною інсоляцією.

Сонцезахисні стекла випускають трьох видів: забарвлені у масі оксидами або іншими сполуками металів; з плівковими оксидно-металевими покриттями; з прозорими металевими покриттями. і

Основна група теплозахисних стекол — тепловбирні. їх забарвлюють у масі оксидами заліза, цинку, міді тощо. Такі стекла мають сіро-блакитний або зеленувато-блакитний колір різної інтенсивності.

Світлопроникна здатність тепловбирних стекол 65... 75%, проникнення інфрачервоних променів — 20...45 %. Слід пам'ятати, що тепловбирні стекла нагріваються на 3...5 °С більше за звичайні і зазнають відповідно більших температурних деформацій. У конструкції світлового прорізу скло має перебувати у вільному стані. При розмірах листа понад 150X80 мм використовують гумові прокладки.

Тепловбирне скло рекомендується використовувати як зовнішнє при подвійному склінні з обов'язковим провітрюванням між рамного простору.

Стекла з плівковими покриттями належать до теплозахисних і тепло відбивальних. Для теплозахисних стекол використовують прозорі плівки від сіро-димчастого до синьо-фіолетового кольору. Інтенсивність кольору можна регулювати товщиною шару покриття, яка змінюється від 0,3 до 1 мм. Світлопроникність теплозахисного скла становить 30...70 % незалежно від товщини.

Тепловідбивальне скло зменшує теплові витрати через віконні прорізи та інші види світло прозорих огорож у будинках, теплицях, а також захищає від теплоти, яку випромінюють технічні джерела. Нанесення на скло тепло відбивальної плівки практично не змінює прозорості скла щодо сонячної радіації, але значно зменшує його здатність поглинати довгохвильову радіацію і відповідно його випромінювальну здатність.

Увіолеве скло виготовляють з високочистих матеріалів. Крім помітної частини спектра воно пропускає не менше ніж 25 % ультрафіолетових променів з хвилею 260...320 мм завдовжки. З часом увіолеве скло «старішає», набуваючи при цьому фіолетового або жовтого кольору, знижується його здатність пропускати ультра­фіолетові промені.

Термічно поліроване скло випускають двох видів: дзеркальне — для виготовлення виробів, до яких висуваються підвищені вимоги щодо оптичних показників: дзеркал, вітрових стекол автомобілів і спеціальних виробів; технічне-—для скління засобів транспорту (крім вітрових стекол автомобілів ), меблів і будівельних споруд.

Скло випускають таких розмірів: довжина — від 600 до 1600 мм, ширина — від 400 до 1300 мм. Відхилення розмірів не повинні перевищувати: ± 2 мм — для листів площею до 1 м²; ±3 мм — для листів площею понад 1 м².

Термічно поліроване скло випускають 2, 3, 4, 5, 6 і 7 мм завтовшки. Граничні відхилення товщини не повинні перевищувати: +0,4; —0,2 мм —для скла 2 мм завтовшки; + 0,4; — 0,5 мм — для скла 3...7 мм завтовшки.

Коефіцієнт загальної світлопроникності термічно полірованого скла має бути не менше ніж 0,84 (у перерахунку на 1 см товщини). Скло має бути безколірним. Допускається зеленкуватий та блакитнуватий відтінки. Кольорові та іризуючі плями не допускаються.

Скло плоске загартоване характеризується підвищеною механічною міцністю, термостійкістю та безпечним характером руйнування. Гартування скла — термооб­робка, яка полягає у його нагріванні до температури 700...900 °С з наступним різким, але рівномірним охолодженням поверхневого шару повітрям або рідинами. Загартоване скло поділяють на поліроване (ЗПП) і неполіроване (ЗП), 1- та 2-го сортів. Допустимий при експлуатації перепад температур — 270 °С. Границя міц­ності на вигинання у 5,5, на стискання у 1,35 і розтягування у 5,1 раза вища, ніж у звичайного віконного скла.

Не піддається різанню, свердлінню, фрезеруванню та іншим видам механічного оброблення. Розміри загартованого скла встановлюють відповідно до специфікації споживача, передбачаючи при цьому необхідні отвори для кріплення, фаски тощо, які мають використовуватись до початку загартування. Максимально допустимі розміри листів загартованого скла залежать від товщини їх (табл. 3.5).

Кривизна листів загартованого скла не повинна перевищувати 0,3 % довжини для 1-го сорту та 0,4 % — для 2-го.

Загартоване скло застосовують для виготовлення полотна дверей, світлопроникних перегородок, стель та інших будівельних елементів, що потребують підвищених механічної та термічної стійкості і безпеки.

Стемаліт — загартоване емальоване скло. Виготовляючи стемаліт, на внутрішню поверхню скла наносять керамічну емаль і листи піддають термічному обробленню для закріплення емалі та зміцнення скла.

Фізико-механічні властивості стемаліту: границя міцності, МПа, на вигинання — 250, на розтягання — 231, термостійкість — 80...90 °С; коефіцієнт лінійного термічного розширення в інтервалі температур 20...300 °С — 9*10-⁶.

Листи стемаліту звичайно випускають площею 0,6; 1; 1,2; 1,6 м² відповідно 5; 6; 6,5; 7,5 мм завтовшки. їхні габарити не повинні перевищувати 1500 XI100 і бути не меншими ніж 900 X 400 мм, а їхня неплощинність — не більше ніж 3 мм. Відхилення довжини та ширини — 5 мм, товщини +0,6; —0,4 м. Поверхня листів стемаліту може бути полірованою, кованою, візерунчастою. Стемаліт випускають різних кольорів і відтінків. Великорозмірний стемаліт застосовують для зовнішнього облицювання не тільки у вигляді листів, а й у вигляді навісних панелей. Стемаліт використовують для зовнішнього та внутрішнього облицювання стін і перегородок, а також для огорожі балконів, лоджій та сходових кліток.

Для кріплення стемаліту при зовнішньому облицюванні стін установлюють до­датковий каркас із алюмінієвих або сталевих профілів. Щоб запобігти утворенню конденсату, на тильній поверхні стемаліту між листом скла та стіною з природним провітрюванням створюють повітряний зазор ЗО...З5 мм завтовшки. Закріпляють стемаліт на елементах каркаса за допомогою мастики, полімерцементних розчинів, скоб (до закладних деталей) і притискних розкладок .

Торці листів стемаліту слід захищати від ударів. Він не піддається механічномуобробленню. Листи стемаліту зберігають у закритих приміщеннях на пірамідах стопами, установлюючи їх на гумові, повстяні та дерев'яні підкладки в нахиленому положенні з кутом нахилу до вертикалі майже 5°.

Кольорове листове скло виготовляють з кольорової скломаси у вигляді листів.

Обмежуються кривизна (не більше ніж 1 % довжини для скла молочного кольору та 0,5 % — для стекол інших кольорів) і косокутність (у межах допусків на розміри) листів.

Кольорове скло застосовують для декоративного скління світлових прорізів у будівлях різного призначення, виготовлення вітражів, внутрішнього облицювання, художнього оформлення інтер'єрів.

Кольорове скло комплектують за сортами і пакують у дерев'яні ящики (не більше ніж 10 м² в один ящик). Листи скла розміром до 0,1 м² перекладають папером і складають у паки по 10 шт. Закріплюючи листові стекла, між їхніми ребрами та рамами, стулками та іншими з'єднувальними елементами передбачають щілини для вільних температурних деформацій скла. Ці щілини і стінки огороджувальних конструкцій зі скла заповнюють герметизуючими матеріалами: різними мастиками і замазками, а також ущільнювальними прокладками. Ущі­льнювальні прокладки виготовляють з технічної та пористої гуми, пароізолу, пінополіуретану.

План