6.5.2. Ринок проміжних продавців

Другим різновидом промислового ринку є ринок проміжних продавців.

Ринок проміжних продавців – це сукупність осіб і організацій, які здобувають товар для перепродажу або здачі в оренду з вигодою для себе. Проміжні продавці мають справу з величезною розмаїтістю товарів. Найважливіші рішення, які приймаються на даному ринку, пов'язані з товарними асортиментами, якими буде оперувати кожний проміжний продавець. Можливі такі варіанти:

1) замкнуті асортименти (товари тільки одного виробника);

2) насичені асортименти (безліч аналогічних товарів багатьох виробників);

3) різноманітні асортименти (кілька видів, зв'язаних між собою товарів);

4) змішані асортименти (торгівля різноманітними не зв'язаними між собою товарами).

Від асортиментів товарів, обраних проміжним продавцем, буде залежати його ринкове поводження, що визначається наступними параметрами:

1) склад клієнтури;

2) структура комплексу маркетингу;

3) коло постачальників.

6.5.3. Ринок державних установ

Ринок державних установ – це організації муніципального уряду й місцевих органів, які закуповують або орендують товари для виконання державних функцій.

Закупівлі від імені державних установ містять в собі товари, які дозволяють реалізувати стратегічні державні інтереси (закупівля озброєння, формування продовольчих фондів). При цьому державні установи орієнтуються на максимально можливі скорочення видатків при закупівлях, оскільки вони робляться від імені й на кошти платників податків. Відмінною рисою цих закупівель є те, що за ними стежать різні групи громадськості (найбільш значущою є Верховна Рада).

Державні закупівлі здійснюються методами:

• відкритих торгів;

• контрактів.

У першому випадку державна закупівельна організація запитує від постачальника пропозиції на поставку відповідних товарів і укладає угоду з тими, хто пропонує найнижчу ціну.

У другому випадку державні організації працюють з одним або декількома фірмами й укладають договори на взаємовигідних умовах. Цей метод використовується при реалізації складних проектів, які припускають більші витрати й більший ризик. Після укладання контракту здійснюється постійний контроль і, кому з'ясовується, що фірма одержує надмірні прибутки, то контракти припиняються і переглядаються.

Багато фірм на даному ринку практично не користуються методами маркетингу, тому що закупівельна державна політика орієнтована в основному на єдиний критерій - ціну. Фірми-постачальники прагнуть максимально знизити витрати виробництва, щоб мати найнижчу ціну й бути поміченими державними установами як вигідні клієнти.

Тема 7: маркетингова політика просування

7.1. Рух товарів

Рух товарів – діяльність фірми з планування, організації і контролю за фізичним переміщенням товарів від місць їхнього виробництва до місць використання з метою задоволення потреб споживачів і з вигодою для самої фірми.

Основні витрати руху товарів складаються з видатків щодо:

• транспортування;

• складування;

• підтримка товарно-матеріальних запасів;

• одержання, відвантаження і упакування товарів;

• адміністративних видатків;

• обробки замовлень.

Будь-яку фірму дуже турбує проблема переміщення товарів, тому що виробники затрачають на організацію руху товарів до 15% суми продажів, посередники - до 25%.

Рух товарів – це не тільки витрати на доставку товару, але й сильне знаряддя створення попиту за рахунок більш ефективного його задоволення. Фірма може перемогти конкурентів на ринку, маючи кращу систему доставки товарів.

Зразкова структура витрат з руху товарів фірми виглядає в такий спосіб:

1) транспортування за межі регіону – 40-46%;

2) складування – 20-26%;

3) підтримка товарно-матеріальних запасів – 8-10%;

4) одержання і відвантаження товарів – 4-6%;

5) упакування – 3-5% (тара);

6) адміністративні видатки – до 4%;

7) обробка замовлень – до 3%.

Жодна із систем руху товарів не в змозі одночасно забезпечувати максимальний сервіс і мінімізувати витрати з руху товарів, тому в більшості випадків фірми дотримуються варіанта помірний сервіс - помірні витрати. Основою створення системи руху товарів є вивчення потреб клієнтів і пропозицій конкурентів.

До системи руху товарів ставляться наступні вимоги:

1) своєчасна доставка товару;

2) готовність постачальника задовольнити екстрені потреби клієнта;

3) акуратне поводження з товаром при навантаженні - розвантаженні;

4) готовність постачальника прийняти назад і обміняти дефектні товари;

5) готовність постачальника підтримати товарно-матеріальні запаси заради інтересів клієнтів.

Розробляючи систему руху товарів, фірми складають відповідно правила й стандарти. Наприклад, одна з фірм для себе розробила такі умови:

1) протягом 7 днів виконувати не менше 95% отриманих від дилерів заявок;

2) виконувати замовлення дилерів з точністю до 99%;

3) протягом 3-х годин давати відповіді на запити дилерів про їхні замовлення;

4) домагатися того, щоб кількість вантажу, пошкодженого в дорозі, не перевищувала 1%.

Для того, щоб фірмі можна було створити ефективну систему руху товарів з мінімальними витратами, їй треба вирішити такі питання:

1) як працювати із замовниками (відпрацьовування замовлень);

2) де слід зберігати товарні запаси (складування);

3) який запас товарів повинен бути сконцентрований (товарно-матеріальні запаси);

4) як варто відвантажувати й транспортувати товари (транспорт).

Розглянемо ці питання докладніше.

1. Обробка замовлень: Рух товарів починається з одержання замовлення від клієнта. Відділ, який займається цими документами, готує рахунки-фактури й розсилає їх у відповідні підрозділи фірми. Рахунки-фактури є сигналом для початку дій всієї системи руху товарів фірми. Для оперативності робіт на даному етапі широко використовують комп'ютерні системи.

2. Складування: Організація зберігання товару необхідна, тому що в більшості випадків цикли виробництва й споживання не збігаються один з одним ні в часі, ні в просторі (наприклад, у сільськогосподарському виробництво). Організація складського зберігання усуває ці протиріччя. Кожна фірма повинна вирішувати питання про кількість пунктів зберігання, чим їх більше, тим швидше фірма може доставити товар споживачеві, але при цьому дуже сильно зростають витрати на зберігання, тому фірми знаходять оптимальне рішення, використовуючи власні склади, склади суспільного зберігання і транзитні склади. Для кожного товару й сезону стратегія складування може бути різною, основний критерій тут мінімум витрат.

3. Запаси товарів. Ринкові агенти постійно прагнуть до того, щоб фірма мала такі товарні запаси, які дозволяли б задовольняти всі потреби клієнтури, але такі запаси знижують рівень рентабельності виробництва й сковують обіг капіталу. Розумний оптимум, якого дотримуються практики, це забезпечення 20-30 днів продажів.

4. Транспортування: При організації ефективного руху товарів фірма ретельно вибирає вид транспорту й перевізника, це впливає на швидкість пересування товару й на витрати з його доставки.

Види транспорту і їхні можливості наводяться нижче:

• залізниця (сільськогосподарська продукція, корисні копалини, пісок, автомобілі й устаткування);

• водний (нафта, зерно, металеві руди, кам'яновугільне вугілля й т.і.);

• автомобільний (основна маса середніх і малогабаритних вантажів);

• трубопровідний (нафта, газ, хімікати);

• повітряний (цінні малогабаритні товари, медикаменти, швидкопсувні продукти харчування).