3.1. Виявлення проблеми й формулювання мети

Щоб зрозуміти клієнтуру, конкурентів і посередників, фірмі не обійтися без маркетингових досліджень. Для одержання достовірних результатів фірма повинна добре представляти технологію їхнього проведення, що являє собою таку логічну схему:

1. Виявлення проблеми й формулювання мети.

2. Відбір джерел інформації.

3. Збір інформації.

4. Обробка й аналіз зібраної інформації, надання наукових результатів. Добре сформульована проблема – це половина шляху до її вирішення, що, в свою чергу, дозволяє визначити чіткі цілі дослідження.

Цілі підрозділяються в такий спосіб:

1. Пошукові цілі, в ході реалізації яких збираються дані, що дозволяють краще описати проблему.

2. Описові цілі реалізуються при фіксації і характеристиці ринкових явищ.

3. Експериментальні цілі припускають перевірку гіпотези, яка висунута фірмою в ході проведеного дослідження.

3.2. Відбір джерел інформації

На цьому етапі необхідно визначити вид інформації, що цікавить фірму, і шляхи її збору. Вся дослідницька інформація поділяється на первинну й вторинну. Дослідник може збирати ту або іншу, або одночасно обидві. Звичайно маркетингові дослідження починають зі збору вторинних даних.

Вторинні дані поділяють на:

1. Внутрішні джерела (звіти самої фірми й попередні дослідження).

2. Видання державних установ (бюлетені, довідники та ін.).

3. Періодичні видання й книги.

4. Комерційна інформація (ділові огляди й дослідження інших фірм).

Вторинна інформація звичайно служить відправною точкою в дослідженнях і обходиться фірмі значно дешевше, але в більшості випадків вторинної інформації для ухвалення рішення не достатньо, тому з більшими фінансовими витратами фірма збирає первинну інформацію.

Є кілька способів збору первинних даних:

• спостереження,

• експеримент,

• опитування.

До найбільш ефективних способів дослідження належить опитування. Найпоширенішим способом опитування є анкетування.

Анкета – це інструментарій, де з певною логікою і послідовністю задаються запитання, на які фірма бажає одержати відповіді.

Основні помилки при складанні анкет:

1. Неможливо відповістити на запитання.

2. Питання, на які не бажають відповідати (некоректні).

3. Питання, які не вимагають відповіді.

4. Немає потрібних запитань з проблеми.

Форма запитання сильно впливає на правдивість відповіді й вірогідність одержуваних результатів.

Запитання за своєю структурою підрозділяються на:

• закриті;

• відкриті.

Закриті запитання містять у собі всі можливі варіанти відповідей (підказки). Респондент повинен тільки обвести кружком ту відповідь, яку він вважає правильною.

Різновид закритих запитань

Назва прийому	Приклад
1. Альтернативне запитання	Ви волієте купувати продукти на ринку? Так. Ні.
2. Запитання з вибірковою відповіддю (респондент може вибирати більш однієї відповіді)	Що у Вашій роботі Вам не подобається? а) Робота не за фахом б) Немає самостійності в) Погані умови г) Незадовільний режим праці д) Важка робота й т.д.
3. Запитання за шкалою Лайкерта	Ваш начальник має гарні організаторські здатності? а) Рішуче не згодний б) Не згодний в) Не можу сказати г) Згодний д) Рішуче згодний
4. Шкала важливості	Умови праці на робочому місці для мене: а) винятково важливі б) дуже важливі в) досить важливі г) не дуже важливі д) зовсім не важливі
5. Оцінна шкала	Що Ви можете сказати про роботу суспільного транспорту у Вашому місті? а) Відмінна б) Дуже гарна в) Гарна г) Стерпна д) Незадовільна

Розробка питань вимагає обережності й компетентності. Ось кілька простих правил, що дозволяють уникнути серйозних помилок:

1. Дослідник повинен користуватися простими й недвозначними словами (ясність питання).

2. Особливе значення має послідовність питань (перші питання повинні будити інтерес, наступні - його підтримувати).

3. Важкі й особисті запитання звичайно розміщують наприкінці анкети.