I. Техніка лабораторних робіт

з точністю до четвертого знака. У повсякденній практиці найчастіше використовують ареометри (рис. 1.97, б). Існують цілі набори ареометрів, розраховані для рідин з відносною густиною меншою одиниці. Вони дуже зручні, тому що дозволяють визначати відносну густину в широких інтервалах. Дуже зручні для роботи ареометри з вмонтованими в них термометрами, що дає можливість одночасно з визначенням густини вимірювати і температуру середовища.

Крім цих універсальних приладів існує ціла низка інших, призначених для визначення густин конкретних рідин або розчинів. Для визначення густини молока служать лактометри. Для визначення відносної густини біологічних рідин застосовують урометри. Для визначення вмісту міцності спирту використовують спиртометри (спиртоміри), що показують вміст етилового спирту в градусах, тобто у відсотках за об'ємом. Густину розчинів лужних і кислотних електролітів вимірюють денсиметрами.

Методика 1. Визначення відносної густини рідин за допомогою пікнометрів.

Пікнометр попередньо миють ацетоном, спиртом і ете-ром, після чого висушують, продуваючи в нього повітря ґумовою грушею (груша має трубку з капіляром, що вводять у корпус пікнометра). Чистий і сухий порожній пікнометр зважують на аналітичних вагах. Потім визначають «водяну константу» пікнометра, тобто масу в обсязі пікнометра, приведену до маси води при 4 °С (температурі, яка відповідає максимальній густині води). Для цього невелику кількість води (дистильованої) кип'ятять у склянці для видалення розчиненого в ній повітря протягом 10—15 хв. Охолодженою до 20 °С водою заповнюють пікнометр рис і р$ Визначення на 3—5 мм вище мітки, нанесеної на шийку. густини рідини за до-Пікнометр закріплюють у спеціальному дер- помогою пікнометра

Рис. Прилади для вимірювання густини: — пікнометри; б —ареометр

1.4. Найважливіші фізичні константи

жаку і занурюють у склянку з водою так, щоб рівень води в шийці пікнометра був нижче рівня води в термостатуючій склянці (рис. 1.98). У склянку, використану як термостат, опускають термометр і витримують протягом 20 хв при 20 °С. Температуру підтримують, додаючи в міру потреби теплу воду або шматочки льоду (можна використовувати спеціальний стаціонарний прилад-термо-стат). Верхню частину шийки і шліф пікнометра ретельно протирають шматочком фільтрувального паперу. Потім пікнометр закривають пробкою, виймають із термостата, ретельно витирають зовні і через 20—25 хв зважують на аналітичних вагах. Для обчислення маси води в об'ємі пікнометра при 4 °С складають пропорцію:

Маса води в об'ємі пікномет- Маса 1 мл води при 20 °С (величина, отримана при 20 °С (0,998) на при зважуванні)

Маса води в об'ємі пікномет- Маса 1 мл води

ра при 4 °С (х), «водяна констан- при 4 °С (1,00) та», шукана величина

«Водяна константа» для цього пікнометра — величина постійна. Після визначення водяної константи пікнометр висушують, наповнюють досліджуваною речовиною і поміщають на 15 хв у термостат. Потім зважують пікнометр з рідиною на аналітичних вагах з точністю до 0,0002 г. Відношення маси речовини цього пікнометра до величини «водяної константи» і є відносною густиною цієї речовини при 20 °С:

й420 = Я, х

де х — «водяна константа» використовуваного пікнометра;

ц> — маса речовини в об'ємі цього пікнометра при 20 °С.

Густину рідин з невеликою в'язкістю або дуже в'язких речовин зручніше визначати ареометрами, за допомогою спеціальних гідростатичних ваг Мора або гідростатичних пікнометрів. Існують пік-нометри-волюмоміри, призначені для визначення відносної густини порошкоподібних твердих тіл. У таких приладах для змочування твердих речовин застосовуються бензин і гас. За різницею рівнів названих розчинників до і після додавання речовини визначають об'єм узятої наважки. Густина твердого тіла буде рівною відношенню взятої наважки до знайденого об'єму. При виборі розчинника потрібно дотримуватись основної умови — речовина в ньому не повинна розчинятися.

Методика 2. Визначення відносної густини рідин за допомогою ареометра. Ареометри (рис. ) являють собою скляні трубки