Методологія пошуку знань 4 курс

Мал. 5. Структура знання. Модель складання розподілень у розуміння суті знання

Мал. 6. Формування базового розуміння у складанні суті пошуку

Перше виникнення „Загального" складає розуміння первинного стану простої випадковості та разом з тим може бути результатом виникнення елементу, що належить як до чогось „Загального", так і до „Часткового". Тобто, складають саме розподіл, що формує фактично якусь конкретну сутність знання того, за яким фактично виникає потреба постійного формування доказів його законного існування-належності. Ми ж складаємо розуміння того елементу, що розглядається - чи він належить до „Загального", чи до „Часткового". Подальший розвиток такого первинного складання та сукупність складених конкретних доказів створює розуміння закономірності складеного розподілу. Наступним (заключним) станом „Загального" буде відповідне формування правила його складання, тобто одного з зазначеної складової, що формує розуміння істинності знання. Усе

наведене (за методологічним напрямом) описується мов би „Загальною моделлю", що фактично входить до сфери розумінь „Структури знання" (Мал.5.), Мал. 7. Суть наведеної „Загальної моделі" (див. Мал. 6) - це фактично складання функціонування визначеної сукупності за її відповідною роллю „функціонала" спеціального розподілення, а саме - як „функціонала" розподілу в рамках розглядання чи взагалі як відповідна форма розглядання (Мал. 8.). Треба відмітити, що така модель (Мал. 9.) не завжди вистроюється спочатку, але з часом вона таки складає свою побудову та обов'язково відіграє відповідну роль у складанні пошуку. Взагалі ж, студент завжди прагне до її вистроювання та відповідного використання, бо це дає йому (студенту) значний виграш як у складанні розумінь пошуку, так і в отриманні відповідного усвідомлення відносно одного із найважливіших розумінь доказаної його істинності та одночасного визначення правильності подальшої послідовності й достовірності у його складанні.

Таким чином, ми підійшли до того моменту, що для того, щоб скласти загальне розуміння прояв аналітики (інформаційний рівень) і реалізації концептуалізації у пошуку (методологічний рівень), треба мати загальне розуміння відповідних дій на рівні „миследіяльності" (рівень людської діяльності в рамках складання мислення за розуміннями (Щедровицкий,1995). Тобто, студенту для того, щоб скласти повне уявлення того, що відбувається треба мати відповідні результати співвіднесення (прояви інформаційно-методологічного рівня) (Мал. 10.).

Вхідним елементом у здійсненні будь-якого складання пошуку є будьякі можливі студентські розуміння (інтерпретації) про визначений об'єкт, що розглядається [1]. Первинною суттю (базою) у розгляданні є, як правило, встановлені факт чи ідея або будь-яке інше розуміння (і його наступне використання чи реконструкція) відносно визначеного об'єкту. Тобто, будьякий пошук складає визначення елементу та його макроорганізації у вигляду об'єкту (знань про об'єкт). У якості узагальненого вхідного елементу діє така сукупність як „розуміння про об'єкт" - „ідея використовування (реконструювання) знання" - „гіпотетично складений (можливий)

результат". Черговим своїм складанням студент як би „локалізує" всі свої розуміння навколо визначеного об'єкту та послідовно переходить до їх дослідження та систематизації на основі цілого ряду можливих операцій співвіднесення всередині отриманої „форми". Розглянемо ці можливі загальні напрями такого укладання та одночасно співвіднесення.

Мал. 7. Модель складання основних напрямів у розгляданні розумінь знання: а)основні напрями розглядання знання; б) суть знання; в) знання як

„Вхід”; г) знання як елемент для співвіднесення.

Мал. 8. Суть розуміння „Загальної моделі”: а) складання розуміння суті часткового; б) складання розуміння

функції розподілення.

Мал. 9. Модель первинного складання знання у вигляді відповідної „Форми”

Мал. 10. Складання системного розуміння реалізації пошуку

Взагалі, загальний розвиток знання будь-якого студента запрограмовано розвитком суспільства, бо відображує прийняту парадигму у системі національної освіти і відповідні спрямування та їх реалізації. Звісно, що ці складання отримано як наслідок історичного розвитку конкретної країни (чи нації), еволюції людини (її історико-екологічного розвитку) і загалом, є саме тією реальністю в загальному складанні розумінь елементів знань з боку студента. Крім того, людина завжди складає свої закономірні відображення відносно Всесвіту, розуміючи, що реальність досягається тільки через визначені, певні зв'язки із природними закономірностями. Таким чином, студент складе собі розуміння наступного співвіднесення „Всесвіт" - „Об'єкт" як постійнодіюче складання, які є обов'язковим для використання під час первинного складання пошуку. Це складає в свою чергу закономірність у розгорненні за суттю ..Інформаційної аналітики" (див. СD №1).

За суттю "Загального" ми розуміємо приналежність об'єкту розглядання до рамок виділеної сукупності властивостей, характеристик і такого іншого. Фактично за виділеними властивостями ми складаємо два протилежних середовища. Де, у першому випадку, всі об'єкти мають приналежність до встановлених властивостей. У другому випадку, ми маємо інше становище, коли всі об'єкти не містять ніяких ознак визначених властивостей і складають середовище, що не має ніяких аналогій з

визначеними закономірностями, формуючи своє індивідуальне середовище

"Часткового".

Виходячи з практики пошуку, студент звичайно розподіляє свій пошуковий простір, як правило, на невеличку кількість частин, щоб отримати у наступному ділення на дві чи три частини. Складання двох прошаркових середовищ, звичайно дозволяє мати одне загальне (біль-менш поєднане або зовсім повністю систематизоване) і, звичайно, окреме (може і у вигляді того "Часткового"), що не містить ніякої систематизації. В житті останнє формує пошукову основу на зовсім індивідуальних засадах і просто не містить відповідного попереднього організованого рівня вивчення (за будь-якою систематизацією). За своїм специфічним складанням-підходом подається як окреме (тобто, "Часткове") та потребує завжди розробки відповідного підходу. Таким чином, з виділених двох середовищ ми отримали одне, яке потребує зовсім індивідуального підходу у своєму вирішенні. Звичайним, наступним питанням буде - а як складуться справи відносно іншого середовища, де мають місце ознаки його організації за відповідною логікою. А робить це повинен студент в рамках сформованої системи знань. Фактично сформована система знань співвідноситься із розуміннями пошукового середовища, що складає людина (Мал. 11). Зміст співвіднесень цих двох компонентів є, в першому випадку відносно системи знань - це формування розумінь, крапки зору і такого іншого, а у другому - це складання координат знання, їх прив'язування та переміщення в рамках середовища пошуку і таке інше.

Мал. 11. Складання суті загального розуміння відносно утворення

„Система знань”

Інакше кажучи, існує рівень об'єднання знань, на якому студент складає свої особисті загальні співвіднесення та відповідні конкретні узгодження. Другими словами - він складає загальну адресно-змістовну стратифікацію засвоєного знання та використовує її як наступний

відповідний організаційний рівень відповідних інтерпретацій розгорнення будь-якого (нового) знання. При його наявності студент стає методологічно озброєною та здатною до наступних складань нових пошуків. Сукупність результатів, які отримано в рамках формування вище наведеного розгорнення знань, логічно призводить до отримання розумінь про необхідність визначення обгрунтованої закономірності їх поєднання, тобто представлення як відповідної цілісності та автоматичного складання системної концепції їх розглядання та використовування. Таким чином, ми підійшли до складання (чи виникнення реальної необхідності) узагальнення своїх розумінь особливо для їх подальшого використання у вигляді отриманої так званої „Системи знань". Це складання є не чим іншим як закономірним опосередкуванням у постійному складанні і використанні („особистого") знання під час функціонування фахівця та можливістю' накопичення відповідного ДОСВІДУ з його використовування. Взагалі ж складаються та реалізуються еволюційні спрямування у розвитку людини.

Однією з обов'язкових спрямованостей у використання вже складеної „Системи знання" є визначення та застосування її змісту при здійсненні пошуку знання. Звичайно, закономірно виникає питання: на що у такому випадку спирається студент?. Він у своїх реаліях, що складає будь-який пошук знань, повинен розумітися (спиратися) хоча б (як мінімум) на два пункти: перше розуміння - "що таке знання?"; друге розуміння - "що є змістом їх організації. Тут паралельно виникає питання: на якому ж рівні це все реально можна чи треба виконувати? Розуміється, що це повинно бути здійснено на базі вище визначених двох компонентів.

Повертаючись до складання системного розуміння, слід відмінити етапність у його усвідомленому складанні - спочатку ми отримуємо та використовуємо загальний рівень складання, а потім поступово розробляємо рівень його деталізації. Суть підходу до поглиблення в усвідомленні системного розуміння знань реалізує перш за все саме той адресноузгоджений концепт процесу, що формує відповідний напрям у поглибленні сфери складеного розуміння "Системи" знань. Складене виділення може бути представлене у будь-якій формі, об'єму і такого іншого (наприклад, у вигляду факту і такого іншого). Основною вимогою до формулювання того виділення, є проява його компактності і високої концентрованості. Саме таке формулювання і складає можливість його успішного використання. Розпливчасте ж його формулювання значно знижує цінність системного розуміння та гальмує досягнення швидкого та точного рішення в складанні наступних пошукових дій. На первинному етапі використання „системи" знання студент повинен будувати собі співвіднесення в рамках: „Загальна „система знання" - "конкретна „система " знання за поточною необхідністю у рамках виділеного пошуку" -><- суть концентрованого, запровадженого виділення як локалізованого розуміння у складеній „системі" знання, що побудовано відносно факту, що розглядається як основа у локалізації (Мал.

12).

Мал. 12. 0дин з первинних рівнів формування знання

У випадку відсутності можливостей використовування „системи" знання, студент повертається у стан „до системного" складання та починає свої „первинні" укладання відносно формування методів за розуміннями нового складання пошуку, ігноруючи складений попередній досвід. Це „первинне" укладання пошуку завжди є в „резерві" досвіду індивідууму як чергового інтуїтивного „започаткування" необхідного пошуку знання. Фактично, з часом, складається відповідний рівень пошуку, що реалізується в рамках розглядання між „інтуїтивним розпочинанням" та „системною відбудовою".

Продовження можливості формування наступних утворень (знань в рамках використання „системного" підходу) визначає подальший розвиток студента в рамках складання співвіднесення "Аналіз" - "Синтез". Це, звичайно, призводить до формування нових можливостей у розгляданні розвитку пошуку - на новій логічній основі (за новим напрямом у системноструктурованому розумінні відносно спрямування пошуку). Відбувається послідовне формування сукупності знань за розуміннями "застосування" системного підходу та відповідних конкретних реалізацій, а саме в рамках

"інформаційної пари": "поглиблення розподілення" - "поглиблення зв'язування" знання. Фактично, взагалі ми переходимо на рейки системних розумінь відносно співвіднесення за суттю "Аналіз” -"Синтез" (де ті знання розглядаються як системне продукування). Сам процес розглядання складових, що формують зміст пошуку, відображує відповідну пошукову систему.

Вище визначена суть спрямувань складає розуміння (поширення відносно гіпотези) про те, до яких результатів (загальних) ми рухаємося у своєму пошуку за складеною гіпотезою [1]. Всю сукупність спрямувань можна собі уявити за змістом відповідного шляху такого руху. Розглянемо змістовність розумінь спрямувань в рамках побудови будь-якого пошуку. Загальне розуміння спрямування - існує (необхідно) для всього пошуку та отримання знань в цілому, а також при використовуванні його в умовах для потреб навчання. Конкретизоване розуміння спрямування уявляється при

розгляданні конкретної науки (дисципліни) для її внутрішніх потреб особистого розвитку. Наступний рівень в утворенні поглиблень розуміння відносно спрямування є його відтворення в зв'язку з розгляданням складових розділів дисципліни. Така змістовність спрямування має не дуже виразні стосунки з загальними розуміннями, бо відображує необхідну конкретність до розділу (як досить великого середовища реалізації), що розглядається. Наступним розумінням спрямування - є те, що воно відтворює подальшу конкретизацію у вигляді детального призначення (закріплення) її до встановленого елементу дисципліни, її підрозділу, а також встановлює при цьому розв'язання конкретного питання, що має вираження у вигляді окремого етапу навчання. До конкретних спрямувань слід також віднести спрямування, які визначають відповідне складання до методів (технологій) дослідження та такого іншого. Врешті-решт - останнім елементом деталізації буде конкретне питання, яке визначає найнижче розуміння у проявленні нашого спрямування - це, в основному, поточні питання, що мають вирішити щось дуже звичайне. Також слід підкреслити наявність кола постійно діючих спрямувань, що мають місце у будь-якому процессі навчання - це, в першу чергу: спрямованість до узагальнення, спрямованість для отримання цілого, спрямованість до представлення за спеціальною формою (частіше у скороченому вигляді), спрямування до універсальності, спрямування до побудови розумінь найможливо глибокого змісту і смислу, спрямування до нових можливостей і багато ін.

Слід відмітити, що визначені спрямування є не чим іншим як прямим чи стислим відображенням функцій психіки та психології людського організму,

аїх відображення фактично обумовлюють подальше успішне функціонування мислення в цілому. З іншого боку, наявність і реалізація тих функцій в організмі людини свідчить про можливості її розвитку та майбутні перспективи їх удосконалення. Загальне накопичення, а також переробка таких спрямувань постійно спонукає студента, тим самим, визначати собі щільні передумови до складання постійної потреби відносно свого розвитку,

асамі складання (а також їх переробку) розглядати як відповідні свої функції. Тобто, тут напрошується висновок, що людина має постійну схильність до своєї особистої переробки шляхом переведення елементів тієї переробки на функціональну основу (виведення та використання їх на рівні функцій) і тим самим забезпечувати відкриття нових горизонтів переробки своєї психіки і психології, що свідчить про специфічний розвиток принципів обміну в організмі студента (а може це і є однією з форм розвитку людини, результатом її миследіяльності).

Взагалі миследіяльність і переробка психіки людини відбувається паралельно, тобто миследіяльність рано чи пізно може привести до змін у людських функціях і як результат створення передумов до необхідних перетворень людини (на функціональному рівні, чи її поведінки і таке інше). Це дуже помітно при аналізі розумової діяльності людини, яка складає нові рейки свого подальшого розвитку, коли це вона (людина) не тільки використовує свої знання до тої стадії їх розвитку і впровадження у особисте