2 Питання.

Мікроекономіка і макроекономіка виходять з того, що економічних ресурсів завжди замало, щоб задовольнити в повному обсязі всі потреби суспільства, тому існує проблема ефективності, вибору найкращого варіанту використання цих ресурсів.

Під “економічними ресурсами” в економікс розуміють всі обмежені чи рідкісні природні, людські і вироблені людиною ресурси, що можна використати для виробництва товарів і послуг. Економічні ресурси, які вже надійшли на ринки і купляються фірмами для виробництва називають факторами виробництва.

Економічні ресурси ділять на дві категорії: матеріальні ресурси – це земля і капітал; людські ресурси – це праця і підприємницька спроможність.

Земля – включає всі природні ресурси, що можуть бути використані у виробництві, тобто орні землі, ліси, корисні копалини, водні басейни. Вона приносить доход у вигляді ренти.

Капітал – до нього відносять всі вироблені засоби праці, що застосовуються для виробництва і доставки споживачеві товарів і послуг (будови, споруди, устаткування, машини, верстати, прилади, інструменти, транспортні засоби). Процес утворення і накопичення цих засобів виробництва становить собою інвестування, а поняття “капітал” припускає інвестиційні ресурси. Капітал приносить доход у вигляді проценту.

Праця – це будь-яка інтелектуальна або фізична діяльність, спрямована на утворення товарів і послуг. Праця приносить доход у вигляді зарплати.

Підприємницька спроможність – має прояв у здібності виявити напрям прибуткового бізнесу; обєднати економічні ресурси для виробництва товарів і послуг; приймати основні рішення в бізнесі; ініціювати нововведення у техніці, технології, організації виробництва, пропонувати нові товари та послуги (новаторство); ризикувати не аби як, а зважено, щоб справа приносила прибуток, а не збитки (ніхто не застрахований від банкрутства). Підприємницька спроможність приносить доход у вигляді прибутку.

Економічні ресурси можуть бути взаємодоповнюючими (використовують у комплекті для виробництва певного товару), реальними і майбутніми. Реальні економічні ресурси вже залучені у виробництво, вони стали факторами виробництва. Майбутні економічні ресурси – потенційні ресурси, нерозвідані або вже відомі, але ще не розроблювані поклади корисних копалин, не використовувані землі.

Безмежність суспільних потреб і обмеженість економічних ресурсів обумовлює проблему вибору. Для розвязання проблеми вибору, тобто проблеми ефективного розподілу обмежених ресурсів для якомога повнішого задоволення безмежних суспільних потреб, потрібно відповісти на 3 фундаментальні запитання: Що і в якій кількості виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти? Проблему вибору напрямку використання економічних ресурсів відображає графік виробничих можливостей.

Припустимо, що всі наявні ресурси в країні використовуються для виробництва засобів виробництва (їх кількість відкладається на осі у) і предметів споживання (ось х). Крива АВСD називається “межею виробничих можливостей”, оскільки показує максимум можливих розмірів виробництва засобів виробництва і предметів споживання при повному і найкращому використанні наявних ресурсів (раціональне використання всіх ресурсів при найкращих технологіях). Кожна крапка на цій кривій характеризує певне співвідношення продукції цих двох видів. Якщо ми перемістимося по кривій з крапки В у крапку С, то це буде означати, що ми надаємо перевагу збільшенню виробництва предметів споживання, ми одержимо приріст х одиниць предметів споживання, пожертвував заради цього у одиниць засобів виробництва.

Крива виробничих можливостей

Кількість інших продуктів, від яких належить відмовитись, якими доведеться пожертвувати, щоб отримати додаткову одиницю наданого продукту, називається альтернативними витратами виробництва або витратами втрачених можливостей. Таким чином ми порівнюємо втрачену вигоду з досягнутим результатом.

В нашому прикладі: відмовились від у, щоб отримати х. В цьому випадку у – альтернативні витрати.

Лінія АВСD має форму опуклої праворуч кривої, це пояснюється тим, що збільшення випуску предметів споживання супроводжується залученням у виробництво менш ефективних для цього ресурсів, відриваючи їх від більш ефективного використання при виробництві засобів виробництва. Крапка J усередині області виробничих можливостей виражає обсяги виробництва засобів виробництва і предметів споживання при неповному або неефективному використанні наявних ресурсів. Крапка K поза областю виробничих можливостей відбиває випуск продукції, що поки неможливо досягти при сьогоднішніх кількості і якості ресурсів, техніці, технології. Якщо вони зміняться на краще, то крива виробничих можливостей суспільства зрушиться праворуч у положення А'D' і буде можливо збільшити виробництво.

Розглянута модель допомагає пояснити поняття “економічна ефективність”- одержання максимального результату при наданому обсязі витрат економічних ресурсів.