Сутність Фінансів. їх Функції і роль
Розділ 1
СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
Мета вивчення:
З ’ясувати необхідність і зміст фінансів, їх призначення у суспільстві та основні ознаки.
Визначити функції фінансів.
Скласти уявлення про роль фінансів в економічній системі країни.
Ознайомитись з етапами становлення і розвитку фінансової науки.
Засвоїти поняття „фінансові ресурси", зрозуміти їх сутність, склад та методи формування.
Необхідність і зміст фінансів, їх призначення та основні ознаки
Основними економічними категоріями товарного виробництва, які мають вартісну форму, є гроші, ціна, заробітна плата, прибуток, кредит, фінанси. Ці категорії діють у системі економічних відносин, пов’язаних з рухом грошей.
Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, яка відображає економічні відносини в процесі створення та використання грошових фондів.
Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб’єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність.
Фінанси виконують свою роль у суспільстві за допомогою форм і методів створення і використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями, вони пов’язані між собою, і в той же час кожна виражає специфічні, притаманні лише їй сторони економічних відносин.
Гроші - це категорія товарного виробництва та обміну. їх суспільна користь полягає у здатності виражати витрати суспільно необхідної праці, що втілена у товарі, опосередкувати рух і обмін товарів. Гроші слугують засобом взаємодії товаровиробників, визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства.
Ціна - економічна категорія, яка виражає вартість товару через гроші. Вона виражає співвідношення попиту і пропозиції, які є невід’ємними категоріями ринкової організації господарювання.
Заробітна плата виражає вартість життєвих засобів найманих працівників. Сплата заробітної плати виступає однією з форм функції засобу платежу, яку здійснюють гроші поза сферою товарного обігу.
Прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, показник його стану і водночас критерій ефективності. Прибуток - це результат дії багатьох факторів сфери виробництва, розподілу та обігу.
Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі коштів або товарів у тимчасову власність на умовах повернення, строковості і платності.
Кожна з цих категорій виражає певну галузь грошових відносин і є елементом товарного господарства, на якому заснована ринкова економіка.
Фінанси суттєво відрізняються від інших економічних категорій своїм призначенням, характером виникнення, становлення і розвитку.
Фінанси - невід’ємна частина грошових відносин, тому їх роль та значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Проте не будь-які грошові відносини виражають фінансові. Терміном „фінансові відносини”
характеризують ту частину грошових відносин, яка опосередковує процеси перерозподілу державою вартості валового внутрішнього продукту, формування і використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування.
Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, які виконуються. Якщо гроші - це особливий товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів, то фінанси - це певні економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей. Фінанси виступають як економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, як знаряддя контролю за утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових фондів забезпечити не тільки потреби держави та підприємств у грошових коштах, але й контроль за використанням фінансових ресурсів.
Авторство терміна „фінанси” науковці віддають французьким ученим, які ввели його у середині XVI століття. Аналітики вважають, що з французької мови термін „фінанси” перейшов в усі мови світу. В економічній літературі є також точка зору стосовно латинського походження цього терміна, який виник у XIII столітті від середньовічного латинського терміна „Гіпапсіа”, тцо означає обов’язкову сплату грошей. Подальшого розвитку термін „фінанси” набув у XVIII столітті у вченнях представників класичної економічної школи.
Фінанси - історична категорія. Вони з’явилися одночасно з виникненням держави та її інститутів, а також з формуванням і розвитком товарно-грошових відносин.
Початок історії розвитку фінансів визначається XIII століттям з виникненням грошових відносин у торгових містах Європи. На ранніх стадіях розвитку до фінансів відносилися будь-які грошові платежі, грошові виплати, податки, податі. В міру розвитку фінансових відносин цей термін почав вживатися як поняття, пов’язане з системою грошових відносин між державою та населенням з приводу створення фондів грошових коштів, необхідних для реалізації державою своїх функцій. Фінанси як економічна категорія набули загального характеру лише з переходом суспільства на товарно-грошові відносини.
У теперішній час у сучасній економічній і фінансовій літературі немає єдиної точки зору вчених щодо важливого і непростого питання про визначення фінансів, зважаючи на складність, необхідність і значущість цієї категорії для економічної діяльності держави.
Вітчизняні вчені визначають неоднакові концептуальні підходи до цього питання, виходячи з позицій застосування фінансів у сфері грошового обігу. Різні фундаментальні підходи до наукових теорій про сутність фінансів досліджувалися такими науковцями, як
О.Василик, В.Опарін, О.Бандурка, М.Коробов, В.Федосов,
О.Чернявський. Основний методологічний підхід до з’ясування сутності цієї категорії полягає у визначенні фінансів як сукупності економічних відносин, що виникають у процесі створення і використання фондів грошових ресурсів.
Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси загалом як категорію економічного життя, що є невід’ємною частиною ринкової економіки, в основному увага приділяється фінансам підприємницьких структур, фінансам фірми, основний акцент зроблений на практичному аспекті категорії „фінанси”. Найбільш відомими авторами побудови фінансових теорій при розгляді мікрорівня економічної системи є Е.Нікбахт і А.Гроппеллі. Поняття „відносини” у працях західних економістів здебільшого не застосовується, наприклад державні фінанси традиційно розглядаються як діяльність уряду щодо збору і витрачання грошових ресурсів. Разом з тим категорія „відносини”, яку вперше обґрунтував ще Аристотель, є однією з фундаментальних, оскільки вона характеризує взаємозалежність між елементами певної системи, і вивчення її дає змогу з’ясувати соціально-економічну природу і форми прояву фінансів у різних суспільно-економічних системах.
Аналіз розвитку теорій фінансової науки дозволяє зробити висновок, що з теоретичної точки зору, відповідно до загальноприйнятого погляду, фінанси визначаються як сукупність економічних відносин, за допомогою яких у суспільстві здійснюються процеси розподілу та перерозподілу у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу з метою досягнення соціально-економічного ефекту.
У той же час, беручи до уваги участь фінансів у практичній діяльності держави, спрямовану на організацію фінансових відносин, розробку конкретних форм їх прояву та використання в суспільстві, можна констатувати, що у практичному плані фінанси виступають сукупністю форм і методів формування і мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використання з метою досягнення завдань соціально-економічного розвитку. Таким чином, сучасна наука про фінанси, незалежно від аспектів визначення цієї категорії, підкреслює важливе суспільне призначення фінансів, їх роль у реалізації економічних і соціальних програм.
Фінансові відносини значною мірою пов’язані з формуванням і використанням в економіці країни різних грошових фондів.
Термін „фонд”, маючи тривалу історію, застосовується у наш час як економічне поняття і широко використовується у фінансовій науці для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення.
Разом з тим сьогодні фондовий характер фінансових відносин найбільш виражений на макрорівні економічної системи і притаманний сфері державних фінансів, до складу яких входять найважливіші грошові фонди держави. Фінансові відносини на мікрорівні, у сфері фінансів підприємницьких структур останнім часом мають тенденцію до зменшення фондового характеру акумулювання грошових коштів. Тому, не звужуючи розуміння фінансів, слід відзначити, що фінансові відносини не обмежуються формуванням і використанням у суспільстві грошових фондів, але мають і нефондові форми руху й акумуляції фінансових ресурсів.
Незважаючи на неоднакові пізнавально-дослідницькі підходи до змісту і сутності фінансових явищ у суспільстві, різні прийоми наукового розгляду фінансових проблем, учені-фінансисти у своїх дослідженнях розглядають ті ж самі категорії і форми фінансових відносин: доходи і видатки держави і підприємницьких структур, фінансові ресурси, фінансові результати, ланки фінансової системи. Ці наукові поняття є загальною основою для аналізу розуміння сутності фінансів у світовій фінансовій науці.
Фінансові відносини охоплюють усі фази процесу відтворення, тобто виробництво, розподіл, обмін, споживання. Природно, що друга фаза суспільного відтворення найбільш насичена
Розділ
1
відносинами розподілу. Від масштабів і пропорцій цього розподілу залежать темпи зростання економіки та народного добробуту.
Основні ознаки фінансів полягають у такому:
Грошова форма вираження пов’язана з рухом грошових потоків від одного суб’єкта до іншого. Фінанси обслуговують сферу товарно-грошового обігу, інструментом фінансових відносин виступають гроші. Галузь фінансів охоплена системою грошових відносин між такими економічними суб’єктами, як держава, підприємства, населення.
Розподільний характер. У сфері розподілу та перерозподілу доходів і накопичень сукупність грошових відносин належить до фінансів. Як категорія фінанси є економічними відносинами, які виникають на основі одностороннього, прямого, безоплатного руху вартості в процесі її перерозподілу шляхом створення та використання грошових фондів.
Деякі економісти вважають, що фінансам притаманний обмінно-розподільний характер.
Обмін - це самостійна, відмінна від фінансів сфера економічних відносин, якій притаманний двосторонній рух вартості, але у відносинах розподілу можна побачити елементи обміну та навпаки. Наприклад, така фінансова категорія, як податки, є знаряддям перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. З іншого боку податки є ціною суспільних благ, які одержує людина, сплачуючи податок у вигляді частки свого доходу.
Формування доходів та здійснення видатків. Доходи та видатки є вихідними фінансовими категоріями. Доходи одного з суб’єктів завжди є видатками іншого.
В економічному житті кожної держави фінанси є достатньо складним явищем. За допомогою їх держава перерозподіляє значну частину ВВП, який виступає головним об’єктом фінансових відносин. У зв’язку з цим фінанси прийнято розглядати як систему відносин, які складаються в суспільстві в процесі розподілу та перерозподілу ВВП. З одного боку суб’єктом цих відносин є держава, а з іншого - населення та підприємницькі структури.
Головним об’єктом фінансових відносин виступають ВВП та національний дохід. Іноді об’єктом фінансових відносин виступає національне багатство.
ю
У фінансових відносинах беруть участь такі суб’єкти: держава, регіон, суб’єкт господарювання та громадянин. У зв’язку з цим розрізняють:
загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси;
фінанси суб’єктів господарювання; фінанси громадян (населення).
Загальнодержавні фінанси - це централізовані грошові фонди, які формуються з метою концентрації фінансових ресурсів у розпорядженні держави та спрямування їх на фінансування загальнодержавних потреб.
Місцеві фінанси включають місцеві бюджети, інші види грошових доходів, які формуються на цій території для забезпечення необхідними фінансовими ресурсами потреб регіону, сприяння його соціально-економічному розвитку.
Фінанси суб’єктів господарювання виступають вихідною ланкою фінансової системи. Вони обслуговують сферу матеріального виробництва, де створюються ВВП та національний доход. Джерела фінансових ресурсів держави формуються, головним чином, у суб’єкті господарювання.
Фінанси населення включають грошові кошти громадян. Громадянин, який одержує доходи, має в своєму розпорядженні певну суму грошей, але вони ще не є фінансами. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, кредитуватиме фізичну особу тощо.
Права та обов’язки суб’єктів фінансових відносин установлюються та регламентуються фінансово-правовими нормами держави.