2.4.3.Методи міжнародної торгівлі

У міжнародній торговій практиці використовують два основних методи проведення торгових операцій: прямий і непрямий.

При прямому методі здійснення зовнішньоторговельних операцій передбачається встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) і кінцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кінцевому споживачу, а закуповується – безпосередньо у самого виробника на основі договору міжнародної купівлі-продажу. Близько 50% міжнародного товарообміну відбувається на основі прямих зв'язків.

Прямий метод, як правило, використовується:

• припродажу ТНК великогабаритної і дорогої продукції промислового призначення.;

• при здійсненні експортно-імпортних операцій між великими ТНК з постачання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих частин і деталей тощо;

• при поставках товарів через закордонні підрозділи ТНК, що володіють роздрібною мережею.;

• при здійсненні експорту-імпорту промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

• при закупівлях сільськогосподарської сировини у фермерів країн, що розвиваються;

• при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності державних підприємств і установ країн, що розвиваються, шляхом організації і проведення торгів.

Прямий продаж має ряд переваг: дає експортерам можливість установлювати тісні контакти з іноземними споживачами, здійснювати жорсткий контроль над торговими операціями; одержувати більш високий прибуток за рахунок зменшення витрат на суму винагороди посередникові; краще вивчати стан і тенденції розвитку ринку; швидше пристосовуватись довимог зовнішнього ринку.

До недоліків прямого методу торгівлі можна віднести: наявність високого ступеня ризику, що обумовлено відмінностями економічних, правових і соціальних умов у різних країнах, а також необхідність залучення персоналу високої комерційної кваліфікації ( у противному випадку фінансові витрати можуть значно зрости).

Принепрямому методі купівля і продаж товарів здійснюється через торговельно-посередницьку ланку на основі укладання договору з торговельним посередником, що передбачає виконання останнім визначених зобов'язань у зв'язку з реалізацією товару продавця.

Торговельні посередники – це юридичні особи (фірми, організації, установи і т. ін.), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників і споживачів. Їх безпосередня функція – поєднання продавців і покупців, пов'язування попиту та пропозиції.

Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:

• пошук іноземного контрагента;

• підготовка і укладання договору;

• кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

• здійснення транспортно-експедиторських операцій;

• страхування товарів при транспортуванні;

• виконання митних формальностей;

• проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на зовнішні ринки;

• здійснення технічного обслуговування та інші послуги.

Більш половини всіх товарів, залучених у міжнародний товарообіг, реалізується при сприянні торгових посередників. Їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі США, Великої Британії, Нідерландів, Швеції, Японії та ін.

До використання торговельно-посередницької ланки звертаються:

• при збуті стандартного промислового устаткування і споживчих товарів;

• при реалізації великими фірмами другорядних видів продукції;

• при реалізації продукції на віддаленихі слабко вивчених ринках;

• при просуванні нових товарів;

• при відсутності в країнах-імпортерах власної збутової мережі;

• при монополізації великими торговельно-посередницькими фірмами ввезення в країну визначених товарів;

• при здійсненні епізодичних зовнішньоторговельних операції малими і середніми фірмами.

Переваги непрямого методу торгівлі полягають у тому, що:

• фірма-експортер не вкладає коштів в організацію збутової мережі;

• експортер звільняється від діяльності, пов'язаної з реалізацією товару;

• посередники мають у своєму розпорядженні великі можливості в організації реклами, виставок, ярмарків;

• з'являється можливість використовувати капітал торговельно-посередницьких фірм;

• торговельні посередники мають стійкі ділові зв'язки з банками, страховими і транспортними компаніями;

• на ринки окремих товарів, монополізованих торговельно-посередницькими фірмами, можна потрапити тільки при використанні посередницької ланки.

Недоліком непрямого методу торгівлі є позбавлення експортером безпосередніх контактів з ринками збуту, а також залежність його від сумлінності й активності торгового посередника.