6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості

Межі віку - від 16 до 21 року. Цей віковий період розвитку людини ділиться на ранню (від 16 до 18 років) і пізню (від 18 до 21 року) юність.Провідна діяльність в юності - навчально-професійна діяльність.Психологічні новоутворення віку - світогляд, професійно-особистісне самовизначення, «Я-концепція». Криза юнацького віку. З точки зору Л. С. Виготського, він припадає на 17-18 років. Основа його пов'язана з протиріччям між бажаною для оволодіння професією і її реальними умовами придбання. Причини такого протиріччя кроятся у становленні професійного самовизначення людини в ранній юності, яке найчастіше не відповідає психофізіологічним і соціальних можливостей юнаків та дівчат, а значить, в реальності не можуть задовольнити їх бажання й інтереси. В результаті криза юності має наступні ознаки наявність дратівливості в спілкуванні, часта зміна настрою, розчарування у виборі шляху отримання професійної освіти, спустошеність і відчуття самотності, зниження самооцінки, поява тривожності, уподібнення нижчих потреб. Завершення кризи юності дозволяє юнакові і дівчині цілеспрямовано, самостійно і спокійно отримати професійну освіту, визначитися в цінностях життя і здійснити самореалізацію на подальшому життєвому шляху.

20. Основні детермінанти професійного становлення студента

– це Самосвідомість, самоставлення, Я-концепція . Професійну самосвідомість характеризує певний рівень самовизначення студента: усвідомлення своїх життєвих цілей і побудову планів, які пов'язані з самореалізацією в професійній сфері, усвідомлення своїх професійних намірів (що він хоче), своїх можливостей, здібностей, обдарувань (що він може, межі його самовдосконалення), усвідомлення вимог, що пред'являються діяльністю, професійною групою (що від нього вимагають). Професійне самосвідомість формується під впливом навколишнього професійного середовища і професійної діяльності. Конструктивні особливості самосприйняття у професійній сфері притаманні студентам із високим рівнем життєстійкості (впевненості у тому, що все, що трапляється, сприяє розвитку, переконання у необхідності активної участі у життєвих подіях, здатності приймати виклик складних ситуацій). Студенти, які позитивно сприймають процес та результат свого професійного становлення, відчувають наявність перспектив затребуваності, мають високу самооцінку професійної компетентності та перспектив самореалізації, мають схильність до активних асертивних дій, налагодження соціальних контактів та пошуку підтримки від оточуючих. Для негативно налаштованих студентів притаманні пасивні дії та схильність до маніпуляцій. Задовільна самооцінка професійної компетентності та загального рівня професійної затребуваності притаманні студентам із високим рівнем розвитку усіх складових толерантності до невизначеності. «Я-концепція» – важливий самоутворюючий компонент. Практика свідчить, що недооцінка ролі та особливостей «Я-концепції» студента призводить до суттєвих вад у його навчально-професійній діяльності, оскільки не забезпечуються соціально-психологічні умови актуалізації творчого потенціалу студента, стимулювання його професійного становлення та особистісного зростання. Студенти з позитивною «Я-концепцією» відрізняються високою (здебільшого адекватною) самооцінкою педагогічних здібностей, особистісних якостей і наслідків своєї навчально-професійної діяльності; високим рівнем самоповаги та аутосимпатії, самокритичністю (але без самобичування). Вони здебільшого очікують на позитивне ставлення до себе з боку авторитетних осіб, емоційно стійкі, з низьким рівнем особистісної і реактивної тривожності. Їм притаманна висока активізація вчинку самобачення, наявність позитивних мотивів навчально-професійного й особистісного самовдосконалення, здатність до вольової дії щодо подолання вад власного «Я»; домінування інтернальних (внутрішніх) тенденцій локусу-контролю.