Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PVSh_ispit.doc
Скачиваний:
612
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
649.73 Кб
Скачать

21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності

Поняття психологічна готовність до діяльності було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими дослідникам М.І.Дьяченко і Л.А.Кандибовичем.Психологічна готовність — це виявлення суті властивостей і стану особистостіГотовність — це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності. Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. Розвиток психологічної готовності студентів до професійної діяльності обумовлений всією системою навчально-виховної роботи вищої педагогічної школи. Разом з тим цей розвиток залежить від правильних уявлень про педагогічну діяльність і про навчання як про щось, що забезпечує можливість здійснення життєвого покликання. Склалася думка, що становлення майбутнього вчителя відбувається в межах часу навчання його в педагогічному навчальному закладі. Але студент приходить сюди вже з певними знаннями, сформованими вміннями, із певними уявленнями про професійну діяльність, які склалися протягом попереднього періоду життя (дитячий садок, школа, сім'я). Ще в ранньому дитинстві в, сім'ї, "закладається духовна основа життя: любов до життя і до людей, довіра до оточуючого світу, оптимізм щодо себе і інших, почуття обов'язку, відповідальності " (8 ). Це складає гуманістичну складову структури особистості вчителя. В дошкільному віці модель педагогічної поведінки дорослих актуалізується в сюжетно-рольових іграх; у догляді за молодшими братиками і сестричками набувається певний виховний досвід; засвоюється зміст соціально-рольових функцій вихователя. Особливо важливий період для засвоєння дитиною фрагментів педагогічного досвіду дорослих є навчання в школі. Саме тут формується уявлення про особливості педагогічної діяльності, відбувається становлення відношення до професії вчителя. Для молодшого школяра вчитель не тільки авторитет, а для більшості — "ідеал". Саме в шкільному віці, в процесі спілкування з учителем закладаються основи побудови моделі " Я — ідеальне " майбутнього вчителя. Все це сприяє тому, що студент-першокурсник має власний проект майбутньої професійної діяльності і поведінки, своє бачення професії "учитель".

Професійне ж учіння має сприяти осмисленню уявлень про педагогічну діяльність, які сформовані на власному досвіді вчорашнього старшокласника, "наближати його до когнітивної моделі педагогічної науки"; професійне учіння повинне перевіряти відомі ідеї, знайомі питання, узагальнювати, уточнювати у новому світлі, давати їм нове бачення.

  1. Розвиток професійної самосвідомості в процесі професійного становлення викладача.

Як показують дослідження Є. О. Клімова, В. І. Обносова, Г. С. Паригіна, В. М. Степанського, Т. М. Титаренко та інших, професійна самосвідомість включає усвідомлення людиною норм, правил, моделі своєї професії як еталонів для сприймання власних якостей, розуміння себе як професіонала з певним рівнем самосвідомості, впевненості у собі, прагнення до самореалізації. На думку А. К. Маркової, професійна самосвідомість є динамічним утворенням, яке постійно розвивається та розширюється. Вона відображає розвиток людини за такими об’єктивними ознаками самореалізації, як: зростання професійної майстерності, кар’єрне просування, підвищення авторитету, зміцнення соціального статусу. В основу процесу розвитку у педагогів професійної самосвідомості покладено принцип єдності свідомості і діяльності, основний зміст якого полягає у ствердженні діяльнісної зумовленості формування психіки людини. Професійна самосвідомість педагога представляє собою єдність трьох аспектів: пізнавального (самопізнання), емоційно‑ ціннісного (самооцінка) та регулятивного (саморегуляція), на основі чого визначено основні її структурні компоненти. До структури професійної самосвідомості, на думку Л. В. Римар, входять професійна установка на педагогічну діяльність, наявність потреби у самопізнанні та самооцінка професійно значущих якостей, саморегуляція у розв’язанні педагогічних завдань та відповідні мотиви професійного самовдосконалення. Cуттєву роль у розвитку професійної самосвідомості педагога вищого навчального закладу відіграють активні методи самонавчання та саморозвитку, до яких належить участь у міжнародних академічних програмах, тренінґових сесіях, науково‑дослідній діяльності, а також у роботі Школи педагогічної майстерності, що сприяє активізації процесу самопізнання, кращому усвідомленню педагогами власних особистісних якостей та їх відповідності обраній професії.

  1. Психологічна характеристика діяльності викладача вищої школи

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчаль­ному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача. Викладач вищого навчального закладу повинен постій­но працювати над вдосконаленням своєї педагогічної май­стерності, від чого значною мірою залежать результати йо­го роботи.Педагогічна майстерність — сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяль­ності педагога.Складовимипрофесійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педаго­гічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.Професійні знання є фундаментальною основою педа­гогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гума­нітарні.Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в про­цесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати ре­зультат, адекватний цілям, задумам.До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його цін­нісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педа­гогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на стосунки із студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогіч­ної діяльності.До професійно значущих якостей відносять добро­зичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педаго­гічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності.Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіс­ка, макіяж, осанка, мова, форми невербального спілкуван­ня тощо.

  1. Психологічні технології в освітній діяльності викладача ВНЗ

Психологічна технологія – це цілісна методична система, що складається з трьох основних частин: діагностичної, інтерпре- таційної (або пояснювальної) і корекційної. Основний смисл за- стосування психологічної технології – це внесення змін у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості, її пове- дінки і світосприймання. За такої мети, як нам здається, стають зрозумілими функції окремих складових психологічної техноло- гії. У психологічній технології мають поєднуватися аналітич- ний і синтетичний підходи до особистості, сума знань та уявлень про елементи і структурні блоки у їх взаємозв’язках, з одного боку, і цілісне (синтетичне) бачення об’єкта корекційних впли- вів – з другого. Розробка психо логічної технології є по суті проце- сом психологічного проек тування, що спрямований на вирішен- ня конкретної ситуації індивідуального розвитку або соціальної взаємодії з викори станням знань і досвіду наукової та побутової психології. Розробка технологій якраз і є основним завданням прикладної психології. Застосування технології у практичній роботі передбачає, як правило, її адаптацію до конкретних умов роботи з конкрет ною людиною.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]