59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз

Освітнє середовище - це система соціальних зв’язків і відношень у галузі освіти, це місце пе­ретину діяльності всіх учасників освітнього про­цесу, де забезпечується використання та активіза­ція їхнього творчого потенціалу. Освітня середовище є частиною соціокультурного середовища і визначається дослідниками як комплекс спеціально організованих психолого-педагогічних умов, в результаті взаємодії з якими відбувається розвиток і становлення особистості. Освітнє середовище складається з таких ком­понентів:

1. Гуманістичне освітнє середовище як чин­

ник соціалізації студента та розвитку його творчої особистості. Вимоги принципу гуманізації мають реалізовуватися на всіх ділянках освітнього сере­довища вищого навчального закладу.

2.Психологічно безпечне освітнє середовище у ВНЗ як умова збереження і зміцнення психічно­го здоров’я викладачів та студентів. Важливу роль у цьому відіграє адміністрація, психологічна служба освітнього закладу, діяльність всього пе­дагогічного колективу і кожного педагога зокре­ма..

Психологізація освітнього середовища з метою збереження та зміцнення здоров'я її учасників, створення в освітньому закладі безпечних умов праці і навчання, захист від усіх форм дискримінації можуть виступати альтернативою агресивності соціального середовища, психоемоційному і культурному вакууму, наслідком яких є зростання соціогенних захворювань. Важливою умовою зниження числа стресових ситуацій у педагогічній практиці є забезпечення психологічної безпеки при взаємодії учасників освітнього середовища. Ясвін В.А. розуміє під освітнім середовищем (або середовищем освіти) систему впливів і умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні.

Структура освітнього середовища включає в себе, як вважає Ясвін В. А. три базові компоненти:

1.просторово-предметний, тобто просторово-предметні умови та можливості здійснення навчання, виховання та соціалізації дітей,

2.соціальний, тобто простір умов і можливостей, яке створюється в міжособистісному взаємодії між суб'єктами навчально-виховного процесу (учнями, педагогами, адміністрацією, батьками, психологами та іншими,

3.психодидактичний, тобто комплекс освітніх технологій (змісту і методів навчання та виховання), побудованих на тих чи інших психологічних і дидактичних підставах.

60. Суб’єктність особистості як основа побудови психологічно безпечного освітнього середовища ВНЗ

Поняття "безпека" визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Психологічна безпека, як стан збереження психіки, передбачає підтримку певного балансу між негативними впливами на людину навколишнього його середовища і його стійкістю, здатністю подолати такі впливи власними ресурсами або за допомогою захисних факторів середовища.  Питаннями моделювання та проектування освітнього середовища, в якій особистість затребувана і вільно функціонує, а її учасники відчувають захищеність і задоволення основних потреб займалися Я.А. Коменський, І.А. Баєва, М.Р. Битянова, Н.В. Груздева, Г.А. Мкртичан, В.І. Панов та ін Значний внесок в осмислення психології освітнього середовища внесли: В.В. Авдєєв, Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андрєєва, Л.Ф. Бурлачук, , Д.І. Фельдштейн, Е. Фромм, Д. Б. Ельконін, В.А. Ясвін та ін - вивчали проблему створення умов, при яких освітнє середовище буде психологічно найбільш безпечною, аналізували роль спадкових і соціальних чинників у процесі формування особистості. У сучасній психології увагу до феномену "безпеки" пов'язується з розвитком нової галузі знання - психології здоров'я.У рамках концепції національної безпеки країни, психологічна безпека вчителів, учнів та їх батьків може розглядатися як захищеність їх життя, здоров'я, прав і свобод, честі та гідності; психологічна безпека освітнього середовища - як пряме продовження психологічної безпеки особистості вчителів, учнів та їх батьків, а також як захист громадського порядку та спокою, духовних цінностей, прав і свобод навчальних закладів та їх нормальної діяльності. Суб`єктність педагога передбачає активність, самостійність, здатність здійснювати практичну педагогічну діяльність. Бути суб`єктом для педагога означає бути "суб`єктом педагогічної діяльності". Стати суб`єктом – це не миттєвий акт, а процес становлення внутрішніх сил людини, їх дозрівання для того, щоб „вилитися" в активні дії. Тільки на рівні самостійної і творчої активності, за досить високого розвитку здібностей, здатності до „саморозвитку", тобто до „генерування" нових здібностей, педагог може стати суб`єктом активності. Педагог як суб`єкт є цілістю душевного життя, яка інтегрує у собі психічні процеси, функції, властивості. Така цілісність є недиз`юктивною, системною, механічно-неподільною, постійно-змінною. Суб`єктність педагога є соціальною реальністю, способом його буття. Суб`єктність спрямована на перетворення оточення і себе, на оволодіння професією, на пошуки і виявлення свого „Я". Суб`єктність педагога – його потенції і інтенції у діях, помислах, планах. Бути суб`єктом – означає бути активним у пошуках смислів, цінностей