- •1. Історія україни як наука: предмет методологія джерела
- •3.Первіснообщинний лад на території україни
- •4.Трипільська культура на території україни
- •5.Державне об*єднання племен на землях сучасної україни: кіммерійці, скіфи, сармати
- •Кімерійці
- •Сармати
- •6.Античні міста-держави Північного причорномор*я. Грецька колонізація.
- •Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Зародження грецьких міст-держав
- •7.Східні слов*яни на території україни: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- •Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян
- •8. Утворення київської держави
- •1. Питання походження Русі
- •2. Утворення Київської держави
- •9. Захоплення києва олегом . Князювання ольги , ігоря, святослава зАхоплення києва
- •Ярослав Мудрий
- •Особливості розвитку культури Київської Русі
- •Історичне значення Київської Русі
- •13. Причини та наслідки феодальної роздробленості київської русі
- •14. Утворення гал.-вол. Князівства. Його політичний та суспільно-економічний розвиток. Данило галицький Утворення Галицько-Волинського князівства
- •4. Данило Галицький
- •15. Монгольська навала на укр.Землі, її наслідки
- •2.3. Монголо-татарська навала та її наслідки для Київської Русі
- •16. Основні етапи входження українських земель до складу литовського князівства
- •17. Кревська унія 1385 року
- •Наслідки Кревської унії для українських земель
- •18. Соціально-економічний розвиток українських земель у 15-16ст.
- •20. Виникнення, соціальна природа, життя укр. Козацтва
- •21. Козацтво у міжнародних відносинах
- •22. Становлення вищої освіти україни ( друга пол. 16ст – перша пол. 17 ст). Роль києво-могилянської академії у культурно –освітньому розвиткові українського народу
- •23. Люблінська унія та зміна політичного становища укр. Земель
- •24. Козацько-селянські повстання в кінці 16 першій пол. - 17 ст. В Україні
- •25. Утворення запорозької січі та її роль в історії українського народу
- •26. Національно-визвольна революція українського народу середини 17 ст. : причини, характер, рушійні сили
- •27. Воєнні дії 1648 – 1649 рр.???????????????
- •29. Битва під Берестечком. Білоцерківський мирний договір.
- •30. Б. Хмельницький – видатний політик і полководець, творець Української козацької держави
- •31. Переяславсько-московська угода 1654 р. Та її оцінка в історичній літературі.
- •32. Боротьба українського народу за політичну єдність і національнк державність після смерті б.Хмельницького.
- •33. Політичний розвиток Правобережної України у другій пол.. 17 ст.
- •35. Боротьба козацтва з турецько-татарською агресією на початку 17 ст. П. Сагайдачний.
- •36. Українські землі під владою речі посполитої (кінець 17 – середина 18 ст.)
- •37. Гетьман України і. Мазепа.
- •38. Конституція Пилипа Орлика – перша конституція України
- •40. Обмеження автономії України. Гетьмани і. Скоропадський, п. Полуботок, д. Апостол.
- •41. Остаточна ліквідація автономного статусу України у другій половині 18 ст.
- •42. Нова Січ ( 1734 – 1775)
- •43. Поділи Польщі на нове політико-територіальне розчленування України між Російською та Австрійською імперіями
- •44. Приєднання Росією Північного Причорномор*я. Заселення та господарський розвиток Південної України (18 ст.)
- •45. Повстання на правобережжі та Західній Україні у 18 ст. ( Коліївщина, опришки, гайдамаччина)
- •46. Адміністративно – територіальний стан українських земель у складі Російської та Австрійської імперій на початку 19 ст.
- •1. Українські землі у складі Російської імперії
- •47. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україна у першій половині 19 ст. Початок промислового перевороту.
- •48. Поширення української національної ідеї в 20-40-х рр. 19 ст. У Галичині. «Руська трійця».?????????????
- •50. Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •51. Скасування кріпосного права. Особливості проведення реформи 1861р. В Україні
- •52. Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині 19ст.
- •53. Ліберальні реформи в Україні в 60-70-ті роки 19 ст.
- •55.Періодизація та основні етапи укр. Нац. Руху 19 ст. Створення і діяльність громад.
- •56. Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга пол.19ст.)
- •57. Соціально-економічний розвиток України на початку 20ст. (1900 – 1917рр.)
- •58. Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки 19ст.-1917р.)?????????????????????????
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •59. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства
- •60. Україна в роки революції 1905-1907рр.
- •58.2. Україна в період Першої світової війни (серпень 1914 –листопад 1918рр.)
- •59. 2. Лютнева революція в Росії 1917року. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення уцр та її діяльність (березень-квітень 1917р.)
- •60.2. Проголошення автономії України. І та іі Універсали Центральної Ради.
- •61. 3 Універсал Центральної ради. Проголошення унр
- •62. Перша українсько-більшовицька війна ( грудень 1917 – березень 1918)???????????
- •63. Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності цр: причини її падіння
- •64. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського. Зовнішня і внутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •65. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Створення та військові дії уга
- •66. Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її історичне значення
- •67. Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика
- •68. 4 Універсал Центральної Ради й проголошення незалежної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- •69. Україна під владою більшовиків у 1919 році.????????
- •70. Економічна та політична криза в Україні на початку 1920-х рр. Голод 1921 – 1923-рр.
- •71. Україна в період нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)
- •72. Участь урср в утворенні Радянського Союзу. Союзний договір від 30 грудня 1922р. Перша Конституція срср (січень 1924р.) та затвердження в травні 1925р. Нового тексту Конституції урср.
- •73. Соціально-економічне становище на західноукраїнських землях у 20-30-х рр. 20 ст.
- •74. Західноукраїнський суспільно-політичний рух у 1920-1930-х рр. 20ст.
- •75.Сталінський терор в усрр наприкінці 1920-1930-х рр.
- •76. Радянська індустріалізація України (1928-1939рр.): суспільно-економічні наслідки
- •77. Колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
- •78. Політика українізації (20-30-ті роки 20ст.) : суспільно-політичний зміст та наслідки
- •79. Культурне життя на українських землях у 1920-1930 рр.
- •80. Початок другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму
- •82. Фашистський окупаційний режим в Україні (1941 – 1942 рр.)
- •83. Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 – 1944 рр.)
- •84. Оун – упа в роки Другої світової війни
- •1. Вступ
- •85. Визволення України від німецько-фашистських загарбників українських земель (1943 – 1944 рр.)
- •86. Внесок України в перемогу над фашизмом. Політичні, економічні та соціальні наслідки війни для українського народу
- •87. Українська рср у системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- •88.Україна в період повоєнної відбудови (1945 – 1953 рр.)
- •89. Голод 1946 – 1947 рр. В Україні та його наслідки
- •90. Західноукраїнські землі у повоєнні роки ( 1945 - 1955 рр.)
- •91.Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956-1964 рр.)
- •92.Соціально-еконономічний розвиток урср у другій пол. 1950-х – першій пол. 1960-х
- •93. Дисидентський, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 1960 – 1980-х рр.. 20 ст.
- •94. Соціально-економічний розвиток урср у 1964 – 1985 рр.
- •95. Наростання соціальних проблем в Україні (1985 – 1991 рр.)
- •96. Загострення екологічних проблем в Україні з другої пол. 20ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •97. Становлення багатопартійної системи в Україні ( кінець 1980-х – перша пол. 1990-х рр.)
- •2. Виникнення багатопартійності в Україні
- •98. Україна на шляху до незалежності (1990 – 1991 рр.) «Декларація про державний суверенітет України» ( 16 липня 1990 р.) та її значення.
- •99. Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 року в срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року
- •100. Конституція України. Основний Закон держави (28 червня 1996 р.)
- •101. Зовнішня політика України в добу незалежності
- •102. Національно-культурний розвиток українського народу на сучасному етапі
- •103. Соціально-економічний розвиток України в добу незалежності
- •104. Президентські вибори 2010 року????
- •105. Вибори до Верховної Влади України 2012 року
60. Україна в роки революції 1905-1907рр.
1. Причини та привід до революції.
2. Початок революції.
3. Жовтневий страйк. Маніфест 17 жовтня 1905 р.
4. Вплив революції на розвиток українського руху.
5. Розвиток революції у грудні 1905 — червні 1907 pp.
Початок XX ст. ознаменувався гострою кризою російського самодержавства. До затяжної економічної кризи (1899—1903) додалась поразка у російсько-японській війні(1904—1905). Країну охопили заворушення, які вилились у демонстрації, страйки, що носили здебільшого політичний характер.
Причини революції:
— невирішеність аграрного питання;
— самодержавство, відсутність демократичних свобод;
— колоніальна політика по відношенню до неросійських народів.
9 січня 1905 р. за наказом царя було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Загинуло близько тисячі чоловік. Петербурзький розстріл викликав обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У січні в імперії застрайкувало 440 тис. чол. (з них на Україні 70 тис. чол.). У червні 1905 р. починаються селянські виступи, які відбулися в 64 з 91 повітів 9 українських губерній.
У червні виступи населення перекинулись і на армію, останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця "Потьомкін". На кораблі було піднято червоний прапор. Повсталі, не маючи чіткої програми дій, 24 червня здались румунським властям.
На початку жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд запровадив військовий стан у багатьох містах, в тому числі Києві і Харкові. Університети було закрито, на фабрики і заводи введено поліцію і війська. В Україні в страйку взяло участь 120 тис. чол.
Голова уряду граф С Вітте наполіг на кардинальній реформі. 17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, який "дарував" народу громадянські свободи — недоторканість особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Декларувалось скликання законодавчої Державної думи (парламенту). Цей маніфест вніс розкол у революційний табір: прихильники ліберальних поглядів-вважали революцію завершеною і закликали до розбудови демократичних завоювань революції. Радикально настроєні політичні сили закликали до подальшого поглиблення революції і повалення самодержавства.
Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітничого класу — ради. Загалом по імперії їх виникло близько 50. В Україні перша рада з'явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Згодом ради виникли в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Таким чином, у країні одночасно виникли зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і диктатури пролетаріату (ради). Крім рад, в Україні з'явились і профспілки, яких налічувалось близько 80. Вони об'єднували кілька десятків тисяч чоловік.
Революція 1905—1907 pp. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватись мережа "Просвіт". У 1905 р. з'явилась перша україномовна газета "Хлібороб". У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета "Рада". її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка. У тому ж році М. Грушевський у Києві засновує Українське наукове товариство.
Відбулись зміни і в розстановці українських політичних сил. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал-демократичну партію (УСДП, лідери В. Винниченко, С Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич). Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об'єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку 1907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів-революціонерів (УПРС).
Українці взяли активну участь у виборах до І та II Державних Дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у II — 47.
У грудні 1905 р. у Донбасі відбулось збройне повстання, яке було швидко придушено. У 1906р. відбувся новий виступ на Чорноморському флоті під керівництвом лейтенанта П. Шмідта і повстання саперів у Києві під керівництвом Б. Жаданівського. Але зрештою всі ці розрізнені виступи робітників, солдатів, інтелігенції, селян були придушені. У країні запанувала реакція.
Ключові дати
9 січня 1905 р. — розстріл демонстрації у Петербурзі. Початок революції
17 жовтня 1905 р. - царський маніфест
грудень 1905 р. - збройні повстання у Москві, Донбасі та інших містах
Революція 1905 -1907 pp. в Україні
Революція почалася 9 (22) січня 1905 р. в м. Петербурзі розстрілом мирної демонстрації й одразу ж набула всеросійського характеру. Ця подія викликала обурення трудящих усієї країни. Українські події також впливали на хід революції. Але революція в Україні відрізнялася тим, що наш народ в першій буржуазно-демократичній революції боровся ще й проти національного гноблення.
Першими зреагували на події в Петербурзі студенти-українці. Головна студентська рада перетворилася на Тимчасовий український революційний комітет, який уже 2 березня 1905 р. розповсюдив друковану відозву "До українського громадянства, студентства, робітництва і українських офіцерів у Петербурзі". Крім вимог загальногромадянських прав у відозві йшлося й про національні права, про культурний розвиток українського народу, що може забезпечити лише власний суверенний державний організм. Про це згодом заявили також студентські громади Києва, Харкова, Одеси й Москви.
Уже в січні 1905 р. робітники Києва та промислових районів Донецько-криворізького басейну почали політичний страйк, який охопив всю Україну. Скрізь робітничі страйки супроводжувалися мітингами та демонстраціями протесту проти самодержавства. Водночас робітники організовано запроваджували на заводах 8-годинний робочий день, знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях. У січні-березні страйковий рух охопив усі промислові центри, в ньому взяло участь 170 тис. робітників. Протягом весни і літа 1905 р. хвиля страйків зростала. За робітниками на боротьбу піднялося селянство. Виступи селянства здебільшого мали стихійний характер і перетворювались на погроми поміщицьких садиб. Характерним, наприклад, був випадок на хуторі Михайлівському на Чернігівщині в лютому 1905 р., коли селяни розгромили маєток і цукровий завод Терещенка. Окремі виступи селян набували організованого характеру. Так, 18 грудня 1905 року в селі Великі Сорочинці (Полтавщина) був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків, не надсилати новобранців до війська тощо. Комітет керував і обороною селян від урядових військ. Всього протягом січня-березня 1905 р. в Україні відбулося до 140 селянських виступів.
У революційних подіях вперше бере участь надійна опора царизму- армія. 14-25 червня 1905 р. вибухнуло повстання на новому кораблі-панцернику "Потьомкін". У листопаді повстали матроси крейсера "Очаків" Чорноморського флоту, яких очолював лейтенант П. Шмідт. 18 листопада в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручиком Б. Жадамінським.
До революційних подій поступово залучалася інтелігенція, її українські представники заснували культурно-освітні організації "Просвіти", які займалися створенням бібліотек, читалень, шкіл з українською мовою навчання, виданням газет та книг, проведенням літературних та музичних вечорів, лекцій тощо. У багатьох школах вчителі переходили на викладання українською мовою. В Київському, Харківському та Одеському університетах було запроваджено курс української літератури. З'явилася україномовна преса: першою українською газетою був "Хлібороб" - видання В. Шемета в Лубнах.
У жовтні 1905 р. відбувся загальний політичний страйк, у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Для керівництва страйками створювалися страйкові комітети, а також ради робітничих депутатів у Києві, Катеринославі,
Горлівці. Підтиском революційної хвилі 17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, у якому обіцяв народу громадянські права, політичні свободи, заснувати парламент - Державну Думу з законодавчими правами. Цей Маніфест зумовив розмежування позицій різних політичних партій, які умовно можна згрупувати за трьома напрямами: ліворадикальні - РУП, РСДРП, УСДРП, Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), Українська соціалістична партія (УСП), Український соціал-демократичний союз - "Спілка", Бунд, та ін., які сприйняли маніфест як маневр царизму і закликали продовжувати боротьбу до повної перемоги над самодержавством; ліберальні - Конституційно-демократична партія, УДП, "Союз 17 Жовтня" (октябристи), Українська радикальна партія (УРП), Народна українська партія (НУП) та ін., які сподівались, що реалізація маніфесту дасть конституцію, парламент, демократичний устрій суспільства; реакційно-консервативні, поміщицько-монархічні ("Союз російського народу", "Союз земельних власників", "Реклиська монархічна партія" та ін.), які захищали класові інтереси царизму, кріпосників-поміщиків і прагнули скасувати перші завоювання революції, вважаючи її порушенням законності.
Особливо гострих форм боротьба набрала після виходу Маніфесту. Всі партії соціалістичного напряму ігнорували вибори до Першої Державної думи. Незважаючи на це, Україна була представлена в парламенті 102 депутатами із 497, обраними за мандатами російських партій: 32 депутати були від селян, 26 - інтелігенції, 24 - поміщиків, 8 - робітників, 1 - священик. 45 з них об'єдналися в Українську парламентську громаду, головою якої став адвокат із Чернігова І. Шраг. Громада випускала свій орган - "Український вісник". Політичною платформою Громади були вимоги автономії України, українізації державного управління, освіти. Співавтором багатьох законопроектів, організатором "Українського вісника" був М. Грушевський. Перша Дума була розпущена через 72 дні після її скликання.
У Другій Думі знов виникла Українська думська громада з 47 членів, яка видавала часопис "Рідна справа" і продовжувала ту ж саму роботу, що і в Першій Думі, вимагаючи автономії України, місцевого самоврядування, використання української мови в школі, суді, охорони праці. Більшість депутатів фракції становили представники лівих партій, які цього разу брали участь у виборах. Цього року від українських губерній було 59 селян, 17 інтелігентів, 6 робітників і 4 священики.
Революція відчутно вплинула і на населення Західної України та Буковини. У 1905-1909 pp. у Галичині відбулося 211 страйків, найбільший з них - влітку 1905 р. - охопив 380 сіл. Уряд змушений був поступитися, ухваливши нове положення про вибори до парламенту. 12 листопада на так званій Національній Раді у Чернівцях було засновано партію народно-демократичного спрямування. Згодом, 1907 p., активне крило Національної ради русинів на Буковині заснувало Українську радикальну партію Буковини (лідери - Т. Галіп, І. Сишокта ін.).
Поява українських фракцій у Думі мала велике політичне значення. Вона свідчила про те, що український народ у Російській державі веде боротьбу за свої права.
Стала виходити преса українською мовою. З'явилося 18 українських газет і журналів. Журнал "Киевская старина" видавався українською мовою. Активізувалися культурно-просвітницькі організації - "Просвіти", в яких брали участь відомі діячі літератури, мистецтва, науки: Б. Грінченко, Леся Українка, М. Лисенко, М. Коцюбинський, Панас Мирний, Д. Яворський та ін. "Просвіти" створювали бібліотеки, читальні, друкували науково-популярну літературу українською мовою, організовували лекції, концерти, вечори, українські свята.
Революція 1905- 1907 pp. сколихнула країну, але не принесла трудящим ні соціального, ні національного визволення. Трудящі України у ході боротьби домагалися демократичного вирішення національного питання, скликання Установчих зборів представників усіх національностей Росії, протестували проти великодержавної шовіністичної політики царизму і буржуазії, проти чорносотенних погромів. Вони активно відстоювали національні права українського народу, вимагали скасування всіх обмежень стосовно української мови й культури.
Після поразки грудневих збройних повстань почався період спаду революції, а 3 червня 1907р. вона закінчилася розгоном Другої Державної думи.
Незважаючи на те, що революцію 1905-1907 pp. було придушено, вона стала важливим етапом у національно-визвольній боротьбі українського народу, який охопив усі верстви населення, вона сприяла пробудженню політичної і національної свідомості. Під час революції відбулися певні зрушення у справі українізації. Революція завдала серйозного удару царському самодержавству і стала початком боротьби українського народу за національне і соціальне визволення.