16. Психологічна характеристика особистості викладача

Головною метою індивідуальної підготовки повинна стати готовність викладача до виховної роботи з студентами, що являє собою складне утворення особистості, що поєднує в собі такі компоненти: мотиваційну, професійну та емоційно-вольову готовності.

У перший компонент входять якості, які характеризують спрямованість особистості на людей, на спілкування з ними (інтерес, любов, повага до людей, бажання передати їм свої знання, допомогти зрозуміти складні явища, почуття колективізму, переконання в необхідності проведення навчальних занять, виховної роботи з студентами тощо).

Професійна готовність охоплює знання, вміння і навички, якими повинен володіти викладач, лектор, та достатньо високий рівень розвитку психічних пізнавальних процесів: сприймання, уваги, мислення, пам'яті, уяви та інших.

Емоційно-вольова готовність викладача визначається його здатністю до управління аудиторією, вмінням регулювати свої дії, поведінку, спілкування за різних умов навчально-виховного процесу, впливати на поведінку слухачів тощо.

Мотиваційна готовність до роботи в ролі викладача характеризується тим, наскільки у людини сформована потреба в інших людях, у контакті з ними, у публічному виступі, у впливі через слово на аудиторію.

До особистості викладача ставиться цілий ряд соціальних вимог. Перша з них: знати свій предмет. Наступна вимога до якостей особистості викладача закладена у проявітаких моральних якостей, як патріотизм, правдивість, чесність, доброзичливість, почуття власної гідності, інших.

На думку професора О. О. Леонтьєва, є такі види умінь: комунікативні, гностичні, перцептивні.

Комунікативні уміння характеризують здатність людини до розповсюдження знань і соціальних оцінок, до організації взаємодії із студентами, встановлення з ними контакту, атмосфери довір'я, взаєморозуміння, готовність до розвінчування неприйнятних позицій, розгляду можливих аргументів, спонукання аудиторії до певних дій тощо.

Серед засобів комунікативного впливу виділяють вербальні (мовні) та невербальні (немовні). До перших відносяться всі засоби, якими багата державна українська мова. З цією метою необхідно досконало оволодіти державною мовою, мати достатній запас слів, понять, категорій, які торкаються основних розділів, тем навчальної дисципліни, вміло використовувати інтонацію, висоту, силу звуку, паузи, наголос тощо.

На успішність спілкування впливають і невербальні засоби: міміка, жести, пантоміміка, погляд, відстань, взаємне розташування в просторі людей, що спілкуються та інші. Міміка повинна бути достатньо стриманою, вчасною і зрозумілою слухачам.

У структурі комунікативних умінь вагоме місце посідають організаторські вміння - це здатність викладача організувати аудиторію, включити її у спілкування, „провокувати" слухачів на запитання, відповіді, полеміку, .диригувати" всім цим + своя власна діяльність на заняттях: розподіляти час, подавати матеріал так, щоб він легко сприймався аудиторією, вміти вислухати її тощо.

Гностичні уміння, пов'язані із здатністю особистості добирати потрібну інформацію, матеріал, швидко, у разі необхідності, змінювати їх, будувати у певній логічній послідовності, за певною смисловою структурою і організацією. Знання предмета, змісту теми, відбір необхідного для заняття матеріалу - важливий момент.

Напередодні виступу перед слухачами слід складати план-конспект заняття, конспект думок. Його зміст, структура і об'єм залежить від природних даних того, хто має виступати та рівня розвитку його пам'яті.

До перцептивних умінь відносяться, перш за все, такі властивості уваги, як спостережливість, стійкість, переключення, розподіл, вибірковість та інші. Спостережливість - це здатність викладача помічати і враховувати все, що відбувається в аудиторії й поза нею і змінювати при цьому відповідно свою діяльність. Стійкість уваги характеризується тим, як довго викладач може зосереджувати свою увагу на одному і тому ж об'єкті (думці, людині, позиції тощо). Переключення оцінюється за тим, як швидко він здатний переводити свою увагу з одного об'єкта діяльності на інший. Важливим є розподіл уваги - здатність людини одночасно виконувати декількавидів діяльності: говорити, спостерігати зааудиторією, думати про подальший план дій, показувати щось на плакаті тощо.