1.1. Ідентифікація, номенклатура, таксономія, та квантифікація небезпек

1.1.1. Ідентифікація небезпек

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії. Небезпеки існують у просторі й часі та реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. При знаходженні типу небезпеки та встановленні її характеристик, необхідно виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе й неживе, а підлягати небезпеці також може все живе й неживе.

Ідентифікація – це процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик.

Ідентифікація необхідна для розробки заходів щодо запобігання небезпекам або для ліквідації наслідків.

Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно активні компоненти, а також характеристики, невідповідні умовам життєдіяльності людини.

Небезпеки носять потенційний характер. Актуалізація небезпек відбувається за певних умов, що іменуються причинами.

Умови, при яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами. Причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки виявляються і викликають ті або інші небажані наслідки.

Форми небажаних наслідків, або збитку, різноманітні: травми різної тяжкості, захворювання, утрата навколишньому середовищу і ін.

Ознаками, що визначають небезпеку, є: загроза для життя, можливість завдання збитку здоров'ю, порушення умов нормального функціонування органів і систем людини.

Небезпека, причини, слідство є основними характеристиками таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа і т.д.

Тріада «небезпека - причини - небажані наслідки» - це логічний процес розвитку, що реалізовує потенційну небезпеку в реальний збиток (наслідок). Як правило, цей процес включає декілька причин. Одна і та ж небезпека може реалізовуватися в небажану подію через різні причини. У основі профілактики нещасних випадків по суті лежить пошук причин.

Аксіома про потенційну небезпеку людської діяльності – у жодному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки. Отже, будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

1.1.2. Номенклатура небезпек

В процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і інші параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Номенклатура – перелік можливих небезпек.

Перелік назв, термінів можливих небезпек, нараховує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну.

При виконанні конкретних досліджень складається докладніша номенклатура небезпек для окремих об'єктів – повний перелік потенційних небезпек, що полегшує процес ідентифікації.

Процедура складання номенклатури має профілактичну спрямованість.

1.1.3. Таксономія небезпек

Класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині повністю не розроблена.

Таксономія – наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об'єктів.

Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, таким, що має багато ознак, таксономія несе важливу роль в організації пізнання безпеки життєдіяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки. Прикладом таксономії небезпек може бути такий поділ:

• За походженням розрізняють 6 груп небезпек: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.

• За характером дії на людину небезпеки можна розділити на 5 груп: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

• За часом прояви негативних наслідків:  імпульсні і кумулятивні.

• За локалізацією: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, техносферою та космосом.

• За наслідками, що викликаються: стомлення, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні випадки і т.д.

• За збитками: соціальні, технічні, екологічні, економічні.

• За сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові і ін.

• За структурою (будовою):  прості і похідні, породжувані взаємодією простих.

• За енергією, що реалізовуються:  активні і пасивні.