- •Міністерство освіти і науки україни
- •Лекція № 2 Тема: “Визначення зносів поверхонь деталей машин методами контролю, що не руйнують.” (4г.)
- •Б) видалення надлишків пенетранта; в) нанесення прояву рідини; г) прояв несплошности ультрафіолетовим опроміненням при люминисцентной дефектоскопії.
- •Малюнок
- •Прилад світлового перетину
- •Оптичний профілометр.
- •Лекція № 4
- •Тема: “Прилади щупового типу для вимірювання шорсткості
- •Та хвилястості поверхонь деталей машин.
- •Устаткування і методика вимірювання.” (2 г.)
- •Параметру Ra вітдають пріоритет. При його простановке умовна позначка параметра опускається.
- •3.Поняття хвилястості поверхні і методи її вимірів.
- •Лекція № 5 Тема: “Магнітні методи контролю якості деталей машин.”
- •1.Магнітні властивості металів і сплавів, основні поняття.
- •Орбітальний момент
- •2.Методи визначення магнітних властивостей.
- •3.Магнітні методи випромінювання фазових перетворень, структури і властивостей.
- •4.Виявлення дефектів магнітними методами.
- •5.Магнітна толщинометрия.
- •Лекція № 6
- •Лекція № 7 Тема: «Безконтактні методи контролю якості деталей машин, пар тертя за допомогою телевізорів».
- •Лекція № 8 Тема: «Рентгеноструктурні методи визначення структури і напруженості в поверхневих шарах».
- •1.Радіаційний контроль.
- •2.Виявлення й оцінка дефектів.
- •3.Контроль товщини виробів:
- •Лекція № 10 Тема: “Єдина система керуванням якістю продукції. Організація контролю, що не руйнує, на підприємстві.”
- •Рекомендації з вибору методів нк у залежності від характеру дефектів.
- •Рекомендація з вибору методів нк у залежності від матеріалу (виробу) і умов контролю
4.Виявлення дефектів магнітними методами.
У залежності від способу одержання первинної інформації розрізняють магнітопорошковий, магнітографічний і ферозондовий методи дефектоскопії.
Метод магнітного контролю заснований на здатність феромагнітних часток, що знаходяться в магнітному полі, орієнтуватися в напрямку поля і переміщатися в напрямку найбільшого збільшення щільності магнітного поля. Частки порошку повинні мати розмір 5-10 мкм. Як індикатор викорис-товують магнітні суспензії: суміш магнітного порошку з трансформаторною олією і чи гасом чи мильно-водяні суспензії. Контрольовані деталі намагнічу-ють постійним чи непостійним струмом, працюють як на залишковому, так і безупинному намагнічуванні. Розмагнічування відбувається при зменшенні амплітуди перемінного струму за рахунок повільного протягання деталі через соленоїд, або при переміщенні соленоїда, коли струм поступово зменшується до нуля. Для контролю застосовуються пересувні і переносні дефектоскопи: ДМП-3; МД-50П (RU); “Дейтрапульс” 1000/1500 (D) і «Магнафлюкс» (US); ИY S 3000 (D); PRA-8 (Japan).
Магнитографічний метод – заснований на виявленні магнітних полів розсіювання, що утворяться в місцях дефектів при намагнічуванні контро-льованих виробів. Поля розсіювання від дефектів фіксуються у виді магнітних відбитків на еластичному магнітоносії (магнітній стрічці), щільно притиснутому до поверхні. Для дефектоскопії використовуються двошарові магнітні стрічки типу МК-1 і МК-2. Які складаються з целюлозної чи іншої еластичної основи і магнітного шару. Пристрої, що намагнічують, переміща-ють уздовж контрольованого виробу зі швидкістю 0,4...0,5 м/с. Після цього стрічку знімають і відтворюють установлюючи її на відтворююче пристрій.
Для магнитографічного контролю застосовуються дефектоскопи з ім-пульсною індикацією (МД-9), з відео індикацією (МГК-1) і універсальною індикацією (МДУ-1; МДУ-21). У дефектоскопі МД-40М магнітограма відтворюється на електрохімічному папері і здійснюється аналоговий запис сигналів, що відповідають визначеним зонам розташування дефектів по глибині.
Феррозондовий метод полягає у виявленні магнітних полів дефектів за допомогою магнітомодульних датчиков-ферозондів. Застосовуються ферро-зонди градіентометричного типу, на показаннях яких не впливають деякі магнітні поля. При роботі на високих частотах » 100 кГц феррозондові дефектоскопи дуже чутливі, вони виявляють дефекти глибиною до 0,01 мм, внутрішні – глибиною до 8 мм, а більш великі – до 15 мм.
Устаткування: МД-10Ф (RU) – труби;
МРД-52, МРД-66, МРД-72 – якість рельс.
5.Магнітна толщинометрия.
Магнітні методи дозволяють контролювати товщини немагнітних і слабомагнітних покрить на феромагнітній основі, а також порівняно тонких феромагнітних виробів і покрить на немагнітній основі. Найбільше поширення одержали магнітно-відривний і магнітно-індукційний методи.
Магнітно-відривний – заснований на реєстрації сили відриву постійного чи магніту сердечника електромагніта від поверхні виробу й оцінці по величині цієї сили товщини контрольованого покриття. У першому випадку сила визначається за допомогою пружинних динамометрів, у друго-му – по зміні намагнічування.
«+» Можна поміряти приладом олівцевого типу товщину 1000 мкм.
«-» - суб'єктивна оцінка моменту відриву магніту і його вплив орієнтації; відхилення від вертикалі.
Магнітно-індукційний – заснований на створенні потоку магнітної індукції в магнітному ланцюзі перетворювача, що включає контрольований виріб, і реєстрації змін цього потоку чи магнітної індукції, викликаних відпо-відними змінами магнітного опору ділянки ланцюга претворювач-феромагнітна основа.
Контроль провідних і непровідних покрить на феромагнітній основі в діапазоні від 0 до 10 мм.
Устаткування: магнітний товщиномір МТ-30Н.
Метод ефекту Баркгаузена чи магнітних імпульсів.
В основі методу лежить розподіл імпульсів ЭДС по амплітудах, довжені, спектральному складу заповнення імпульсів. Гарні результати дають пристрій, що реалізують спектральні характеристики стрибків Барк-гаузена (стрибкоподібна зміна намагніченості).
Даним методом Hcf(U) виявляється залежність шумів від мікрос-труктури, хімічного складу, режимів термообробки, наявності дефектів, магнітоактивних включень, шорсткості поверхні феромагнетику, його геометричних розмірів, електропровідності.
Устаткування: дефектоскоп ДМШ-2, для контролю поверхневого зміцнення, ступеня, дисперсності структури, а також змісту немагнітної фази застосовують магнітошумовий аналізатор МАША-1; «Скіф-100».