2.4. Колективний договір та правила внутрішнього трудового розпорядку

Колективний договір(КД) (угода) укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і власників.

Вимогами закону "Про охорону праці " і "Про колективні договори і угоди" передбачено організацію безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а також реалізація працівниками своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці.

Наприклад, відповідно до статей 6,9,11 Закону України "Про охорону праці" може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені чинними нормативними актами), додаткового комплекту спецодягу (понад встановлену норму), обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень(саун, душових, ванн ...). Ці всі заходи включаються до трудового договору.

КД (угода) повинен обов'язково містити заходи захисту прав і спеціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих.

Перевірка виконання КД проводиться не рідше 2 раз на рік. Підсумки перевірки розглядаються на зборах або конференції працюючих. За невиконання зобов'язань КД службові особи притягаються до адміністративної або дисциплінарної відповідальності.

На профспілки КД покладаються обов'язки по оздоровленню робітників і службовців в санаторіях, будинках відпочинку, виділення коштів на лікувальне харчування.

Колективний договір укладається щорічно.

Основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці на підприємстві є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій.

На підставі типових "Правил..." розробляються правила для конкретного підприємства.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації, робітників і службовців, питання прийому та звільнення, використання робочого часу, порядок заходів заохочення за сумлінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни.

3.1. Гігієна та санітарія на виробництві

Гігієна праці – галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Гігієна праці – це наука, яка вивчає наслідки впливу трудового процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на забезпечення найбільш сприятливих умов праці, збереження здоров'я і високого рівня працездатності колективу.

Гігієна праці включає:

• Забезпечення метеорологічних умов.

• Забезпечення чистоти повітря та захист працюючих від шкідливих та небезпечних речовин та матеріалів.

У системі законодавчих актів щодо гігієни праці ключове місце посідає Закон України «Про забезпечення санітарного епідеміологічного благополуччя населення». Стаття 7 цього Закону – «Обов'язки підприємств, установ, організацій» – передбачає розробку і здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепізоотичних заходів щодо умов праці стосовно рівнів чинників виробничого середовища; інформацію санітар-но-епідеміологічної служби щодо надзвичайних подій і ситуацій, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування збитків.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів і засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Забезпечення санітарного благополуччя досягається такими заходами:

• гігієнічна регламентація та державна реєстрація шкідливих чинників виробничого і навколишнього середовища;

• державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів технологій, діючих об'єктів на відповідальність їх санітарним нормам;

• включення вимог безпеки щодо здоров'я до державних нормативних актів;

• ліцензування видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

• гігієнічне обґрунтування проектів, будівництв, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій;

• пред'явлення гігієнічно обґрунтованих вимог до житлових, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

• обов'язкові медичні огляди певних категорій працівників і ін.

Нормативними актами з гігієни праці є постанови та положення (норми), затверджені МОЗ України, наприклад Положення про медичний огляд працівників певних категорій.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці велике значення мають запобіжний і поточний санітарні нагляди, які здійснюють установи та заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби. Запобіжний санітарний нагляд дає можливість значно покращити умови і безпеку праці через заборону виробництва і використання на підприємствах усіх форм власності життєво небезпечних речовин та матеріалів, технологічного устаткування, технологічних процесів та впровадження сучасних безвідходних і нешкідливих для здоров'я людей технологій.

Поточний санітарний нагляд передбачає систематичний контроль за дотриманням чинних санітарних правил та норм на виробництві.

Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі:

• вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, що викидаються в навколишнє середовище внаслідок технологічних процесів, роботи устаткування, та розроблення заходів захисту від них;

• вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини і розроблення заходів захисту від цих чинників;

• вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів з його нормалізації;

• розробка методів і засобів контролю умов праці;

• розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту;

• розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забезпечення працівників.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і засобів, які запобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих факторів на працюючих.

До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і пристрої вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, водопостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо).

Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впливати на здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторів і встановлюють способи захисту від них.

Відтак, основними завдання гігієни та санітарії є створення безпечних умов праці.