3.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до автотранспортних підприємств

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.

Обираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням), великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розміщують на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30 % ГДК для повітря робочої зони виробництв. При орієнтуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями, що розташовані навпроти, повинна бути не менше за висоту найвищої з цих будівель (щоб вони не затіняли одна одну).

Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір СЗЗ визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені - через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані - відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для зберігання промислових відходів.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас -- 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 м, V клас - 50 м.

До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металообробної промисловості з чавунним (у кількості до 10 000 тонн/рік) та кольоровим (у кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металообробної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму, випромінювань. На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їх допустимих нормативів (ГДК, ГДР), а на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що включає озеленення, облаштування тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10-15 % загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.

Освітлення

Освітленість виробничих і побутових приміщень у видавництвах має відповідати вимогам СНиП II-4-79. Усі приміщення видавництв, за винятком фотолабораторії, мають бути забезпечені природним освітленням.

Природне та штучне освітлення у виробничих приміщеннях має забезпечувати сприятливі умови для зорової та загальної працездатності. Освітленість проходів на рівні підлоги не менше 25% освітленості робочих місць, але не нижче 75 лк (при газорозрядних лампах).

При природному освітленні для захисту від прямого та відбитого світла з поверхні екранів і клавіатури необхідно передбачити сонцезахисні пристрої та правильне розташування робочих місць відносно вікон (природний потік світла має попадати на робочу поверхню з лівого боку).

Штучне освітлення досягається системою загального освітлення. Для окремих робочих місць застосовується система комбінованого освітлення — загальне плюс місцеве.

В світильниках слід використовувати переважно газорозрядні люмінесцентні лампи типу ЛБ чи типу ЛХБ, в світильниках місцевого освітлення допускається використання ламп розжарювання.

Застосування відкритих ламп для загального та місцевого освітлення не допускається.

Найбільш раціональними для загального освітлення є світильники розсіяного світла.

Для місцевого освітлення передбачаються світильники з відбивачами, що не просвічуються і розташовані нижче рівня очей працівника та мають захисний кут не менше 30°.

3 метою обмеження відбитого та прямого блиску робочої поверхні світильники загального та місцевого освітлення необхідно розміщувати так, щоб дзеркальне відображення світної поверхні від робочої поверхні не співпадало з лінією зору працівника та не створювало відблиску на поверхні екрану.

Для зниження пульсацій світлового потоку газорозрядних джерел світла слід використовувати багатолампові люмінесцентні світильники, вмикати лампи в різні фази мережі змінного струму.

В полі зору працівника має бути забезпечений рівномірний розподіл яскравості. Нерівномірність освітленості на робочому місці допускається не більше 1,3, а в проходах 1,5.

У видавництві має бути організоване своєчасне очищення світильників і заміна перегорілих та застарілих джерел світла.

Перегорілі газорозрядні лампи треба зберігати в спеціальних ємкостях або на відкритих майданчиках з підвітряної сторони на відстані не менше 100 м від споруд і періодично партіями вивозити для знешкодження та демеркуризації на спеціальних підприємствах у відповідності з ДНАОП 0 03-1 43-88.

Віконне скло необхідно чистити від пилу і бруду не менше двох разів на рік. Для очищення вікон необхідно використовувати спеціальні пристрої (пересувні вишки, драбини).

Повітря робочої зони

В приміщеннях видавництв, де робота пов’язана з нервово-емоційним напруженням, параметри повітря мають бути оптимальними за ГОСТ 12.1.005-88.

Концентрації шкідливих речовин в повітрі приміщень видавництв не повинні перевищувати граничнодопустимих норм, наведених в таблиці 5.

Працюючі ВТП інтенсифікують аероіонізацію повітря. Оптимальним в зоні дихання працівника вважається вміст легких аерофонів обох знаків від 1,5х100 до 5х1000 в 1 см2.

Шум

Рівень шуму в приміщеннях видавництв не повинен перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, СН 3223-85.

В приміщеннях, в яких рівень шуму перевищує допустимі значення, слід проводити будівельно-акустичні, віброакустичні заходи та застосовувати засоби індивідуального захисту для зниження рівня шуму.

Будівельно-акустичні заходи:

• встановлення підвісних акустичних стель з акустичної плити;

• облицювання стін вбирною гіпсовою перфорованою плитою, перфорованими азбестоцементними листами;

• покриття підлоги килимовим покриттям;

• ізоляція робочих місць деревом (дуб, береза), склом, плексигласом, шкірою, поролоном. Віброакустичні заходи:

• встановлення обладнання на прокладки з повстини чи поролону;

• встановлення обладнання на гумові чи пружинні віброопори.

Випромінювання

Робота ВТП супроводжується комплексом електромагнітних випромінювань (електростатичне поле, радіочастотне інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання) низьких рівнів. Інтенсивність випромінювання зменшується пропорційно квадрату відстані від екрану. Оптимальною при роботі з ВТП є відстань 50 см.