1.6.3.7. Інформаційні технології в галузі медицини

Довгі століття лікар для визначення причини хвороби міг довіряти

лише своїм рукам, очам, вухам та власним відчуттям.

Відомо, що одним з основних методів дослідження серця і діагностики

захворювань серцево-судинної системи людини є електрокардіографія. 73

(наприклад, дихання) приводили до значних перешкод у формуванні

зображення. У сучасних томографах, що використовують сучасні ІТ знижено

час томографування і значно збільшена зона дослідження. Це дозволило

проводити дослідження будь-якої області людського тіла зі зведенням до

мінімуму перешкод від мимовільних рухів пацієнта.

З використанням інформаційних технологій значного розвитку

сьогодні досягла молекулярна медицина, епоха якої настала на початку XXI

століття в результаті успіхів, досягнутих генетикою і генною інженерією.

Молекулярна медицина - це діагностика, лікування і профілактика

спадкових і неспадкових хвороб на генному рівні. Вона виявляє генетичну

схильність людини до різних хвороб, що дозволяє проводити лікування

спадкових і неспадкових захворювань на генному рівні. З допомогою

сучасних ІТ відбувається введення генетичної інформації в організм хворого.

Сьогодні до послуг лікаря в сучасній лікарні експертні інформаційні

системи, які на основі проведених досліджень допомагають встановити

правильний діагноз і призначити відповідне лікування. У ці системи

закладений весь попередній лікарський досвід.

Широке застосування в медицині знаходить робототехніка. На сьогодні

успішно виконуються унікальні операцій на серці з допомогою хірургічних

роботизованих систем. В операційній хірург повинен відповідним чином

покласти хворого, підвести до нього робот, розмістити його, а далі операція

проводиться роботом за вказівками комп'ютера. Хірург голосом віддає

команди комп'ютеру, в який закладене певне програмне забезпечення, а він у

свою чергу керує роботом, що має набір інструментів: голкотримач, пінцет,

ножиці тощо. Інструменти зафіксовані в руках-утримувачах робота, що

володіють високою рухливістю. Робот маніпулює ними краще, ніж бригада з

двох-трьох хірургів - він може працювати в самих незручних положеннях.

Роботизована система здатна продовжити професійну діяльність

видатних хірургів, оскільки в них з віком знижується витривалість, швидше

втомлюються пальці, а знання і досвід залишаються. У Європі і США, 74

наприклад, успішно проводять всі етапи операції ендоскопічного (тобто без

розтину грудної клітки) шунтування судин серця з допомогою хірургічного

робота Da Vinci. При цьому хірург стежить за роботою маніпуляторів робота

по монітору, сполученому з мініатюрною телевізійною камерою, і керує

маніпуляторами, навіть не бачачи самого пацієнта. Після такої роботизованої

операції відновлення пацієнта відбувається за лічені дні. При ендоскопічних

операціях без розтину грудної клітки знижується вірогідність

післяопераційної інфекції. Слід підкреслити, що робот не замінює хірурга, а

тільки є помічником, що полегшує його працю при проведенні операції.

Завдяки сучасним інформаційним технологіям і, перш за все, засобам

зв'язку може успішно розвиватися телемедицина (тобто "медицина на

відстані") - використання сучасних комп'ютерних засобів обробки і передачі

інформації між "центром" охорони здоров'я і "периферією".

Вона дасть можливість лікарям навіть невеликих міст і населених

пунктів консультуватися у головних фахівців з провідних медичних центрів,

передавати історії хвороби з однієї клініки в іншу, проводити кваліфіковані

медичні телеконференції, проходити курси підвищення кваліфікації лікарів

без відриву від основного місця їх роботи.

Сенс телемедицини - в створенні державної інформаційної мережі, яка

би об'єднала всі медичні установи країни: спеціалізовані академічні

інститути, клініки, лікарні, навчальні медичні університети та училища.

Медичні установи всередині кожного міста повинні будуть з'єднуватися

системами локального зв'язку (оптоволоконними, телефонними,

радіорелейними), а в різних містах - міжміськими комунікаціями (в

основному системами супутникового зв'язку). Для цього необхідно розвивати

засоби передачі, прийому і відтворення інформації в самих медичних

установах і об'єднувати їх внутрішньо-лікарняними мережами. Такі мережі

дозволять передавати інформацію про хворих (рентгенівські знімки,

результати аналізів, електрокардіограми, дані комп'ютерної томографії,

ультразвукового дослідження) безпосередньо кваліфікованому фахівцеві з 75

конкретного напрямку. І тоді у багатьох випадках буде усунена необхідність

поїздки хворого до спеціальних медичних центрів, що зекономить час і дасть

можливість оперативно і більш ефективно провести його лікування.