9.3 Задачі організації виробництва

Оскільки організація виробництва – важливий елемент управління підприємством, то організація виробничого процесу вирішує двоєдину задачу: управління технологічним процесом і організаційною структурою підприємства. Управління технологічним маршрутом руху виробу розглядається одночасно по лінії:

• відповідальних виконавців (цехів, ділянок, бригад);

• точного подетального виконання усіх встановлених технологічних операцій.

Таким чином, одночасно вирішується технологічна і адміністративно-управлінська задача організації виробничого процесу.

Організація виробничого процесу і насамперед продукції серійного і масового призначення в такому випадку робиться в два етапи.

На першому етапі складається маршрутна технологія. Вона встановлює лише перелік основних виконавців, яким доручається виготовлення виробу. При цьому розроблення ведеться, починаючи з готових виробів – скільки і за який термін їх необхідно виготовити. Задача розроблення маршрутного технологічного процесу – визначити, хто, яку роботу, в якому обсязі та коли повинен виконати. Це збалансоване завдання повинно бути розраховане так, щоб при сумісній роботі великого колективу отримати своєчасно готовий виріб.

На другому етапі реалізації виробничого процесу починається розвернутий подетальний та поопераційний розподіл і видача завдань у напрямку – з початкової операції до заключної, на якій закінчується виробничий процес. У завданні детально описуються матеріали і заготівки, з яких повинні бути виготовлені кожний елемент і деталь виробу, строки виконання кожної виробничої операції.

Подетальне проектування і планування виробничого процесу – справа важка і відповідальна. Саме на цьому етапі остаточно вирішується задача збалансованості ціни та якості й тим самим – забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства.

9.4 Внутрішньовиробнича спеціалізація на підприємстві

Спеціалізація всередині підприємства – важливий елемент організації виробництва. Вона полягає в тому, що за кожним цехом, виробничою дільницею, робочим місцем закріпляється технологічно однорідна група робіт або строго визначена номенклатура виробів. Спеціалізація дозволяє на практиці використовувати принципи неперервності роботи машин та устаткування і прямоточності руху оброблюваних виробів, які є економічно найбільш вигідними методами організації виробництва.

Розрізняють такі форми спеціалізації виробничих ділянок, окремих робочих місць: предметна, подетальна, технологічна (або стадійна), територіальна.

Предметнаспеціалізація заключається у зосередженні в окремих цехах, ділянок основної частини або повністю всього виробничого процесу з виготовлення конкретних видів і типорозмірів готової продукції. Наприклад, на кондитерській фабриці – окремо: цех з виробництва карамелі, цех з виробництва печива, цех з виробництва тортів. Загальне для цих різних цехів – єдине інженерно-технічне обслуговування, матеріальне-технічне забезпечення та збут продукції, складські приміщення, що знижує їх загальні виробничі витрати.

Подетальна (поагрегатна)спеціалізація цехів найбільш розповсюджена у машинобудуванні. Її суть полягає в тому, що за кожним цехом закріпляється виготовлення не повністю всієї машини, а лише окремих деталей або агрегатів. Наприклад, на автомобільному заводі у спеціалізованих цехах окремо виготовляють двигун, окремо – коробка зміни швидкості, кабіна і т.п. Всі ці агрегати передаються до цеху зборки, де з них і збирають готовий автомобіль.

Технологічна (стадійна) спеціалізація полягає в поопераційному розподілі праці між цехами. При цьому в процесі проходження предметів праці від сировини до готової продукції виділяються принципові відміни в технології виробництва кожного цеху. Так, на текстильному комбінаті сировина спочатку поступає в чесальний цех, де вона перетворюється у волокно, а останнє йде в прядильний цех. З волокна в цьому цеху прядуть нитки, з яких в ткацькому цеху виготовляють полотно. Остаточна обробка полотна робиться в фарбувальному цеху.

Територіальнаспеціалізація виробничих підрозділів найбільш характерна для підприємств на транспорті, в сільському господарстві та будівництві. Кожний цех, ділянка при цьому можуть виконувати однакову роботу і виробляти одну і ту саму продукцію, але на різних територіях, що віддаленні одна від одної.