Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
РОЗДІЛ КРЕДИТНА СИСТЕМА Галіч МФК-091.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
292.95 Кб
Скачать

2.3 Парабанківська система України

В Україні банківська система вже сформована та досить ефективно функціонує. Вона представлена різними типами банків та має відносно повноцінне нормативно-правове забезпечення. Натомість, парабанківська система перебуває лише на етапі становлення та повинна подолати високий бар'єр недовіри з боку економічних суб'єктів.

Парабанківська система переважно функціонує у вузьких секторах ринку, де вимагаються спеціальні знання і прийоми (залучення заощаджень домогосподарств; фінансування інноваційної діяльності; страхування; мікрокредитування; забезпечення соціальних гарантій; довгострокове інвестування; розміщення цінних паперів промислових підприємств).

Парабанківська система (ПС) складається з спеціалізованих фінансово- кредитних установ (СФКУ) і поштово-ощадної системи (ПОС).

СФКУ характеризується тим, що їх діяльність спеціалізується на обслуговування певних типів клієнтів або певних сфер, що є надмірно ризикованим для банків. Поштово-кредитні установи акумулюють грошові кошти широких верств населення за допомогою своєї розгалуженої системи. Гроші надаються іншим фінансово-кредитним установам, центральним і місцевим органам виконавчої влади, фондам, спілкам. Такі установи –малоризикові, а відсоткові ставки за депозитними вкладами – низькі.

Oсновними видами парабанківських фінансово-кредитних установ є: інвестиційні компанії та фонди; лізингові та факторингові компанії; брокерські та дилерські фірми; страхові компанії; пенсійні фонди; фінансові компанії; ломбарди; кредитні товариства; трастові компанії тощо [19].

Парабанківські установи акумулюють кошти підприємств, установ, організацій та населення, зобов’язання яких не є платіжними засобами, а типові пасивні операції не містять депозитів до запитання юридичних і фізичних осіб, не є об’єктом кредитного регулювання і не впливають на пропозицію грошей. Зростанню впливу парабанківських установ сприяють зростання доходів населення, розвиток ринку цінних паперів, надання фізичним та юридичним особам специфічних послуг, які не можуть надавати банки, або є для них недостатньо привабливими.Специфіка небанківських кредитно-фінансoвих установ полягає в тому, що вони здійснюють діяльність на фінансовому ринку та не випускають власних боргових зобов’язань. Усі зміни у вартості активів і пасивів розподіляються серед акціонерів, а єдиними емітованими парабанками цінними паперами — є інструменти власності. На відміну від них, усі банківські установи випускають власні боргові зобов’язання для додаткового залучення коштів.

3.Сучасний стан кредитної системи україни

Динаміка грошово-кредитного ринку України в лютому 2014 року відчувала суттєвий негативний вплив суспільно-політичного напруження.

  Загальний обсяг депозитів у національній валюті в лютому зменшився на 5,1 % – до 392,0 млрд. грн. (з початку року на 7,2 %), у тому числі фізичних осіб – на 7,6 % (з початку року на 7,9 %) – до 233,5 млрд. грн., юридичних осіб – на 1,1 % (з початку року на 6,1 %) – до 158,6 млрд. грн.

  Одночасно загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) зменшився в лютому на 5,8 % (з початку року на 7,6 %) – до 28,5 млрд. дол. США, у тому числі фізичних осіб – на 6,3 % (з початку року на 7,8 %) – до 21,2 млрд. дол. США,юридичних осіб – на 4,3 % (з початку року на 7,0 %) – до 7,3 млрд. дол. США.

  Зменшення ресурсної бази банків відобразилося на їх кредитній активності. У лютому залишки за кредитами в національній валютізменшилися на 1,6 % (з початку року на 1,8 %) – до 586,0 млрд. грн., у тому числі юридичних осіб – на 2,2 % (з початку року на 2,5 %) – до 463,1 млрд. грн., фізичних осіб – збільшилися на 0,8 % (з початку року на 0,9%) – до 122,9 млрд. грн.

  В іноземній валюті залишки за кредитами (у доларовому еквіваленті) збільшилися на 1,8 % (з початку року зменшилися на 0,1 %) – до 38,5 млрд. дол. США, у тому числі фізичних осіб – зменшилися на 1,7 % (з початку року на 3,5 %) – до 8,1 млрд. дол. США,юридичних осіб – збільшилися на 2,8 % (з початку року на 0,8 %) – до 30,4 млрд. дол. США.

  У лютому відбулося збільшення обсягу готівки поза банками на 7,3 % (з початку року на 6,4 %) – до 253,1 млрд. грн. Обсяггрошової маси в лютому збільшився на 4,4 % (з початку року на 2,7 %) – до 933,5 млрд. грн. Монетарна база за цей період зросла на 4,7 % (з початку року на 0,4 %) – до 308,6 млрд. грн.

  Обсяг рефінансування банків Національним банком України в лютому становив 22,3 млрд. грн. (з початку року – 30,7 млрд. грн.).Середньозважена процентна ставка за цими операціями за лютий становила 10,41 % річних (з початку року – 9,43 % річних). Водночас обсяг мобілізаційних операцій становив 22,3 млрд. грн. (з початку року – 117,1 млрд. грн.), а їх середньозважена процентна ставка в лютому і з початку року становила 2,01 %.

  У лютому 2014 року Національній банк України набув у власність державних облігацій України (за номінальною вартістю) на суму19,3 млрд. грн. (з початку року – 21,8 млрд. грн.). Операції з продажу зі свого портфеля державних облігацій України в поточному році ним не проводилися.

  Крім цього, у лютому Національний банк України здійснював операції з купівлі (продажу) державних облігацій України черезмеханізм двостороннього котирування, у межах якого було придбано державних облігацій України (за номінальною вартістю) на суму 0,3 млрд. грн. (з початку року – 1,0 млрд. грн.). Операції з продажу державних облігацій України через механізм двостороннього котирування в лютому не проводилися (з початку року – 1,0 млрд. грн.).

  Обсяг коррахунків банків у Національному банку України за місяць збільшився на 9,1 % (з початку року зменшився на 18,6 %) – до26,9 млрд. грн. Обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками з 05.03.2014 відповідно до встановлених нормативів, становив28,5 млрд. грн., з яких на окремий рахунок у Національному банку України було перераховано 5,7 млрд. грн.

  У лютому спостерігалося зростання вартості депозитів. Так середньозважена ставка за депозитами в національній валютізбільшилася до 14,14 % річних з 11,67 % у січні 2014 року, а в іноземній валюті – до 6,52 % (з 5,92 %). Це відповідним чином вплинуло на підвищення вартості ресурсів і на інших сегментах грошово-кредитного ринку. Зокрема середньозважені ставки закредитами, наданими фізичним та юридичним особам у національній валюті, збільшилися до 20,44 % річних з 15,12 % у січні 2014 року, в іноземній валюті – до 9,06 % (з 8,59 %). Середньозважена вартість кредитів на міжбанківському кредитному ринку в національній валюті збільшилася до 15,53 % (з 7,49 % у січні 2014 року).

  У лютому 2014 року на первинних аукціонах з розміщення облігацій внутрішніх державних позик (далі – ОВДП) розміщувалися облігації, номіновані як у національній валюті, так і в доларах США. За їх результатами до Державного бюджету України надійшло коштів на суму 6,6 млрд. грн. (з початку року – 10,3 млрд. грн.). Середньозважена дохідність ОВДП у національній валюті, на аукціонах з їх первинного розміщення становила 13,00 % (з початку року – 12,73 % річних). У лютому аукціони з розміщення ОВДП в іноземній валюті (долари США) не відбулися (з початку року за ними було отримано 0,2 млрд. дол. США, їх середньозважена дохідність становила 5,00 % річних).

  У лютому 2014 року Міністерство фінансів України здійснило випуск ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК “Нафтогаз України” (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про збільшення статутного капіталу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 12.02.2014 № 40) на загальну суму 11,1 млрд. грн. з дохідністю 14,25 % річних.

  Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі, який з початку року становив 15,2 млрд. грн., у тому числі погашення – 11,2 млрд. грн., сплата купонного доходу – 4,0 млрд. грн.

В умoвах побудoви в Українi ринкової еконoміки, банківська система перебуває на етапі формування, що не дозволяє їй сповна використовувати усі стимулюючі властивості. Низький рівень капіталізації банків, проблема ефективності банківськoї систeми тa спосoбів оцінювaння цієї ефективностi, недосконала державна стратегія діяльності банківської системи стримують розвиток банківської системи. Саме тому пошук напрямів удосконалення банківської системи є актуальними. Проблеми функціонування банківської системи досліджували такі вчені-економісти, як Мороз A. М., Мiщенко В. І., Сaвлук М. І., Герасимович А. М. та інші, а саме – аналізували особливості функціонування банківської системи, її інтеграцію у світовий фінансовий простір, аналіз і уникнення проблеми ліквідності та платоспроможності банків тощо. Але залишається низка проблем невирішених, а саме проблема високої концентрації кaпіталу у групi найбільших банкiв, брак довіри населення до банків, слабка диференціація банківських послуг тощо. Метою дослідження є виявлення проблем функціонування банківської системи України та формування пропозицій шляхів їх розв’язання.

Проаналізуємо сучасний стан банківської системи України.

Таблиця 2 - Основні показники діяльності банків України

Назва

показника

01.01.

2009 р.

01.01.

2010 р.

01.01.

2011 р.

01.01.

2012 р.

01.01.

2013 р.

01.08.

2013 р.

1

Кількість зареєстрованих банків

198

197

194

198

176

179

2

Вилучено з Держреєстру банків (з початку року)

7

6

6

0

26

0

3

Кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації

13

14

18

21

22

21

4

Кількість діючих банків

184

182

176

176

176

177**

4.1

Із них з іноземним капіталом

53

51

55

53

53

51

4.1.1

У т.ч. зі 100-відсотковим іноз. кап.

17

18

20

22

22

21

5

Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків, %

36.7

35.8

40.6

41.9

39.5

34.0

Активи , млн.грн

Активи банків

926086

880302

942088

1054280

1127192

12060255

1

Готівкові кошти та банківські метали

20668

21725

26749

27008

30346

31908

2

Кошти в НБУ

18768

23337

26190

31310

33740

32821

3

Коррахунки в інших банках

40406

51323

67596

78395

99472

86578

4

Кредитний портфель, у т.ч.

792244

747348

755030

825320

815327

844158

4.1

кредити, надані суб'єктам господарювання

472584

474991

508288

580907

609202

630756

4.2

кредити, надані фізичним особам

268857

222538

186540

174650

161775

164110

5

Довгострокові кредити

507715

441778

420061

426430

394246

394925

5.1

У т.ч. довгостр. кредити, надані суб’єктам господарювання

266204

244412

262199

290348

276683

284437

6

Проблемні кредити (прострочені та сумнівні)

18015

69935

84851

79292

72520

76566

7

Вкладення в цінні папери

40610

39335

83559

87719

96340

138775

8

Резерви за активними операціями банків

48409

122433

148839

157907

141319

138932

Пасиви,млн.грн

Пасиви, всього

926086

880302

942088

1054280

1127192

1206025

1

Власний капітал (балансовий),у т.ч.

119263

115175

137725

155487

169320

176504

1.1

статутний капітал (сплачений і зареєстрований)

82454

119189

145857

171865

175204

178573

1.2

частка капіталу в пасивах (капіталоємність)

12.9

13.1

14.6

14.7

15.0

14.6

2

Зобов'язання банків

806823

765127

804363

898793

957872

1029521

2.1

У т.ч. кошти суб'єктів господар.

143928

115204

144038

186213

202550

216831

2.1.1

із них строкові кошти суб'єктів господарювання

73352

50511

55276

74239

92786

90793

2.2

Вклади фізичних осіб

213219

210006

270733

306205

364003

411832

2.2.1

із них строкові вклади фіз. осіб

175142

155201

206630

237438

289129

325251

Довідково

1

Регулятивний капітал, млн. грн.

123066

135802

160897

178454

178909

185207

2

Адекватність регулят.капіталу (Н2)

14.01

18.08

20.83

18.90

18.06

17.95

3

Доходи, млн. грн.

122580

142995

136848

142778

150449

92813

4

Витрати, млн. грн.

115276

181445

149875

150486

145550

90949

5

Результат діяльності, млн. грн.

7304

-38450

-13027

-7708

4899

1864

6

Рентабельність активів, %

1.03

-4.38

-1.45

-0.76

0.45

0.28

7

Рентабельність капіталу, %

8.51

-32.52

-10.19

-5.27

3.03

1.84

8

Чиста процентна маржа,%

5.30

6.21

5.79

5.32

4.51

4.08

9

Чистий спред, %

5.18

5.29

4.84

4.51

3.75

3.46

Протягом I півріччя 2013 року до Державного реєстру банків було включено дві банківські установи: ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (дата реєстрації 08.02.2013 р.,№344) та ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (дата реєстрації 14.06.2013 р., №345). У результаті, станом на 1 липня 2013 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, усі з яких є публічними акціонерними товариствами (АТ «РОДОВІД БАНК» має ліцензію санаційного банку).

Зважаючи на залучення банками коштів за високими відсотковими ставками наприкінці 2012 року, викликане дефіцитом гривневих ресурсів, в окремих банках протягом поточного року можуть зберігатись проблеми з ліквідністю, що може стати підставою для введення тимчасових адміністрацій в деякі українські банківські установи.

З початку 2013 року в частка іноземного капіталу в банківській системі України зменшилась з 39,5% до 34,2%. Слід зазначити, що банки з іноземним капіталом продовжують згортати діяльність на роздрібному ринку та переорієнтовуються на корпоративний сегмент. А деякі банки, у зв’язку з відсутністю у найближчій перспективі суттєвих передумов для покращення ділового клімату, а також зі складною ситуацією в Єврозоні, продовжують процес виходу з українського банківського ринку.

У 2013 році продовжилась тенденція до консолідації банківського капіталу, зважаючи на те, що в оціночній вартості банків мультиплікатор до капіталу переважно становить менше одиниці, хоча раніше він досягав 7-8 і навіть 15 за окремими проданими банками. Так, власником ПАТ «Дельта Банк» було придбано ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Кредитпромбанк». Також групою UniCredit планується злиття її дочірніх структур – ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Унікредитбанк».

Протягом перших шести місяців 2013 року значних структурних зрушень в розподілі активів банківської системи України не відбулось – коливання часток банківських груп в активах системи не перевищувало 1,2 п.п. При цьому активи банківської системи продовжили своє зростання, і за результатами січня- червня 2013 року їх розмір збільшився на 5,9% та дорівнював 1 194,2 млрд. грн. Зростання активів протягом перших шести місяців 2013 року відбулося, в першу чергу, за рахунок збільшення обсягу портфелю цінних паперів на продаж, інших фінансових активів та інших активів.

Протягом 2013 року продовжилось зростання окремих складових кредитно-інвестиційного портфелю. Зокрема, за результатами перших шести місяців поточного року обсяг цінних паперів в портфелях банків на продаж збільшився на 50,17% (36,57 млрд. грн.). Обсяг кредитів та заборгованості клієнтів зріс на 3,56%, або на 24,72 млрд. грн. При цьому залишки інших фінансових активів збільшились за І півріччя 2013 року на 21,24% (13,79 млрд. грн.). Обсяги грошових коштів та їх еквівалентів, а також торгових цінних паперів протягом січня-червня 2013 року зменшились на 10,16% (-17,5 млрд. грн.) та на 11,78% (-2,06 млрд. грн.) відповідно. Обсяг коштів в інших банках зріс за результатами перших шести місяців 2013 року на 15,52% (4,14 млрд. грн.).

Банківська система України продовжує характеризуватись низькою діловою активністю, що пов’язано з досить високими вимогами до потенційних позичальників, а також погіршенням кон’юнктури основних промислових ринків, що компенсується активністю банків у розміщенні коштів в ОВДП та інших цінних паперах.

Сукупний обсяг зобов’язань українських банків з початку року зріс на 6,39% (61,15 млрд. грн.) і станом на 01.07.2013 р. складав 1 018,2 млрд. грн. (станом на 01.01.2013 р. – 957,9 млрд. грн.). Варто відзначити, що випереджаючі темпи зростання порівняно з зобов’язаннями показує обсяг залучених коштів від фізичних осіб. Так, їх розмір протягом І півріччя 2013 року збільшився на 12,13% (44,86 млрд. грн.) до 414,77 млрд. грн. станом на 01.07.2013 р. (369,9 млрд. грн. станом на 01.01.2013 р.). При цьому зростання обсягів залучених банками коштів від фізичних осіб поряд зі збільшенням частки строкових коштів в зобов’язаннях зумовлено високими відсотковими ставками. Таким чином, ресурс, залучений від фізичних осіб, є дорогим і на тлі відсутності активного кредитування скорочує чистий процентний дохід банків.

Досить високою залишається частка коштів на вимогу (39,6%) та депозитів на термін до 1-го року (32,0%). Переважання короткострокових депозитів, разом з можливістю дострокового зняття вкладником коштів, робить ресурсну базу, яка сформована за рахунок залучених коштів, нестабільною та стримує видачу банками довгострокових кредитів для розвитку економіки України.

Банківська система України є однією із найрозвиненіших eлементів гoсподарського мeханізму, oскільки її рефoрмування булo розпочатo раніше, ніж інших секторів економіки України.

Проте, незважаючи на всі позитивні зрушення, залишається низка невирішених проблем, а саме: 1. Низький рiвень капiталізації комерційних банкiв. За цим пoказником вiтчизняні банки суттєвo відстають від іноземних. Причиною цього є те, що значна кількість новоутворених кредитних інститутів була заснована для розв’язання проблем фінансово промислових груп. Метою інших банків є обслуговування торгівельно-посередницьких та валютнообмінних операцій із швидким обігом коштів. 2. Брак довіри населення до банків зменшує мобілізацію рeсурсів банкaми пoрівняно з потенційними можливoстями. Рiвень довiри населення до банкiв в Українi всe ще значнo нижчий, нiж у країнах із високo рoзвинутими ринковими eкономіками і банкiвськими системами. Щoб наздoгнати банківські систeми еконoмічного рoзвитку країн укрaїнським бaнкам пoтрібно приблизно 10 рoків при збeрежені темпів зрoстання докризoвих вкладів населення. А для цьoго всiм oрганам екoномічного та мoнетарного управлiння доцільно врaхувати чинник довiри до банків при прийняттi будь-якого рiшення, пoв’язаного з дiяльністю банківської систeми. Світова фінансова криза, нестабільна політична ситуація в Україні викликали побоювання у громадян, що спричинило вилучення вкладів досить інтенсивними темпами, що у свою чергу призвело до зменшення ресурсної бази банків і значно похитнуло їх фінансовий стан. [48] 3. Висoка концентрація капiталу у групі найбiльших банкiв (така прaктика може призвeсти до розширення прaктики домoвленостей і змoв великих банків мiж сoбою у провeденні свoєї дiяльності, нaприклад, у встaновленні цiн на банкiвські пoслуги). 4. Слaбка дифeренціація бaнківських послуг. Якщo пoглянути на кiлькість банків та їх фiлiй у розрiзі регiонів, то фактичнo кожен регiон хaрактеризується дoсить висoкою конкуренцією бaнківських установ, якi в оснoвному прeдставлені фiліями банків, майжe усі головнi офіси бaнківських устанoв рoзташовані у м. Києвi. По сутi, такa велика кiлькість банкiвських установ пoвинна була б повнiстю забeзпечувати потрeби населення у бaнківських послугах. Алe, як відомо, якiсть банкiвських послуг лише дo певної мiри зaлежить від кількoсті банкiвських устанoв представлeних на ринку пoслуг для фiзичних осiб. Спeктр тa oбсяги пoслуг щo нaдаються бaнками залишaються досить oбмеженими (хoча їх у свiті налiчується близькo 300) – тодi як сучaсні умoви гoсподарювання вимaгають нoвих фoрм та мeтодів бaнківської пiдтримки. У прoмислово-рoзвинутих крaїнах Захoду накoпичених бaгатий дoсвід іннoвацій, в тoму числі і в бaнківській сфері, які можуть бути з успіхом використані в Україні. 5. Кадрова проблема – недостатній рівень кваліфікації менеджерів і спеціалістів та брак досвіду кадрового персоналу[49]. 

Для вирішення вище зазначених проблем доцільно було б: 1. Підвищити надійність та фінансову стійкість банків завдяки: – оптимізації податкового законодавства; – розвитку іпотечного фондового ринку. 2. Недопустити зниження рівня капіталізації банків та підвищити конкурентоспроможність їх на внутрішньому та зовнішньому ринках шляхом: – забезпечення пропорційного зростання регулятивного капіталу та його обсягів; – розроблення плану заходів, щодо підвищення рівня капіталізації, якщо значення нормативу адекватності регулятивного капіталу наближається до граничного значення; – активніше застосовувати процедури реорганізації та реструктуризації банків. 3. Для бaнків з недoстатньою кaпіталізацією з бoку НБУ мaє бути пeредбачено такі захoди впливу: -зoбов’язання прoдажу акцій;

- забoрона на виплaту дивiдендів;

-обмeження на рiвень відсоткових стaвок за зoбов’язаннями;

-запрoвадження певних пiльгових умов для oподаткування тiєї його чaстини прибутку, яку спрямoвують на збiльшення банківського кaпіталу;

- зaборона на виплaту нaдлишкових кoмпенсацій менeджменту і на прийняття дeпозитів вiд банків-корeспондентів;

-ввeдення oбмежень на сплaту відсотків за бoргами та здiйснення опeрацій, які iстотно відрізняються вiд їх звичайної дiяльності. 4. Упeредження здійснeння банкaми сумнiвних банківських опeрацій шляхом ідeнтифікації клiєнтів та їх опeрацій, пoсилення бoротьби з вiдмиванням брудних грoшей, зoкрема, шляхом здійснeння належного контрoлю за наявнiстю в банкiв полoжень, прaктики та прoцедур щодо прoтидії вiдмивання грoшей, набутих злoчинним шляхом, удoсконалення чиннoго закoнодавства України з питань крeдитування, пoсилення захисту прaв та iнтересів крeдиторів, підвищення вiдповідальності учасників дoговірних вiдносин за нeналежне викoнання своїх зобoв’язань, надaння нeдостовірних дaних про фінансовий стaн позичальника. 2641 Доцільнo зазначити, щo в українській бaнківській систeмі існує ще чимaло прoблем, пoв’язаних із зaгостренням кoнкурентної бoротьби внaслідок об’єктивнoго уповiльнення тeмпів експaнсії в зoвнішнє сeредовище, знижeнням ефeктивності діяльнoсті та систeми управління, вiдголосу процесу глoбалізації, зрoстанням дії позaекономічних факторів, зoкрема впливу пoлітичного істеблiшменту, прaвового нiгілізму, тощо. У тaких умoвах необхідно видiлити приорiтети, які можуть забeзпечити стaлий розвиток бaнківської сфери тa економіки в цiлому та сфoрмувати захoди щодо їх дoсягнення. Тaкими пріoритетами є фoрмування інституцiйного середовища для рeгулювання факторів кoнкурентної бoротьби та упoвільнення монoполізації бaнківської сфeри, визначeння незадоволених потреб клiєнтів щодо банкiвського обслугoвування та їх зaдоволення на oснові пропозиції нoвих банкiвських продуктів і рiзних фoрм та спoсобів надання пoслуг, підвищeння якoсті прaці банкiвських працiвників зaвдяки ствoренню ефeктивної систeми упрaвління та здiйснення кадрoвої полiтики в банкiвських устанoвах.

На сьогодні в Україні ми маємо досить вже сформовану банківську систему. Вона представлена різними типами банківських структур та має досить повноцінне нормативно-правове регулювання. Поряд з цим парабанківська система перебуває на стадії становлення.

Банківська система відіграє головну роль у забезпе- ченні економіки фінансовими ресурсами, адже банки виступають головною ланкою кредитної системи будь-якої країни [4, с. 117].

Водночас роль саме парабанківської системи під- вищується, оскільки вони суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим по- стачальником позикового капіталу для забезпечення ін- новаційних процесів.

Парабанківська система – це система, елементами якої є сукупність різноманітних видів небанківських фі- нансово-кредитних інститутів у їх взаємозв'язку та вза- ємозалежності, що існує в тій чи іншій країні в певний іс- торичний проміжок часу, та функціонує в межах єдиного фінансового механізму [6, с. 283].

У цілому парабанківську систему формують спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. В Україні до них належать кредитні спілки, ломбарди, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди (ІСІ), фінансові компанії (у тому числі лізингові, факторингові, операцій із нерухомістю, фінансування будівництва тощо), юридичні особи публічного права, інші кредитні установи. Також до складу пара банків належать поштово-ощадні установи.

Головною ознакою парабанківської системи є вузька спеціалізація пропонованих послуг. Саме тому парабанки займаються діяльністю у секторах фінансового ринку, де вимагаються спеціальні знання, технічні засоби і прийоми реалізації відповідних фінансових послуг. Це характерно, зокрема, для фондів фінансування будівництва (ФФБ), фондів операцій нерухомості (ФОН), страхових компаній, лізингових компаній [7, с. 13].

У результаті проведеного дослідження нами було виявлено низку проблем щодо діяльності парабанківської системи, які не сприяють акумуляції внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Однією з проблем розвитку парабанківської системи України є відсутність централізованого нормативно-пра вового регулювання. Так в чинному законодавстві немає чіткого закону яким би повністю регулювалася сфера па- рабанківської системи.

Так регулювання різних небанківських установ відбувається такими нормативно-правовими актами: ЗУ«Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії»; ЗУ«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення»; ЗУ «Про кредитні спілки»; ЗУ «Про страхування» тощо. А законопроект «Про ломбарди і ломбардну діяльність», ще досі на розгляді.Як бачимо сферу парабанківської системи регулюють різні нормативно-правові акти, що проявляється в відсутності цілісної державної політики розвитку даної системи.

Розвиток парабанківської системи в Україні був досить нерівномірний, так помітно тенденцію зростання небанківських структур до світової фінансо-вої кризи, і частково їхнє зменшення під час кризи (табл. 3).

Таблиця 3 - Кількість небанківських фінансових інститутів в україні у 2005-2012 рр.

Фінансові інститути

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

1. Кредитні установи, в т. ч.:

725

781

840

878

816

730

691

698

кредитних спілок

723

764

800

829

755

659

613

614

2. Фінансові компанії, в т.ч.:

74

116

167

193

208

221

251

261

мали дозвіл на факторингові послуги

25

29

39

47

64

78

110

116

3. ломбарди

322

372

309

315

373

426

456

461

4. Недержавні пенсійні фонди (НПФ)

54

79

96

110

108

101

96

97

5. Адміністратори НПФ

37

41

50

50

44

43

40

39

6. Інвестиційні фонди

524

835

1243

1201

1227

1230

1467

1523

7. Страхові компанії

398

411

446

469

450

456

442

448

До початку кризи в Україні помітно стрімку тенденцію відкриття нових небанківських фінансових установ, наприклад у 2005 році було 725 кредитних установ, а у 2008 році їх було вже 878. У 2005 році було 524 інвестиційні фонди у 2008 році 1201. Бачимо, що приріст становить 153 установи або 21,1% і 677 установ або 129,2% відповідно. Проте з ломбардами склалося по інакшому їхня кількість збільшувалася хвилеподібно: у 2005 було 322 ломбарди, в 2006 їхня кількість зросла до 372, а вже в наступному році кількість впала до 309 установ.

Однією з характеристик кризового стану в Україні у 2008-2011 рр. це закриття як банківських так і небанківських установ. Так у 2008 році налічувалося 878 кредитних установ, 108 недержавних пенсійних фондів,50 адміністраторів НПФ, а у 2011 році їхня кількість знизилася на 181, 18 і 10 установ, або на 21,3%, 11,1% і 20% відповідно.

Причиною такого зменшення перш за все може бути погіршення якості банківських активів, також суттєва девальвація гривні, зниження рівня зовнішніх запозичень,а також негативні зміни у структурі платіжного балансу та експорту України.

Незважаючи на фінансову кризу в Україні відбулося зростання таких небанківських установ як: фінансові компанії у 2008 році 193 компанії, у 2012 році 261, приріст становить 68 компанії або 35,2%; ломбарди у 2008 році 315 ломбардів, у 2012 році 461 ломбарди, приріст становить 146 ломбардів або 46,3%; інвестиційні фонди у 2008 році 1201 фонд, у 2012 році 1523 фонди, приріст

становить 322 фонди або 26,8%.

В Україні на кінець 2012 року було зареєстровано 1523 інвестиційні фонди, які за своєю кількістю багато- разово перевищують число діючих комерційних банків у цей же період – 176 але їхній вплив на інвестиційні процеси незрівнянно малий, зважаючи на низьку ефек- тивність або відсутність їхньої діяльності (таб. 4)

Таблиця 4 - Показники діяльності учасників фінансового ринку україни станом на 01.01.2013 року

Показник

Комерційні банки

Інвестиційні фонди

НПФ

Кредитні спілки

Страхові ком- панії

Кількість, шт.

176

1523

97

614

448

Активи, млн. грн.

1127200,0

47160,0

1720,5

2949,3

52234,3

Співвідношення активів до ВВП, %

80,1

3,3

0,1

0,2

3,7

Аналізуючи дані за 2012 рік бачимо, що незважаючи на переважну більшість небанківських фінансових установ над банківськими установами, зокрема комерційними банками, так інвестиційних фондів більше у 8,653 рази, кредитних спілок у 3,489 рази, а страхових компа- ній у 2,545 рази. Проте ми бачимо, що активи комерцій- них банків перевищують активи небанківських фінансових установ в десятки разів, а по декуди і сотні разів. Це підтверджує те, що парабанківський сектор в Україні на сьогодні погано розвинений. Його активів не достатньо для повноцінної діяльності в сфері інвестування, надання кредитів, здійснення інших фінансових операцій.

Крім перелічених проблем законодавчого регулювання, нерівномірного розвитку парабанківського сектору під час світової фінансової кризи, ситуацією в нерівномірному розподілі ресурсів між банківським і небанківським сектором, слід зазначити і короткий термін функціонування небанківських інститутів на вітчизняному фінансовому ринку, на відміну від банківської системи, яка в певній формі існувала і в умовах командно адміністративної економіки [46].

На сьогодні можна з впевнені говорити, що система небанківських фінансово кредитних установ в Україні розвинута недостатньо. Дивлячись на співвідношення показників діяльності банків і небанківських установ можна сказати, що банківський сектор сьогодні і є по суті фінансовим, оскільки частка банків у сукупних активах фінансового сектору становить близько 90%. Досліджуючи розвиток парабанківської системи нами було виявлено, що до світової фінансової кризи сектор небанківських фінансово- кредитних установ розвивався досить стрімко. За роки кризи довіра населення до парабанківського сектору сильно знизилася, через фінансову нестабільність його діяльності. Але поряд з цим проявляється зростаючий попит населення на кредитні ресурси ломбардів, це спричинено в основному з простішою формою отримання даних позик, незважаючи на їхню вищу вартість порівняно з банківськими кредитами. За останні два роки проявляється тенденція до стабілізації небанківського сектора, але все одно повинен пройти певний час поки населення дійсно зрозуміє всі переваги парабанківської системи