Основні напрямки та течії ісламу. Ісламські секти

(4 год.)

1. Розкол ісламу, перші громадянські війни.

2. Основні течії сунітського ісламу:

а) харіджити, перше сектанство;

б) суфії та суфізм, суфійські ордени;

в) культ святих і ваххабізм.

3. Опозиційний іслам (шиїзм):

а) імаміти Персії;

б) шиїтські секти, ісмаїлізм;

в) Алавіти та Алі-ілахі.

Методичні рекомендації:

1. Розглянути причини розколу ісламу на сунітів та шиїтів. Якими були основні догматичні протиріччя. Перші громадянські війни. Мазхаби.

2. Поява течії харіджитів. Заколот Муавії. Боротьба з омеядами, прихід до влади. Перше сектантство: ібадіти (абадіди) та азракіти. Формування суфрізму (софрізму).

Передумови появи суфійського ісламу. Перші релігійні громади, їх лідери. Культ “волі Аллаха”. Особливості інтелектуального суфізму.

Окремо розглянути появу та діяльність суфійських орденів та братств. Шейхи і мюріди.

Поширення культу святих. Поява ваххабізму.

3. Шиїтська доктрина ісламу, роль духовних лідерів. Священні тексти шиїтів. Основні секти шиїтів: загальна характеристика.

Поява імамітів в Персії. Шиїзм, як офіційна державна ідеологія сефевідського Ірану. Аятолли.

Поява ісмаїлізму. Окремо розглянути ісмаїлітські секти. Асасини.

Схарактеризуйте становище сект алавітів та алі-ілахі: причини появи та розповсюдження. Вплив християнства.

Теми рефератів:

1. Перші секти в ісламі.

2. Регіональні особливості сприйняття ісламу: Мала Азія.

3. Регіональні особливості сприйняття ісламу: Африка.

4. Регіональні особливості сприйняття ісламу: Південно-Східна Азія.

5. Ордени в сунітському ісламі.

6. Ордени в шиїтському ісламі.

7. Філософія суфізму.

Рекомендовані джерела:

Абу Алла-Ал-Маудуди. Образ жизни в Исламе. – М., 1993.

Арабская средневековая культура и литература. – М., 1978.

Значение и смысл Корана. Сборник толкований в 5 томах. – Б.г., 1999.

Иби аль-Араби. Мекканские откровения (аль-футухаталь-маккийа). – СПб.,1995.

Ибн Батта ал-Укбари. Истолкование и разъяснения основ Сунны и религии // Хрестоматия по исламу / Пер. с араб., введ. и примеч. – М., 1994. – С.92-95.

Ислам. Энциклопедический словарь. – М., 1991.

Коран / Пер. с арабского М.Н. Османова. 2-е изд. – М., 1999.

Коран / Пер. с арабского И.Ю. Крачковского. – М., 1990. – 512 с.: ил.

Коран. Сура 21. Аль-Анбийа (Пророки) / Вступ. статья, перевод и комм. В.Д. Ушакова // Восток. – 2002. - №1. – С.109-120.

Коран. Сура 22. Ал-Хаджж / Вступ. статья, перевод и комм. В.Д. Ушакова // Восток. – 2002. - №5. – С.120-131.

Коран: Вера и наука // Наука и религия. – 2003. - №7. – С.38-41.

Сорок хадисов. – Новосибирск, 1996

Сунна пророка Мухаммеда / Пер. В.Нирши // Наука и религия. – 1998. - №5. – С.44-46; №6. – С.37-40; №7. – С.44-46; 1998. - №8. – С.36-37; №9. – С.37-38; №10. – С.22-24; №11. – С.14-16; №12. – С.34-36; 1999. - №4. – С.46-47; №5. – С.52-53; №6. – С.46-47; №7. – С.36.

Тафсир. Аль-Коран. Аль-мунтахаб. – М., 2003.

Хилал ас-Саби. Установления и обычаи двора халифов (Русум дар аль-халифа ) / Пер. с араб. И.Б.Михайловой. – М., 1983.

Хрестоматия по исламу / Пер. с араб., введ. и примеч. – М., 1994.