Література

• Асеев Ю. С. Архітектура Київської Русі. — К.: Будівельник, 1969. — 191 с.

• Воропай О. Звичаї українського народу. — К.:Оберіг, 1993. — 59 с.

• Гріненко Г. В. Хрестоматія по історії світової культури. — М.: Юрайт, 1998. — 669 с.

• Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. —398 с.

• Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.:Освіта, 1992

• Мистецтво Київської Русі: Альбом / Авт.-упоряд. Ю.С. Асєєв. — К.: Мистецтво, 1989. — 250 с.: іл.

1. Антонович Д. Українське мистецтво.

2. Арбєніна В. Л. Етносоціологія: Навчальний посібник: 2-ге видання, доповнене і перероблене. – Х., 2007.

3. Етнографія України: Навчальний посібник / За редакцією С. А. Макарчика. – Л., 1994.

4. Історія української культури / Редакція I. П. Крип'якевича. - Київ, 2002 (за виданням 1937 року).

5. Культура та побут населення України / За загальною редакцією В. І. Наулко. – К., 1993.

6. Основи етнодержавознавства / За ред. Ю. Римаренко. – К., 1997.

7. Пономарьов А. П. Українська етнографія: Курс лекцій. – К., 1995.

8. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. — Київ: Либідь, 1993. — 390 с.

9. Українська і зарубіжна культура. — Донецьк: Східний видавничий дім. — 2001. — 372 с.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1.Готуючись до першого питання варто розповісти про найдавніші культури на теренах України (мезинська, зарубильська, черняхівська, трипільська), східних слов’ян, їх побут, звичаї, релігійні вірування, мистецькі набутки слов’ян, особливості писемності. “Велесова книга”. Доречно звернутися до творів античних істориків (зарубинецька, черняхівська, трипільська) з метою їх описів про слов’ян та їх культуру.

2. Перш за все, маємо відмітити, що християнство насаджене “вогнем і мечем”, всупереч волі народних мас, сприяло надшвидкому піднесенню культуро-творчих процесів Київської Русі. Найяскравіше це проявляеться:

• В інтеграції Київської Русі у Європейську цивілізацію.

• Інтенсивному розвитку давньоруської культури (писемність, освіта, церковна архітектура, образотворче мистецтво і т.д.)

При підготовці до даного питання звернути увагу на роль церкви у культурному житті Київської Русі. Монастирі – осередок розвитку освіти. Кирило та Мефодій. Бібліотеки. Звернути увагу на початки розвитку книжної справи, найдавніші літописи, пам’ятки літератури (“Повчання” Володимира Мономаха, “Слово о полку Ігоревім” ) тощо. Зазначити вплив Київської Русі на розвиток культури сусідніх країн.

3. По третьому питанню зазначити, що соціально-політична та культурна ситуація на українських землях у ХІІІ ст.ускладнюється через феодальну роздрібленість, а потім й розпад київської Русі. Продовжувачем культурницьких традицій держави Київська Русь стає Галицько-Волинське князівство. Назвати основні центри культури західної і того часу. Зосередити увагу на розвитку освіти, літератури, архітектури в Галицько-Волинськом князівстві.

Модуль 2.

Семінар 3. (4 год) Культурні процеси напередодні та в добу Козаччини (ХІV –ХVІІ ст.)

1. Загальні тенденції розвитку української культури (XV –ХVII ст.)

2. Українське козацтво як суспільна верства і носій особливих форм культури.

3. Культура доби Козаччини:

• культурна місія братств та братських шкіл.

• особливості пісенно-поетичної творчості Козацької доби: народні думи, історичні пісні в контексті європейської етнічної традиції.

• тема козаччини в українському народному малярстві (ХV–ХVІІ ст.)

• пам‘ятки бароккової архітектури.

Скласти словник термінів по темі.

Реферат:

1. Книгодрукування в Україні. (Іван Федоров, Петро Мстиславець)

2. Козацькі літописи Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка.

Додаткова література:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1981.

2. Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом ФЛ. Давня українська літера­тура. — К., 1989.

3. Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом. Ф.Я. Давня українська культу­ра. — К., 1989.

4. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. —• К., 1983.

5. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI—XVIII ст. — Л., 1971.

6. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. — К., 1983.

7. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. — К., 1983.

8. Ісаєвич ЯД. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI—XVIII ст. — К., 1996.

9. Історія українського мистецтва: У 6 т. — Т. 1. — К., 1988.

10. Історія української літератури: У 2 т. — Т. 1. — К., 1987.

11. Ліолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К., 1983.

12. Макаров А.М. Світло українського бароко. — К., 1997.

13. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. — К., 1996.

14. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1990.

15. Нічик В.М., Литвииов В.Д. Гуманістичні реформаційні ідеї на Укра­їні (XVI—XX ст.). — К., 1990.

16. Семчишин М. Тисяча років української культури. — К., 1993.

17. Українська культура: історія та сучасність. — Л., 1994.

18. Український драматичний театр. Нариси історії: У2т. — Т.1. — К., 1967.

19. Хижияк 3.1. Києво-Могилянська академія. — К., 1991.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1.Розкриваючи перше питання, слід підкреслити, що ослаблені монголо–татарською навалою, а ще більше - міжусобною боротьбою князів українські землі впродовж XIV ст. стали досить легкою здобиччю для сусідніх феодальних держав: Польщі, Литви, Угорщини, Молдавії. Більша частина українських земель опинилася в цей час у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ), до якого увійшли: Правобережжя (без західного Поділля), Полтавщина і Чернігівщина. Це дало змогу ряду істориків ужити термін “литовська доба в Україні”. Становище українських земель у складі ВКЛ не було однозначним. З одного боку литовські феодали принесли в Україну тяжкий соціально-економічний гніт, який важким тягарем ліг на плечі українського трудового народу. Посилилась панщина, з’явились елементи закріпачення селян, затверджені головними документами ВКЛ – Литовськими статутами. Проте, з іншого боку ВКЛ перебувало на нижчому за Україну рівні цивілізації, а тому об’єктивно потрапляло під вплив більш високо розвинутої української матеріальної та духовної культури, мови, соціальних відносин. Являючись християнами, литовські феодали зберегли в Україні християнську православну віру, звичаї, обряди. Тому студенту слід показати.

Вплив культури Київської Русі на життя Литовського князівства. Проаналізувати стан освіти серед населення. Перші слов’янські книгодрукарі (Ш. Фіоль, Вукович, Ф. Скорина). Звернутися до творчості Івана Федорова — український першодрукар (“Апостол”, Острозька Біблія та ін.). Церковно-літературні твори. Пересопницьке Євангеліє.

2. Розкриваючи зміст другого питання, доречно зупинитись на причинах появи козацтва в Україні, головною з яких було посилення панщини. Офіційною датою появи козацтва в Україні сьогодні вважається 1489 рік, тобто рік першої офіційної згадки про козаків у історичних документах – польських “Хроніках” (літописах). Після цього слід коротко схарактеризувати життя і побут козаків, їхні основні заняття. Зробити це доречно, використавши матеріал, який міститься у першому томі фундаментальної праці знаного козакознавця Д.Яворницького, а також у працях О. Апанович, В. Голобуцького та в іншій літературі. В кінці слід підкреслити, що українське козацтво, особливо в період існування Запорізької Січі, було головною силою українців у боротьбі проти турецьких і татарських набігів, проти іноземного, феодального та релігійно-католицького гніту в Україні і виступило носієм особливих форм культури, про що свідчить побут, устрій, звичаї козаків

3. Культура доби Козаччини – це період існуванн Гетьманщини на території України в ХV –ХVІІ ст. Соціально-економічний гніт українських землях під час литовсько-польської доби зумовив певне культурницьке піднесення. Студенту слід звернути увагу на діяльність братств та братських шкіл, з’ясувати мету їх діяльності. Зосередитися на реформуванні церкви та освіти, поширенні гуманістичних ідей Ренесансу. Діяльність митрополита Петра Могили. Сфокусувати увагу на Українському бароко, його національній специфікації, навести приклади (в архітектурі, музиці, мистецтві). Ораторсько-проповідницькії прозі, мемуарно-історичних творах, козацьких літописах Самовидця, Г. Граб’янки, С. Величка. Сконцентрувати увагу на народних думах.

Довідатися про культурологічну і просвітницьку діяльність Івана Мазепи.

Семінар 4. (2 год) Культурне життя України ХVIII – ХІХ ст.

1. Формування українського культурного простору в умовах Російської імперії.

2. Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської імперії.

Творче завдання.

Реферат:

1. Києво-Могилянська Академія як вищий навчальний заклад, центр науки і культури.

2. Григорій Сковорода – просвітитель, філософ, поет.

3. Палацова архітектура.

Література:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1981.

2. Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом. Ф.Я. Давня українська культу­ра. — К., 1989.

3. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. —• К., 1983.

4. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI—XVIII ст. — Л., 1971.

5. Історія українського мистецтва: У 6 т. — Т. 1. — К., 1988.

6. Історія української літератури: У 2 т. — Т. 1. — К., 1987.

7. Ліолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К., 1983.

8. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. — К., 1996.

9. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1990.

10. Нічик В.М., Литвииов В.Д. Гуманістичні реформаційні ідеї на Укра­їні (XVI—XX ст.). — К., 1990.

11. Семчишин М. Тисяча років української культури. — К., 1993.

12. Українська культура: історія та сучасність. — Л., 1994.

13. Український драматичний театр. Нариси історії: У2т. — Т.1. — К., 1967.

14. Хижняк 3.1. Києво-Могилянська академія. — К., 1991.

• Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. — 398 с.

• Історія української літератури ХХ ст. — У двох книгах. /за ред. В. Г. Дончика. — К.: Либідь, 1994.

• Історія української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. — К.:Либідь, 1994. — 656 с.

• Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.: Освіта, 1992.

• Національно-державницька думка в період перебування України під владою Росії та Австро-Угорської імперії //// Історія України та її державності: Навчальний посібник /За ред. Л.Є.Дещинського.- Вид. 3-тє, перер. та доп. - Львів: Вид-во "Бескид Біт", 2005. - 367c. - с. 144-171

• Баран С. - Весна народів в австро-угорській Україні // //Хроніка-2000. Український парламентаризм: історія і сучасність [Текст] : український культурологічний альманах. Вип.23-24. - К.: Укр.Центр духовної культури, 1998. - 378c. - с. 165-188

• Остапчук В. та ін. - Розвиток туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії та міжвоєнної Польщі // // Остапчук В.В. та ін. Історія туризму: Навчальний посібник / В.В.Остапчук,

П.Ф.Коваль, Г.П.Андрєєва. - Нежин: Вид-во НДПУ ім.М.Гоголя, 2008. - 143c. - с. 105-114

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1. Відповідь на перше питання доречно почати з того, що Україна з кінця XVIII і до початку XX ст.. була поділена між двома імперіями: Російською та Австро-Угорською. Це призвело до формування двох центрів української культури, Наддніпрянського (під владою Російської імперії) і Західноукраїнського (під владою Австро-Угорської імперії).

Абсолютистська монархія Росії XVIII – ХІХ століть, політика якої була спрямована на централізацію імперії, завдала нищівного удару по українській культурі. Соціально-політичне та культурне поневолення українського народу відбувалися впевненими поступальними кроками через конкретні політичні заходи імперської влади, а саме:

Студенту слід встановити заходи царської влади, які біли спрямовані на знищення української самобутності.

Проте не лише імперська політика знищувала українську державність у вигляді Гетьманщини. Її занепаду сприяли й внутрішні проблеми. Так, у Гетьманщині не змогли зберегти минулу козацьку рівноправність.

За імперської політики гноблення, внаслідок якої була знищена політична одиниця Гетьманщина, українська культура все ж вижила. Це пояснюється тим, що досить міцною і сильною була «стара культура» (створена за попередні століття).Студенту слід проаналізувати стан культурнополітичних процесів на Україні (розвиток літератури, освіти, архітектури, образотворчого мистецтва).

Варто показати вплив української культури на розвиток культурних процесів у Росії (С. Полоцький, С. Яворський, Ф. Прокопович).

2. При розгляді даного питання необхідно зазначити, що Україну в Австро-Угорщині представляла Східна Галичина (з 1772 р., після першого поділу Польщі), Буковина (з 1774 р., відійшла від Оттоманської імперії) та Закарпаття (ще з часів Середньовіччя).

Суттєві зміни в житті Галичини відбулися наприкінці XVIІІ ст. у зв’язку з реформами Габсбургів, запровадженими Марією Терезією та Йосифом ІІ, які поряд із соціально-економічними змінами, спрямованими на полегшення життя галичан (скорочення панщини, повинностей, надання особистих свобод – право одружуватися без дозволу пана, переходити на інші наділи, звертатися зі скаргами на свого пана до суду), провели культурну реформу.

Культурна реформа відбулася в сфері релігійного життя (греко-католицька церква отримала низку свобод: відновлено чин метрополита галицького; дозволено самостійне призначення парафіяльних священиків; духовенству призначалася, урядова платня) й освіти (впроваджено 3-х типів школу).

Студент має розповісти про стан розвитку освіти, літератури, архітектури, мистецтва

У 1830 році центром пробудження національної свідомості став Львів, де семінаристи Маркіян Шашкевич, Вагилевич та Яків Головацький утворили гурток «Руська трійця». Дітищем гуртка «Руська трійця» став альманах «Русалка Дністрова».

Отже, перебування української культури в умовах територіального і економічного роз‘єднання між Російською імперією та Австро-Угорської вимагало від тогочасного суспільства значних зусиль в консолідації української нації. Про що свідчить наступний період в розвитку української культури – період українського національного відродження.

Модуль 3.

Семінар 5. (4 год) Українська культура ХІХ – початку ХХ ст..

1. Українське національно культурне відродження ХІХ ст.:

• формування класичної української літератури;

• українська етнографія та фольклористика;

• розвиток музичного мистецтва;

• розвиток архітектури, образотворчого мистецтва;

Культурні процеси в Україні на початку ХХ ст.(до 20х р. ХХст.):

Творче завдання.

Реферат:

1. Драматургія Лесі Українки.

2. Творчий доробок Ольги Кобилянської.

3. Мистецтво О.Горовиця та його вплив на розвиток української фортепіанної школи.

Література:

1. Воропай П. Звичаї українського народу. — К.:Оберіг, 1993. — 590 с.

2. Гріненко Г. В. Хрестоматія по історії світової культури. — М.: Юрайт, 1998. — 669 с.

3. Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. — 398 с.

4. Жаборюк А. Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій по­ловині і середині XIX ст. — К., 1983.

5. Історія української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. — К.:Либідь, 1994. — 656 с.

6. Історія української літератури ХХ ст. — У двох книгах. /за ред. В. Г. Дончика. — К.: Либідь, 1994.

7. Історія української музики: В 6 т. — Т. 2—3. — К., 1990.

8. Кирило-Мефодієвське товариство: У 3 т. — К., 1990.

9. Кисіль О. Український театр. — К., 1968.

10. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.: Освіта, 1992.

11. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). -К., 1991.

12. Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національ­ного відродження (друга половина XVIII — середина XIX ст.). — X., 1996.

13. Митці України. Енциклопедичний довідник. — К., 1992.

14. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культу­ри. — X., 2003.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1. Готуючись до даного семінарського заняття, необхідно чітко уявити собі яку важливу роль відігравала культура в житті українського народу впродовж усього XIX століття. Адже це був час бурхливого розвитку процесу національного відродження: формування української нації, відновлення національної самосвідомості українців, боротьби за демократизацію суспільного життя і повернення автономії. В умовах територіального і економічного роз’єднання України в межах Росії та Австрії, пріоритет у консолідації української нації та формуванні національної самосвідомості українців до XIX ст. належав саме діячам української науки та культури: Т.Шевченку та І.Франку (література); М.Костомарову і Д.Яворницькому (наука); М.Пирогову і С.Русовій (освіта); М.Лисенку і С.Гулаку-Артемовському (музика); І.Котляревському, М.Старицькому, М.Кропивницькому, братам Тобілевичам, М.Заньковецькій (театр і драматичне мистецтво) та багатьом іншим.

Надзвичайно важливий момент у розвитку української культури XIX ст.- це те, що Українська культура розвивалася у тісному взаємозв’язку з культурами інших слов’янських народів. Скажімо, у творчості західноукраїнських письменників, драматургів дуже часто звучали елементи польської, мадярської, румунської та інших культур. Навпаки у російського композитора М.Мусоргського було багато творів на українську і зокрема шевченківську тематику. Нарешті, класичним прикладом творчої взаємодії української та російської культури є безсмертне полотно І.Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”.

Всі ці особливості доречно покласти в основу розкриття інших питань даного семінарського заняття, наводячі конкретні приклади в галузі науки, освіти, літератури, мистецтва, музики та театру.

2. Маємо зазначити, що на початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого - йшов активний пошук нових форм, використання досягнень інших національних культур. Це конкретно виявилося у двох напрямах: 1) збереження національно-культурних традицій (народницька теорія); 2) орієнтація на західноєвропейський процес в царині художньої культури ("європеїзація", "космополітизм", "модернізм"). Традиційні тенденції в царині літератури - романтизм і неореалізм поєднувалися з розвитком футуризму, символізму. Студентові зосередити свою увагу на творчості М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянської, М.Семенка, В. Винниченка, Б.Летанта, В.Пачовського, досягненнях в галузі музичної культури (М.Леонтовича, К.Стеценко, Я.Степовий). Сфокусувати увагу на успіхах в галузі живопису і графіки О.Мурашко, О.Новаківський, І.Трут, П.Ковжун, М.Сосенко, М.Бойчук, О.Архипенко.

Міжнародного визнання в діяльності національного театру. У 1904 р. М.Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу, з 1907 р. там же функціонував український стаціонарний театр М.Садовського, у 1915 р. І.Мар'яненко заснував Товариство українських акторів.

Семінар 6. (2 год) Квазінаціональне культурне будівництво в умовах СРСР.

1. Українська культура у 30-ті роки: «Розстріляне Відродження».

2. Культура України періоду ІІ світової війни та повоєнного часу (1950-1970рр.).

3. Культурні процеси в Україні у 80-тих рр. хх ст.

Творче завдання.

Реферат:

1. Киномистецтво радянської україни.

2. Культурне життя української діаспори.

Література:

1. Воропай П. Звичаї українського народу. — К.: Оберіг, 1993. — 590 с.

2. Гріненко Г. В. Хрестоматія по історії світової культури. — М.: Юрайт, 1998. — 669 с.

3. Грушевський М. С. 'Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. — 398 с.

4. Історія світової культури. — Либідь, 1994. — 320 с.

5. Історія української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. — К.: Либідь, 1994. — 656 с.

6. Історія української культури XX ст.: У 2 кн. — К., 1993—1995.

7. Історія української літератури ХХ століття — У двох книгах. /за ред. В. Г. Дончика.- К.:Либідь, 1994.

8. Касьяинов Г.В. Українська інтелігенція 1920—1930-х рр: соціальний портрет та історична доля. — К.; Едмонтон, 1992.

9. Касьяинов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі XIX—XX ст.: соціально-політичний портрет. — К., 1993.

10. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.: Освіта, 1992.

11. Корнієнко Н.М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. — К., 1998.

12. Лавриненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: поезія, проза, драматургія. — Париж, 1959.

13. Нариси історії українського шкільництва (1905—1933). — К., 1996.

14. Петров В.П. Діячі української культури (1920—1940): жертви більшовицького терору. — К., 1992.

15. Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998.

16. Хвильовий М. Україна чи Малоросія? — К., 1993.

17. Шейко В.М. Історія української культури. — X., 2001.

18. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культу­ри. — X., 2003.