Додаткова література

• Деревінський В. Політичні репресії радянської влади щодо В.Чорновола у другій половині 60-х років ХХ ст. // Історичний журнал. - 2008. - 5. - c.73-82.

• Кайгер В. Етнофункціональна психічна дезаптація німців України як наслідок сталінських репресій // Персонал. - 2006. - 8. - c.32-37.

• Козерод О. Бiльшовицькi репресiї перiоду громадянської вiйни в України // Сіверянський літопис. - 1999. - 4. - c.73-75.

• Лiтературнi i мистецькi процеси в умовах iдеологiч них репресiй i хрущовської "вiдлиги" // // Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге/ За ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. - К.: Вища шк., 2000. - 325c. - гл.12.2. - с. 249-254

• Лугова О.В. Реабілітація жертв політичних репресій, репресованих після Великої Вітчизняної війни // Наука Релігія Суспільство. - 2011. - 3. - c.31-36.

• Місінкевич Л.Л. Реабілітація жертв політичних репресій періоду хрущовської "відлиги" // Університетські наукові записки. - 2010. - 2. - c.6-17.

• Овсієнко В. Сорокоріччя арештів 1972 року [Репресії молодої української інтелігенції] // Слово Просвіти. - 2012. - 3. - c.4.

• Олійник О. Дiяльнiсть репресивних органiв держави пiд час колективiзацiї в Українi // Сіверянський літопис. - 1999.- 4. - c.67-72.

• Орешкин Д. 1937-й: муки осознания [Сталинские репрессии] // Вокруг света. - 2007. - 7. - c.90-101

• Ситник О. Злочинний характер карально-репресивної політики органів ОДПУ - НКВС УРСР у 1930-х роках як один із проявів більшовицької ідеології // Наука Релігія Суспільство. -2007. - 2. - c.68-73.

• Шаповал Ю. Биківня: матеріалізація історичної пам"яті [Репресії] // Дзеркало тижня. - 2007. - 19. - c.21.

• Шкварчук В. Политичні репресії. Чиїми руками? ... // Сіверянський літопис. - 2007. - 2. - c.85-92.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1. Загальною закономірністю суспільного розвитку в умовах СРСР є тісний взаємозв'язок основних сфер життя суспільства - економіки, політики, культури. У радянський період, який зайняв більшу частину сторіччя, українська культура пройшла складний шлях, який поєднує досягнення і втрати, духовні злети і трагедії.

Що стосується основної парадигми української культури ХХ ст., то однією з її принципових особливостей є визначальна роль політичного чинника: в цей період мали Перша світова війна, Лютнева і Жовтнева революції, боротьба за українську державність 1917-1920 рр., створення СРСР, Друга світова війна.

Варто зосерелити увагу також на таких культурницьких процесах, як українізація та її наслідках для українського суспільства.

Сконцентрувати відповідь на таких подіях як: створення Української Академії наук, наукових досягненнях В. Вернадського, Д. Багалія, М. Кащенка, О. Фоміна та ін. М. Грушевський. Література і театр у нових умовах мистецького життя. Видання журналів (“Музагет”, “Мистецтво”, “Шляхи мистецтва”), збірників та альманахів (“Гроно”, “Буяння” та ін.). Створення мистецьких спілок: “Плуг” (С. Пилипенко, А. Головко, П. Панч та ін.), “Гарт” (В. Еллан-Блакитний, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий та ін.) і груп: футуристів (“Нова генерація”), неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, П. Пилипович, М. Драй-Хмара та ін.), символістів (“Біла студія”), конструктивістів (“Авангард”), пролетарських письменників (ВАПЛІТЕ).

Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, О. Довженко), театр “Березіль”, драматургія М. Куліша. Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.

2. Зосередити увагу на розвитку науки, освіти, преси і радіо, театр і кіно, образотворчому мистецтві під час війни. Створення нових вищих навчальних закладів і розширення мережі науково-дослідних установ у повоєнні часи.

Поява нових творів літератури і драматургії (А. Малишко, О. Гончар, М. Бажан, Остап Вишня та ін.). Творчість композиторів Г. Майбороди, С. Людкевича та ін. Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів. Освіта у повоєнні часи.

“Шістдесятники” у боротьбі за національно-культурне відродження України. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В.Дрозд, Гр.Тютюнник, Б.Олійник, В.Дончик, Василь Симоненко, Микола Холодний,Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Посилення ідеологічного тиску та репресій, “чистка” редакцій газет, журналів, видавництв.

Історичною закономірністю є той незаперечливий факт, що негаразди в соціально-економічній сфері негативно відбиваються на культурному і духовному житті суспільства.

3.Розвиток кіно і театрального мистецтва (С. Параджанов, К. Муратова, Л. Биков, Н. Ужвій, Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко та ін.). Розквіт музично-естрадного мистецтва (В. Івасюк, Н. Яремчук, С.Ротару, В. Зінкевич та ін.). Втрата національної своєрідності в архітектурі містобудування (масові житлові забудови). Традиції українського народного живопису у творах Т. Яблонської та В. Зарецького. Розвиток ужитково-декоративного мистецтва (вироби народних майстрів).

Освітні процеси у 80х р. XXст..

Центром наукових досліджень залишалася Академія наук УРСР. Суперечності й труднощі 70-80-х років відбились й на розвитку літератури та мистецтва.

Модуль 4.

Семінар 7. (2 год) Соціокультурна реальність на межі тисячоліть.

1. Культурні процеси в Україні після 1991 року.

2. Сучасна українська культура:

• література;

• мистецтво, кіномистецтво;

• архітектура.

Скласти словник термінів по темі.

Реферат:

1. Державна символіка України.

2. Молодіжна субкультура в Україні.

Література

1. Історія українського радянського кіно: У 3 т. — К., 1986.

2. Історія української культури XX ст.: У 2 кн. — К., 1993.

3. Попович М.В. Нариси історії культури України. — К., 1998.

4. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспек­тиви. — К., 1995.

5. Шейко В.М. Історія української культури. — X., 2001.

Додаткова література:

1. Горбачов Д. Авангардизм ХХ століття і Шевченко // Сучасність. - 2009. - 8. - c.102-120.

2. Горенко Л. Соціокультурна парадигма українознавчої науки ХХІ століття: історія та перспективи розвитку // Українознавство. - 2011. - 2. - c.129-133.

3. Гундорова Т. Соцреалізм: між модерном і авангардом // Слово і час. - 2008. - 4. - c.14-21.

4. Ковальова О. Співвідношення модернізму та авангардизму: теоретична неузгодженість // Слово і час. - 2004. -

5. Лещенко М.Є. Соціокультурна полярність українського суспільства // // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки): щоквартальний науковий збірник №1, 2008 / Заг.ред.В.М.Андріїва. - Чернигов: ЧДІПСТП, 2008. - 370c. - с. 35

6. Макеев С.,Патракова А. Региональная спецификация социокультурных различий в Украине // Социология:Теория, методы, маркетинг. - 2004. - 3. - c.109-126.

7. Паращевін М. Соціокультурні зміни в контексті глобальних процесів очима населення України // Социология:Теория, методы, маркетинг. - 2005. - 3. - c.194-207.

8. Пасько І. Українська ідея на тлі європейської культури // Освіта і управління. - 2003. - 2. - c.30-36.

9. Ручка А. Культурний капітал сучасного українського соціуму: стан та особливості реалізації // Бібліотечна планета. - 2010. - 3. - c.22-25.

10. Сенченко Н. "Культурная революция" в Украине, или управление деградацией // Персонал. - 2004. - 7. - c.58-64.

11. Сенченко Н. Детоксикация украинской культуры // Персонал. - 2004. - 12. - c.46-54.

12. Слющинський Б. Соціокультурні угруповання населення українського Приазов'я: пошук ідентичності // Соціальна психологія. - 2012. - 1/2. - c.244-252.

13. Слющинський Б. Українське Приазов'я: багатокультурність, асиміляція чи гібридізація? // Віче. - 2008. - 20. - c.19-22.

14. Тетьора Ж. Інформаційні технології та їхній вплив на сучасний стан масової культури в Україні // Вісник Книжкової палати. - 2001. - 12. - c.30-33.

15. Ходарченко К.О. Проблема біополярності українського суспільства в період нової соціокультурної реальності // // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки): щоквартальний науковий збірник №1, 2008 / Заг.ред.В.М.Андріїва. - Чернигов: ЧДІПСТП, 2008. - 370c. - с. 34.

16. Ходарченко К.О.Культура і сім'я як чинники розвитку соборного українського суспільства // // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки): щоквартальний науковий збірник №2,2009 / Заг.ред.В.М.Андріїва. - Чернигов: ЧДІПСТП, 2009. - 448c. - с. 206

17. Чернявська-Набока І. Хто стояв за лаштунками Українського Культурологічного Клубу // Сучасність. - 2007. - 8. - c.73-77.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1. Відповідь на перше питання слід розпочати з того, що після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою, почалися радикальні реформи. Ми можемо говорити про те, що в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами власності, характером стосунків між людьми, соціальною структурою, системою цінностей.

Відсутність юридичного законодавства та фінансові проблеми перешкоджають розвитку культурницьким процесам в Україні.

Тим не менше після початку проведення політики перебудови,гласностіідемократизаціїв Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення (засноване Товариство української мови імені Т. Шевченка, відбувається справжній газетно-журнальний бум. Друкуються раніше заборонені книги, виходять на екрани фільми. Встановлюються перші контакти з діаспорою. Творча інтелігенція взяла активну участь у створенні Народного Руху України).

Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про національну мову. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений «Закон про мови в Українській РСР». Статус української мови як державної закріпила Конституція України.

Відбулися певні зрушення в освіті, про що студентові слід наголосити (освіта початкова, середня, вища).

Попри фінансові та інші труднощі (реструктуризація управління економікою, перехід одних підприємств у приватну власність, збитковість інших негативно позначилися на галузевих наукових і проектних інститутах) розвивається українська наука. Україна бере участь у найбільших міжнародних програмах століття, наприклад, космічних програмах «Морський старт», «Глобалстар», у космічних програмах «Спектр», «Марс-96», «Шатл-97», «Океан», «Природа» тощо.

За роки незалежності розширилися культурні контакти з різними країнами завдяки роботі різних міжнародних фондів, можливості поїздок, спільним проектам

2. З'явилося розділення культури на елітарну і масову. Україна зіткнулася з таким явищем, як американізація культури, що особливо відчувається в кінематографі(виробництво власних фільмів значно скорочене), популярної музики, літератури.

Сучасна українська культура: постмодерн в сучасній українській культурі (література, мистецтво, архітектура). «Кітч» масової культури.

Семінар 8. (2 год) Побутова складова української культури

1. Регіональні відмінності організації побуту українців.

2. Еволюція українського житла.

3. Українська кухня.

Скласти словник термінів по темі.

Реферат:

1. Порівняльний аналіз традиційного одягу українців з культурною символікою одягу інших слов‘янських та суміжних народів (угорців, румунів та ін.)

Література

1. "Університет.".- 2012.- №№ 2.- 20-26c.

2. Баранова Н. Людина в процесі естетизації традиційної обрядовості // Сіверянський літопис. - 2007. - 3. - c.80-84.

3. Барташук О. Наслідки запровадження радянської обрядовості (60-80-і рр. ХХ ст.): аналіз історико-етнографічних матеріалів календарного циклу Хмельницького Поділля // Мандрівець. - 2008. - 7. - c.53-61.

4. Борисенко В. Традиції української національної кухні// "Українознавство.".- 2012.- №№ 1.- 147-149c.

5. Борисенко М. Домашній побут городян України в 20-х роках ХХст. // Історичний журнал. - 2008. - 4. - c.64-70.

6. Босик З. Архетип "syzygie" в структурі української весильної обрядовості // Українознавство. - 2009. - 3. - c.230-235.

7. Вдовенко Л. Різдвяні обряди "Водіння Кози" і "Меланки" // Дивослово (Українська мова і література в навч. закладах). - 2004. - 1. - c.39-41.

8. Гоцалюк А. Стародавня народна творчість - первісне джерело пізнання української праісторії (на прикладах обрядових пісень весняного циклу) // Українознавство. - 2009. - 2. - c.206-208.

9. Гоцалюк А. Традиційна сакральна обрядовість у звичаях та віруваннях українців// Українознавство.".- 2009.- №№ 4.- 261-264c.

10. Гоцалюк А. Традиційна сакральна обрядовість у звичаях та віруваннях українців // Українознавство. - 2009. - 4. - c.261-264.

11. Гоцалюк А. Українські свята та обрядові дійства весняно-літнього циклу // Українознавство. - 2008. - 4. - c.250-252.

12. Гощіцька Т. Обрядодії в процесі спорудження житла (на основі польових матеріалів, зібраних на бойківсько-підгір'янському пограниччі) // Наука Релігія Суспільство. - 2010. - 2. - c.8-12.

13. Гуцало Л. Традиційно-побутово культура національних меншин України у 1920-х рр. // Мандрівець. - 2009. - 6. - c.34-38.

14. Духовна культура українців у святковій обрядовості // Персонал. - 2012. - 2. - c.112-124.

15. Етнографія України: Навчальний посібник /За ред. проф. С.А.Макарчука.- Вид.2-ге, перероб. і доп. - Львов: Світ, 2004. - 520c.

16. Йовенко Л. Дитячий побут як об'єкт українознавчих досліджень // Українознавство. - 2009. - 4. - c.100-103.

17. Кононенко, П. П. Українознавство [Текст] : підручник / П. П. Кононенко. - К.: Либідь, 1996. - 382c.

18. Крисаченко В.С. Українознавство: Хрестоматія-посібник: У 2 кн. Кн.1/Передмова П.П.Кононенка. - К.: Либідь, 1996. - 352c.

19. Культура i побут населення України: Навч.посібник. Изд. 2-ге, доп. та переробл.-

20. Курочкін О. Весільний звичай - "удавана наречена" і його семантичні інтерпретації// "Університет.".- 2012.- №№ 2.- 5-12c.

21. Маховська С. Сімволіка ритуального хліба (за матеріалами коровайного обряду на Поділлі) // Мандрівець. - 2010. - 1. - c.51-56.

22. Мезіна Н. Елементи сакралізації в обряді посвячення молоді у доросле життя на Краснолиманщині // Наука Релігія Суспільство. - 2007. - 1. - c.52-55.

23. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. - К.: Либідь, 1996. - 176c.

24. Огієнко, I. I. Дохристиянські вірування українського народу. [Текст] : історично-релігійна монографія / І. Огієнко. - К.: Обереги, 1994. - 424c.

25. Омельянчук І. "Кого куст минає, той щастя має" [Обряд на зелені свята] // Урядовий кур`єр. - 2012. - 98. - c.1,7.

26. Паночко М. Церква християн віри євангельської-п"ятидесятників.Віровчення ,обряди,історія

27. Пахолок С. "Атрибути спілкування" в контексті народного етикету українців (на матеріалах родільної обрядовості) // Українознавство. - 2009. - 3. - c.215-219.

28. Попов Д. Життя та побут землеробсько-скотарських племен трипільської культури // // Актуальні проблеми розвитку економіки, освіти та науки в умовах трансформації суспільства: Тези. Х науково-практична конференція викладачів, співробітників та студентів ЧДІЕУ.- Вид. 2-ге, доп. - Чернигов, 2006. - 259c. - с. 202-203

29. Пролєєв С. Національне буття: тотальність культури та альтернатива побуту // Філософська думка. - 2002. - 6. - c.121-125.

30. Свято Купайла (Івана Купайла). Свято Перуна. Свято Андрія. Різдвяні свята. Свята Колодія (Масляна).

31. Сергєєв С., Куртасова О. Господарсько-побутова діяльність старовірів Чернігово-Сіверщини в ХІХ ст. та особливості старообрядської богородничної ікони "Усім засмученим радість" // Сіверянський літопис. - 2009. - 4. - c.47-51.

32. Сітарчук Р.А. Обрядовість і місіонерство адвентистів у перші роки їх діяльності в українських землях // Наука Релігія Суспільство. - 2009. - 1. - c.43-50.

33. Скуратівський В. Вінець. - К.: УСГА, 1994. - 240c.

34. Слов"янський світ. Ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань,

35. Советские традиции, праздники и обряды. Словарьсправочник.- К.:Политиздат Украины, 1988.- 217c.

36. Соколовська К. З історії традиційно-побутової культури в Україні // Персонал. - 2011. - 2. - c.102-113.

37. Соколовська К. Культурно-побутові ознаки сучасних українців // Персонал. - 2008. - 3-4. - c.124-134.

38. Соколовська К.Духовна культура українців у святковій обрядовості // Персонал. - 2012. - 2. - c.112-124.

39. Старков В. Джерела про побутування карт у дозвіллі населення України у ХVІІ - ХІХ ст//

40. Тищенко О. Лексико-семантичне поле "позитивнi емоцiї" у слов`янськiй родиннiй обрядовостi: концептуальний пiдхiд // Мовознавство. - 2000. - 2-3. - c.57-66.

41. Ткач Х. Весільні обрядові особи та атрибутика в поховальному ритуалі неодружених // Сіверянський літопис. - 2008. - 4. - c.122-128.

42. Українознавство: Посібник. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - 398c.

43. Українська минувщина: Ілюстрований етнографічний довідник. - К.: Либідь, 1993. - 256c.

44. Українське народознавство: Навчальний посібник /За ред. С.П.Павлюка.- Вид. 2-ге, перероб. і доповн. - К.: Знання, 2004. - 570c.

45. Українці: народні вірування, повір`я, демонологія. Вид. 2-ге.- К.:Либідь, 1992.- 635c.

46. Цубенко В. Традиційно-побутова культура військових поселенців Українського (Харьківського) та Києво-Подільського військових поселень кавалерії (1817-1857) // Українознавство. - 2008. - 3. - c.137-142.

47. Шара Л. Чернігівське міське самоврядування: соціально-побутова діяльність (остання третина ХІХ ст.) // Сіверянський літопис. - 2007. - 1. - c.55-60.

48. Шемберко Т. Календарно-обрядова поезія в рецепції Івана Франка // Мандрівець. - 2007. - 5. - c.35-40.

49. Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу. - Донецк: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. - 383c.

50. Юрченко В. Традиції харчування на ярмарках України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття// "Українознавство.".- 2009.- №№ 1.- 221-225c.

51. Ярещенко А.П. Під чаром рідної землі: Посібник із українознавства. - К.: Шанс, 2008. - 340c.

52. Ясиновський В. Без надії сподіваючись, всесвітньовідомий музей народної архітектури та побуту чекає своєї землі [Музей під відкритим небом - село Пирогів] // Землевпорядний вісник. 2012. - 6. - c.18-21.

Методичні вказівки по підготовці до семінарського заняття:

1. У теперішній час у складі України можна умовно виділити низку історико-географічних регіонів, які складались протягом століть під впливом різноманітних факторів: кліматичних, політичних, географічних, історичних, етнічних. Протягом часу кордони, назви і чисельність таких регіонів мінялись; зокрема, в теперішній час зазвичай вживаються назви регіонів, які походять від назв існуючих більше півстоліття областей (Львівщина, Хмельниччина,Луганщина, Сумщина, Одещина тощо). Це свідчить про те, що формуються нові регіони з своїми внутрішніми зв'язками навколо обласних центрів. У той же час ще широко вживаються і назви регіонів, які складались протягом попередніх століть (наприклад, Галичина, Буковина, Слобожанщина, Поділля). Однозначний перелік регіонів України скласти важко, але більшість історичних областей є загальновизнаними. Перед студентом завдання назвати етнокультурні регіони України і показати регіональні відмінності організації побуту українців.

2. Відповідаючи на питання обов‘язково з‘ясувати  Етимологію слова «хата», описати  конструкцію традиційного українського житла (покрівля хати-мазанки («дах») чотирисхила. 

Описати внутрішню площу хати, яку умовно можна поділити на робочу (піч, мисник, ложник), обрядову (стіл на покуті) і побутову (піл або ліжко, скриня, колиска, ослони, лава).

У відповіді наголосити на  зовнішньому оздобленні, символіці українського житла.

3. Українська кухня — національна кулінарія, яка має свою давню історію та славиться різноманітністю, нараховує сотні рецептів, відомі далеко за межами України. Деякі страви мають багатовікову історію.

У відповіді розповісти про  перші страви, салати,  хліб,  основні страви,  десерти,  м'ясо і риба,  борошняні страви,  напої.

Маємо підсумувати, що кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними особливостями та традиціями.

Семінар 9. (4 год) Колоквіум. Культурно-історична спадщина України.

Методичні поради по підготовці до колоквіуму:

Студент на власний вибір обирає регіон України (одну з її областей) і готує презентацію про культурно- історичні пам‘ятки обраного регіону.

У відповіді, перш за все, дати коротку характеристику області (площа, населення, центр). Потім перейти до викладу матеріалу про визначні культурно-історичні пам‘ятки даного регіону (музеї, площі тощо). Студенту-доповідачу слід зробити висновок про історичне значення культурно-історичних пам‘яток даного регіону для української, європейської та світової культури.

При відповіді слід використовувати карту України, наочність (фото, слайди).

Відповідь-презентація оцінюється до 12 балів.

Складання колоквіуму є обов‘язковою вимогою до допуску до іспиту.

Області України:

Автономна республіка Крим