36.Методика обґрунтування проектних рішень внутрішньогосподарського землеустрою

Внутрішньогосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з метою територіальної організації землі і виробництва в основному сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств у межах їх землекористування, яка забезпечує:

- ефективність сільськогосподарського виробництва;

- раціональне використання земель;

-створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Внутрішньогосподарський землеустрій, згідно зі статтею 184 Земельного кодексу України, включає види робіт з:

а) зі складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів

щодо охорони земель;

б) з розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Разом з тим, цей перелік робіт із внутрішньогосподарського землеустрою є не зовсім повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити, зокрема, такими видами робіт, як:

1) складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою (організації території, формування меж земельних угідь з особливим режимом використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням і

виробництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських і особистих селянських господарств;

2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання худоби громадян;

3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо) несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

4) складання проектів внутрішньої організації використання і охорони земель установ та організацій природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого фондів.

37.Підготовчі роботи при внутрішньогосподарському землеустрої

Підготовчі роботи, включають збір і вивчення таких матеріалів і документів: 1) план-оригінал землеволодіння господарства; 2) літовідбиток або світлокопію проектного плану внутрігосподарського землевпорядкування; 3) виписку з Державної земельно-кадастрової книги району про площу землеволодіння і склад земельних угідь на рік проведення робіт; 4) довідку райдорвідділу про дороги, які проходять через землеволодіння господарства ; 5) технічні матеріали зйомок минулих років, матеріали проектів внутрігосподарського землевпорядкування, впорядкування присадибного землеволодіння тощо. Під час підготовчих робіт виконавець також визначає спосіб коригування і підбирає на складі необхідну кількість інструментів: бланків, абрисів, журналів та інших матеріалів.

38. Польові дослідні роботи при внутрішньогосподарському землеустрої

Полевые обследования территории проводятся при внутрихозяйственном землеустройстве с целью получения сведений о фактическом состоянии и хозяйственном использовании земель. Их состав и содержание зависят от зональных природных и социально-экономических условий сельскохозяйственного предприятия. Так, в районах с развитием эрозии почв важнейшее значение приобретает почвенно-эрозионное обследование; в зоне избыточного увлажнения обследуется мелиоративное и культуртехническое состояние земель, а в хозяйстве, где имеются значительные площади естественных кормовых угодий.

39. Розробка завдання на проектування при внутрішньогосподарському землеустрої

Внутрішньогосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з метою територіальної організації землі і виробництва в основному сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств у межах їх землекористування, яка забезпечує:

ефективність сільськогосподарського виробництва;

раціональне використання земель;

створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

необходимо проводить геоботаническое

обследование сенокосов и пастбищ.

40.Складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою починається з

розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів.

Відповідно до договірних зобов'язань щодо виробництва товарної продукції та

конкретних природноекономічних умов на сільськогосподарських підприємствах

формується певна виробнича структура, тобто склад та співвідношення галузей.

Організаційно-виробнича структура аграрного підприємства – це склад, кількісне

співвідношення, розміри внутрішніх підрозділів, форм їх побудови і взаємозв’язку.

Організаційна структура (склад і співвідношення основних виробничих одиниць і

різних служб) таких підприємств залежить від їхньої спеціалізації, розмірів, поєднання

галузей виробництва, розміщення сільськогосподарських угідь та інших умов. Основними

виробничими одиницями у більшості агроформувань є цехи, відділки, ферми. За ними

закріплюють або передають їм в оренду засоби виробництва (певні площі

сільськогосподарських угідь, будівлі та споруди, машини, поголів'я худоби тощо). У

цехах, відділках, на фермах організовують постійні колективи робітників, виробничі

бригади, ланки, що працюють на підряді, оренді, а також самостійні кооперативи.

Залежно від конкретних умов господарства розрізняють типи організаційної

структури: двоступінчаста (підприємство – цех, відділок (ферма) або бригада, відділок

(кооператив)); триступінчаста (підприємство – цех (відділок чи ферма) – бригада

(кооператив)). У сільськогосподарських підприємствах рослинницького напряму

переважають цехи, відділки, а у тваринницького – ферми. Триступінчаста організаційна

структура властива великим сільськогосподарським підприємствам. На невеликих має

місце двоступінчаста організаційна структура (без цехів, відділків).