• розширення за рахунок зростання реального і прихованого безробіття кількос-ті учасників комерційної діяльності.

❖ Роль і значення торгівлі на ринках ❖

Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами.

В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше полови­ни сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Торгівля на ринках в умовах трансформації економіки має неабияке соціально- економічне значення.

Економічне значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів вироб­ництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними сис­темами. Вільний доступ до даної форми торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості випадків посередника дає продавцям на ринках основну конкурентну перевагу —- у ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими як порівняти з цінами на аналогічні това­ри в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому со­ціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умо­вах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кі­лькості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.

22.2. Характеристика ринкового господарства

і його структурних елементів

❖ Поняття ринкового господарства ❖

Ринкове господарство — це сукупність підприємств і філіалів ринків: рин­кових комплексів, ринків, міні-ринків, зон і майданчиків для ведення торгівлі всіх форм власності. За своєю суттю ринкове господарство являє собою своєрідну матеріально-технічну базу торгівлі на ринках.

У складі ринкового господарства виокремлюють різні типи підприємств ринків: ринкові комплекси — великі універсальні ринки з широкою номенклатурою послуг і високим рівнем сервісу; ринки — підприємства середнього розміру, універсальні або спеціалізовані, на яких представлені суб'єкти інших обслуговуючих систем; міні- ринки — невеликі ринки місцевого значення, спеціалізовані, як правило, на реалізації продовольчих і супутніх товарів; філіали ринків (зони і майданчики для ведення рин-

556

нового торгу) — несамостійні в економічному, організаційному або юридичному зміс­тах структурні підрозділи ринків, які створюються в місцях стихійного скупчення рин­кових продавців і підпорядковуються головним підприємствам.

Ринкове господарство формують підприємства різних форм власності: дер­жавної (комунальної), приватної і колективної (кооперативної) форм власнос­ті Станом на кінець 2002 року в структурі ринків переважали підприємства колек­тивної (кооперативної) 1805 од., або 63,0 % їх загальної кількості — і приватної

• 579 од. (20,2 %) форм власності, тоді як кількість державних (комунальних) ско­ротилося до 479 од., або 16,8 % загалу.

❖ Класифікація підприємств ринків ❖

Загальну сукупність підприємств ринків класифікують за низкою функціональ­них ознак, до яких належать (рис. 22.1): тип населеного пункту, в якому розташова­ний ринок; район обслуговування (тяжіння) ринку; ступінь концентрації торгівлі і послугу цьому підприємстві торгівлі на ринках; ступінь господарської самостійнос­ті; тип улаштування і вид основних споруд на ринку; масштаб діяльності і потуж­ність ринкового підприємства; провідний асортимент ринкової реалізації; сезон­ність ведення торговельної діяльності; ступінь благоустрою; режим роботи.

Загальна сукупність підприємств ринків поділяється на міські і сільські. Якщо міські ринки розташовуються в республіканських, обласних, внутрішньооблас- них, районних центрах і селищах міського типу, то сільські діють у великих (кущових) і середніх (рядових) селах.

Кожне підприємство ринків характеризується районом обслуговування (зоною охоплення), яка змінюється залежно від типу населеного пункту, в якому розташо­ваний ринок. Так, міські ринки можуть бути загальноміськими, району міста або окремого мікрорайону. Сільські ринки мають дещо більшу за територією площу (зону) охоплення: міжрайонного, районного (сільського), кущового і локального сільського значення.

Ступінь концентрації торгівлі і сервісу дозволяє виділяти в складі підпри­ємств ринків великі торговельно-сервісні ринкові комплекси; спеціалізовані або змішані ринки; міні-ринки (зони або майданчики для ведення ринкового торгу). Торговельно-сервісний ринковий комплекс Ш це велике за потужністю й обся­гами реалізації товарів і послуг підприємство ринків з розвиненою внутрішньою інфраструктурою власних і залучених структурних підрозділів, здатних створювати і надавати низку організаційно-технологічних, торговельних і побутових послуг усім учасникам торгівлі на ринках. Підприємство ринків є дещо меншим за пара­метрами й обсягами обігу ринком, забезпеченим достатньою матеріально- технічною базою для організації продажу продовольчих і непродовольчих товарів. Міні-ринки (зони, майданчики) — це влаштовані належним чином для ведення ринкового торгу невеликі за кількістю торгових місць і пунктів дрібнороздрібної торгівлі ринки з мінімальним набором послуг для ринкових торговців.

Доволі часто від розмірів концентрації торгівлі і сервісу залежить ступінь госпо­дарської самостійності підприємства ринків. За цією ознакою розрізняють ринки- підприємства і ринки-філії головних підприємств. Ринки-підприємства є самостій­ними суб'єктами господарської діяльності з правами юридичної особи, а ринки-філії

• це територіально відокремлені зони і майданчики для ведення ринкового торгу за допомогою і під керівництвом основного підприємства, не обов'язково ринку.

557

За типом населеного пункту

• міські:

• в обласних центрах і прирівня­них до них містах;

• в містах обласного підпорядку­вання і райцентрах;

• в селищах міського типу

• сільські:

• в кущових селах;

• в інших селах

За райономобслуговування(зоною діяльності)• міські:

• загальноміські;

• районні;

• мікрорайонні• сільські:

• міжрайонні;

• районні;

• кущові;

За типом улаштування і

споруд

• накриті;

• павільйонного типу;

• відкриті;

• комбіновані

За ступенем концент-рації торгівліі послуг

• ринкові комплекси;

• ринки;

• окремі структурніпідрозділи ринків

За основним

асортиментомреалізації

• спеціалізовані:

• продовольчі;>речові;

• паливні;

• квіткові;

• фуражні

• змішані

За сезонністю

ведення ринко-вого торгу

• цілорічні;

• сезонні;

• одноразові яр-марки-базари

За ступенем благоустрою

• із замощеними і заасфальтованимиплощами;

• оснащені електроосвітленням, водо-гоном, каналізацією і радіофікацією;

• із земляними або частково замоще-ними площами;

• ті, на яких відсутні освітлення, водо-гін, каналізація і радіофікація

За ступенем гос-

подарської са-мостійності

• підприємстваринків;

• філії ринків

За масштабом

і потужністю

• дрібні;

• середні;

• великі;

• крупні

За режимом роботи

• щоденні;

• щоденні, з одним-двома вихідними;

• ті, що працюютькілька днів на тиж-день

LH Ln Oo

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ

Рис. 22.1. Класифікація підприємств ринків

Відповідно до типу влаштування і виду ринкових споруд зустрічаються накриті, павільйонні, відкриті і комбіновані ринки. На сьогодні найбільшого розповсюдження набули комбіновані ринки —- поєднання накритої частини з відкритим майданчиком; павільйонів — відкритого майданчика тощо. Від типу влаштування ринку в першу чергу залежить його привабливість для ринкових торговців і покупців та здатність організову­вати цілорічну торгівлю незалежно від природно-кліматичних умов в районі розміщення.

Тісно пов'язані між собою такі ознаки класифікації підприємств ринків, як по­тенційна потужність і масштаби діяльності (обороту товарів і послуг) ринку. У цьому зв'язку виділяються надвеликі (понад 1000 торгових місць), великі (500— 1000 т. м.), середні (100—500 т. м.) і дрібні (до 100 т. м.) ринки. Незважаючи на те що основними показниками потужності ринку є його площа і кількість торгових місць, для характеристики його потенційної потужності доцільно брати саме кількість улаш­тованих на ринку торгових місць для одночасного ведення ринкового торгу, адже саме ця величина може бути підставою для оцінки загальних обсягів реалізації товарів з урахуванням реального навантаження на одне ринкове торгове місце.

У ринковому господарстві найчастіше зустрічається змішаний тип спеціалізації (товарного профілю) ринків: продовольчо-непродовольчі, продовольчо-квіткові, продовольчо-тваринні, худобо-фуражні тощо. Значно рідше практикується організа­ція спеціалізованих ринків у «чистому» вигляді, а саме: продовольчих, непродоволь­чих, автомобільних, фуражних, тваринних, паливних, квіткових та ін.

За сезонністю ведення ринкового торгу розрізняють: цілорічні — ті, що фун­кціонують безперервно протягом року; сезонні — такі, що діють відповідно до се­зону виробництва продукції, яка реалізується, або відповідно до певних кліматич­них умов; одноразові ярмарки-базари — одномоментні комерційно-торговельні заходи в межах торгівлі на ринках, що носять тематичний характер і поєднуються з виїзною торгівлею товаровиробників і представників різних торговельних систем.

За ступенем благоустрою виділяють такі підприємства ринків: із замощеними і заасфальтованими площами; оснащені електроосвітленням, водогоном, кана­лізацією і радіовузлами; із земляними або частково замощеними площами; ті, на яких освітлення, водогін, каналізація і радіофікація відсутні.

За режимом роботи, який узгоджується з місцевими органами влади відповідно до їх основної спеціалізації, місцезнаходження, рівня розвитку матеріально- технічної бази і ступеня благоустрою, підприємства ринків поділяються на три ви­ди: щоденні; ті, що працюють з одним-двома вихідними; такі, що працюють кілька (один-чотири) днів на тижні.

❖ Організаційно-економічний статус підприємств ринків ❖

Первинною ланкою матеріально-технічної бази торгівлі на ринках (ринкового господарства) є підприємство ринків — специфічне торговельно-сервісне під­приємство інфраструктури споживчого ринку, спеціалізоване на створенні і наданні послуг для ведення ринкового торгу.

Підприємство ринків за своїм функціональним призначенням має на меті вико­нання складної системи торговельних, побутових, комунальних, інших послуг, а також здійснення контрольно-забезпечувальних функцій за правильністю прова­дження процесу купівлі-продажу в його межах.

У загальному вигляді підприємство ринків незалежно від типорозміру, улашту­вання, спеціалізації, форми власності й інших функціональних ознак, є торговельним підприємством — невід'ємним складовим елементом галузі внутрішньої торгівлі,

559

оскільки в його межах активно ведеться роздрібна, дрібногуртова і гуртова торгівля товарами широкого вжитку. Разом з тим інфраструктурний характер основної діяльно­сті підприємств ринків та високий ступінь диверсифікації торгівлі на ринках із залуче­ними системами обслуговування населення дозволяє кваліфікувати більшість сучасних підприємств ринків як вагоме за масштабами комерційної діяльності та обсягами обігу товарів і капіталів торговельно-сервісне підприємство, в якому специфічний метод торгівлі поєднується із багатьма формами і методами сервісу.

Специфіка ринку як торговельно-сервісного підприємства виявляється в таких притаманних тільки йому рисах:

• на відміну від класичних підприємств торгівлі, ринок, за деякими винятками, не виконує основних торговельно-технологічних функцій, пов'язаних із просуванням то­варів, — закупівлі, транспортування, зберігання, підсортування і реалізації товарів;

• це торговельне підприємство не переймає на себе прав власності на товарй, що реалізуються в його межах, незважаючи на те що воно є власником основних засобів, з допомогою яких забезпечується діяльність ринкових торговців;

• основним напрямом діяльності ринку є не ведення торгівлі, а організація умов для її здійснення незалежними фізичними і юридичними особами, для чого підпри­ємство ринку авансує капітал у створення і реновацію матеріально-технічної бази, яку згодом на еквівалентних засадах здає в різну за термінами оренду ринковим то­рговцям і за допомогою якої надає платні послуги всім суб'єктам торгівлі на ринках;

• до функцій підприємства ринків крім організації ринкового торгу і надання низки послуг входить також здійснення контролю за дотриманням належного рівня культури обслуговування, правильністю і повномірністю відпуску товарів, відпові­дністю їх якості вимогам стандартів безпеки споживання.

В організаційному плані підприємства ринків формуються з тісно пов'язаних між со­бою власне ринкових і залучених структурних елементів. їх співвідношення не є ста­лим, воно змінюється і модифікується залежно від типорозміру і спеціалізації самого ринку.

❖ Структурні елементи підприємства ринків ♦>

До власне ринкових елементів структури цього типу підприємств належать підроз­діли обслуговування, торговельні і господарсько-допоміжні ($тс. 22.2). Підрозділи об­слуговування ринку — бюро торговельних послуг, вагові, склади і камери зберігання товарів і продукції, готелі і кімнати відпочинку для прибулих ринкових торговців тощо створюють умови для організованого і правильного ведення ринкового торгу, а та­кож реалізують широку номенклатуру платних послуг не тільки для продавців на ринку, але й для населення. На багатьох ринках створені і функціонують торговельні підрозді­ли — комерційні центри, торговельно-закупівельні пункти, комісійні і консигнаційні магазини тощо, які ведуть торговельно-кОмерційгіу діяльність, закуповуючи надлишки у ринкових продавців або організовуючи реалізацію товарів і продукції, довезеної на ри­нок, і паралельно проводячи самостійну торгівлю. Кожен ринок залежно від власних по­треб організовує господарсько-допоміжні підрозділи ринку — будівельно-ремонтні бригади, господарські частини, санітарно-гігієнічні пристрої і споруди, майстерні з ремонту вагового інвентарю, пральні тощо, які утримують у належному стані матеріа­льно-технічну базу ринку і здійснюють загальне забезпечення торгівлі на ринках. У фо­рмуванні структури підприємства ринків беруть участь також залучені структурні еле­менти — улаштовані ринком самостійно і передані в довгострокову оренду або збудовані на території ринку силами залучених обслуговуючих систем підприємст­ва, одиниці і пункти торгівлі, громадського харчування й обслуговування.

560

^"■'«WN.

*Зона

ярмарково-базарноїторгівлі

РИНКОВЕ

ГОСПОДАРСТВО

ТОРГОВЕЛЬНО-СЕРВІСНИИ КОМПЛЕКС

ВЛАСНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ РИНКУ

торговельніпідрозділиринку:

• комерційніцентри;

• торговель-но-закупівельніпункти;

• комісійні магази-ни;

• консигнаційнімагазини;

• інші

Tfgr-

підрозділи обслуги ринку:

• бюро торговельних послуг:

• вагові

• пункти видачі інвентарю і са- нодягу

• пункти інформаційних і експе­диційних послуг

• харчові контрольні станції;

• лабораторії санветекспертизи;

• склади і камери зберігання;

• готелі; тощо

ї

господарсько- допоміжні підроз­діли ринку

• будівельно-ремонтні бригади;

• господарська части­на;

• санітарно-гігієнічні пристрої і споруди;

• майстерні з ремонту вагових приладів;

• пральні; тощо

ЗАЛУЧЕНІ НА РИНОК СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ

ї

роздрібної торгівлі:

• магазини;

• бутики;

• палатки;

• павільйони;

• ятки;

• кіоски; інші

і

громадсь­кого харчу­вання:

• кафе;

• їдальні;

• буфети;

• чайні; інші

І

побутового й інших видів обслугову­вання:

• комбінати;

• майстерні;

• ательє; інші

Імм - 41.'':.'^ ..'..-ⁱ^⁹: ^{11 1}

/

'*•*••«*»... / . _e ^ ^_r.-*"**** ^ _e / ^ _в

•* „и / \ /

илш

Зона

цілорічної торгівлі

Зона сезонної торгівлі

Рис. 22.2. Склад структурних елементів підприємств ринків