Стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств державної, при­ватноїколективної і кооперативної форм власності, розташованих в межах підприємств ринків, лежить в основі підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках.

Торгівля на ринках за своєю суттю є не тільки суто процесом ведення ринкового торгу, але й своєрідним соціально-культурним заходом, що викликає скупчення на території ринку великої кількості людей — і продавців, і покупців. Своєю чергою, це об'єктивно викликає потребу в організації харчування суб'єктів даної форми то­ргівлі. Виробничо-торговельна діяльність з приготування їжі і організації хар­чування також входить до підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках. Вона не належить до основних функцій підприємств ринків, а тому адміністрація ринку виходячи із власних можливостей передає в оренду або за угодою про спіль­ну діяльність (за участі спільних інвестицій) чи на інших умовах будує на території ринку приміщення для закладів і пунктів громадського харчування.

Третьою вагомою складовою підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках є підприємства і структурні одиниці побутового обслуговування. На великих і сере­дніх ринках, розміщених у міських поселеннях, вони широко представлені у вигляді комбінатів, ательє, майстерень і пунктів, спеціалізованих на створенні послуг з пошит­тя одягу і взуття; виготовлення пристроїв, реманенту, деталей інтер'єру для домогос- подарств; ремонту взуття, одягу, побутової техніки тощо. Мережа побутово-обслуговую­чих одиниць на ринках також є відкритою не тільки для учасників ринкового торгу, але й усіх мешканців населеного пункту, в якому є підприємство ринків.

У підсистемі залучених послуг у торгівлі на ринках особливе місце займа­ють послуги ветеринарно-санітарної експертизи сільгосппродуктів і продоволь­ства, що доставляються на ринки з метою реалізації. Практично на кожному ринку, на якому продаються продукти тваринництва і рослинництва, створено лаборато­рію ветеринарно-санітарної експертизи (JIBCE). їх завданням є попередній кон­троль і аналіз якості привезеної ринковими торговцями продукції на предмет її від­повідності нормам екологічної, радіаційної, санітарної безпеки і чинним стандар­там безпеки споживання; відсутності збудників інфекційних хвороб тощо. Послуги JICBE для ринкових торговців є платними і справляються за тарифами, затвердже­ними органами Міністерства охорони здоров'я.

22.4. Особливості організації роботи продовольчих і непродовольчих ринків

❖ Загальні вимоги до організації роботи ❖ підприємств ринків

Загальні вимоги до організації роботи підприємств ринків визначаються Прави­лами торгівлі на ринках та іншими нормативними документами місцевих органів влади та контролюючих органів. Цими нормативними актами встановлюється су­купність вимог до функціонування підприємств ринків, організації на них ринково­го торгу, створення належних умов для всіх суб'єктів торгівлі на ринках і надання комплексу організаційних, торговельно-технологічних і побутових послуг.

Найпершою основною вимогою до підприємства ринків є належна його держав­на реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності в місцевих органах державної виконавчої влади. Тільки після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької

565

діяльності ринок може розпочинати власну діяльність зі створення умов для веден­ня ринкового торгу. ,

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об'єднання незалежно від форм влас­ності, торгово-закупівельні підприємства (далі — продавці).

Після проходження державної реєстрації підприємство ринків самостійно вирі­шує і погоджує з територіальними установами державної санітарно-епідеміо­логічної служби питання, що стосуються типорозміру і виду технічного виконання ринку в цілому і його функціональних зон, планування території ринку, розміщен­ня торгових місць, приміщень і торгових об'єктів, забезпечення їх торгово- технологічним обладнанням.

При цьому підприємства ринків повинні органічно вписуватися в містобудіве­льні й архітектурно-планувальні параметри населеного пункту, в якому вони роз­міщуються. Зокрема, вони повинні мати зручне сполучення пасажирського транс­порту загального користування, відокремлені від проїжджої частини стоянки для автотранспорту, безпечні для руху пішоходів підземні чи наземні переходи до па­сажирського транспорту загального користування, електроенергію, телефонний зв'язок, водопостачання, туалет та каналізацію.

Відповідно до спеціалізації підприємства ринків або частин змішаного ринку, всередині його функціональних зон виділяються спеціалізовані зони. У спеціалізо­ваних зонах обладнуються столи-прилавки, за якими влаштовуються ринкові тор­гові місця. Столи-прилавки повинні бути зручними для ведення ринкового торгу, розміщуватися з дотриманням санітарних і протипожежних правил, забезпечувати вільний прохід покупців по ринку і доступ до товарів.

Для реалізації товарів у порядку виїзної торгівлі й організації тематичних яр- марків-базарів використовуються спеціально розмічені майданчики на ринку чи поблизу з ним, ізольовані від пішоходів. На цих майданчиках в окремих зонах проводиться реалізація продовольчих і непродовольчих товарів з автомобілів та інших транспортних засобів. Забороняється проведення виїзної торгівлі (ярмар- ків-базарів) на транспортних автостоянках і рух транспортних засобів за наявнос­ті пішоходів.

Спеціалізовані зони, столи-прилавки і майданчики для ведення виїзної торгівлі забезпечуються внутрішньою інформацією, наочними позначеннями, а окремі тор­гові місця нумеруються. Реалізація товарів асортименту, що Re відповідає спеціалі­зації зони, не дозволяється, а особи, що самовільно порушують цей порядок, позба­вляються торгового місця без повернення плати за його використання.

Комплексний характер торгівлі на ринках досягається за рахунок відкриття на території ринку або поруч з ним магазинів, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування, пунктів телефонного зв'язку, кас з продажу квитків на транспорт, готелю тощо.

Для ефективної організації і проведення обслуговування учасників ринкового торгу підприємства ринків розвивають власну інфраструктуру через розвиток стру­ктурних елементів матеріально-технічної бази ринку, оснащення необхідним тор- говельно-технологічним і допоміжним обладнанням та інвентарем. З цією самою метою вони організовують склади-холодильники і складські неохолоджувані при­міщення для тимчасового зберігання надлишків завезеної на ринок продукції. На­явні елементи інфраструктури і матеріальної бази ринку використовуються ним для надання платних послуг ринковим торговцям. Вартість платних послуг розрахову­ється адміністрацією ринку самостійно на підставі калькуляції.

566

Адміністрація ринку повинна вживати постійних заходів для підвищення рівня обслуговування і дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, недопущення до реалізації заборонених, неякісних і фальсифікованих товарів, кон­тролю правильності використання засобів вимірювання, додержання громадського порядку.

На відміну від відвідувачів ринку (потенційних покупців), для яких вхід на ри­нок є безплатним, ринкові торговці (продавці) за право зайняти ринкове торгове мі­сце щодня сплачують вартість ринкового збору. Ринковий збір належить до місце­вих зборів, а тому його розмір установлюється місцевими Радами народних депутатів. До платників ринкового збору не належать довгострокові орендарі окре­мих приміщень ринку, які провадять стаціонарну торгівлю, громадське харчування або надання інших послуг,

Інформація про ставки ринкових зборів, розміри плати за окремі види послуг ринку має бути вивішена біля кас і пунктів прокату ринку. Оплата вартості ринко­вого збору і платних послуг на ринках проводиться за участі адміністраторів і кон­тролерів через касу ринку з обов'язковим використанням належним чином зареєст­рованих електронних контрольно-касових апаратів. Ринковому торговцю видається касовий чек, що не тільки підтверджує факт оплати, але і є підставою для ведення ринкового торгу. Касові чеки повинні зберігатися ринковим торговцем до закін­чення дня торгівлі і не можуть передаватися іншим особам.

При отриманні у прокат обладнання й інвентарю ринковий торговець вносить за­ставну плату, розмір якої встановлюється підприємством ринків, але не може пере­вищувати їх поточної вартості у діючих цінах. Після повернення справних взятих на­прокат обладнання й інвентарю, ринковому торговцю повертається вартість застави, але в разі їх втрати або псування винуватець відшкодовує ринку завданий збиток.

Доволі високими є загальні вимоги до підприємств ринків з погляду захисту прав споживача.

Зокрема, в доступному і видному місці біля входу на ринок повинні розміщува­тися стенди з інформацією про:

• спеціалізацію ринку, його назву, підпорядкованість, режим роботи;

• план території -— розміщення окремих об'єктів, напрями пішохідних і транс­портних маршрутів;

• чинні Правила торгівлі на ринках, Ветеринарно-санітарні правила, вимоги те­риторіальних управлінь захисту прав споживачів і Держстандарту;

• чинні ставки ринкового збору і тарифи плати за послуги ринку;

• планове закриття ринку (його частини) для проведення санітарних заходів, ремонту чи технічного переобладнання не пізніше 5 днів до початку;

• місцезнаходження Книги відгуків і пропозицій у приміщенні адміністрації ринку.

Підприємство ринків не тільки повністю відповідає за відповідний санітарний, технічний і протипожежний стан території ринку, але й виступає гарантом най­більш повного захисту прав споживача. Зокрема, ринкові торговці (продавці) під контролем адміністрації ринку повинні на вимогу покупців надавити повні і точні відомості про свій товар, бути ввічливими й охайно одягненими, упаковувати товар у власну або тару покупця. При цьому їм забороняється курити, приймати їжу і з'являтися на робочому (торговому) місці у нетверезому стані,

Придбавши на ринку неякісний товар, товар з вадами або дефектами, покупець має беззастережне право повернути його продавцю, замінивши його на рівноцінний якісний або отримавши назад сплачену суму.

5©7

Підприємство ринків повинно найповніше відповідати вимогам екологічної і са­нітарної безпеки. Робота ринків жодним чином не повинна погіршувати санітарний стан місцевості, негативно впливати на умови проживання мешканців прилеглої житлової зони і населеного пункту в цілому та не створювати перешкод для руху транспорту і пішоходів.

Працівники ринку, зайняті обслуговуванням, повинні бути вдягнені у відпо­відний санітарним вимогам формений одяг, регулярно проходити медичне об­стеження, результати якого заносяться в особисті санітарні книжки. Санітарні книжки і зареєстрований санітарний журнал ринку повинен зберігатися в дире­кції ринку.

Відповідно до чинних санітарних норм підприємства ринків повинні бути забез­печені ізольованими санітарно-гігієнічними пристроями, місцями для збору відхо­дів і сміття, водогоном для миття рук тощо. Для підтримання належного санітарно­го стану відходи і сміття повинні регулярно вивозитися, а стаціонарні пункти торгівлі і торгові місця — волого прибиратися після закінчення торгівлі. За умови захищеності товарів ринкової реалізації від забруднення проводиться поточне при­бирання впродовж усього дня торгівлі.

Ринок самостійно або за приписом санітарного лікаря передбачає регулярне проведення спеціальних санітарних заходів — дезинфекції, дезинсекції, дератизації і санітарних днів з прибирання приміщень і території.

Загальною вимогою до підприємств ринків є також виділення необхідних при­міщень і засобів зв'язку для роботи правоохоронних і контролюючих органів.

❖ Особливості організації роботи продовольчих ринків ❖

Реалізація у формі торгівлі на ринках вирощеної сільськогосподарської продук­ції і продовольства, живої худоби, птиці, домашніх тварин, декоративних птахів може проводитися, як правило, на спеціалізованих продовольчих ринках, а також на змішаних продовольчо-непродовольчих за умови наявності в останніх належних умов і їх відповідності санітарно-епідеміологічним вимогам.

На продовольчих і відповідних частинах змішаних ринків торгівлю більшістю продуктів тваринного походження (м'ясом, м'ясопродуктами, салом, битою пти­цею, яйцями, медом, молоком і молокопродуктами, сиром тощо) зосереджують Уо накритих ринках і павільйонах, що відповідають санітарним вимогам. Продукти і продовольчі товари, що є менш вразливими до дії зовнішніх факторів (картопля, овочі, фрукти і ягоди, борошно і крупи та продукти їх переробки тощо), можуть продаватися ринковими торговцями на відкритих ринках за накритими і відкрити­ми столами-прилавками.

Територія накритих приміщень і відкритих майданчиків ринку на основі даних про динаміку привозів сільгосппродукції поділяється на окремі зони (сектори) з чі­тко вираженою внуртішньогруповою спеціалізацією. Кожен сектор повинен мати власну спеціалізацію з урахуванням асортименту укрупнених груп ринкової реалі­зації, що склався в торгівлі на ринках (м'ясо-птиця, молоко і молокопродукти, ово- чі-фрукти, борошно-крупи і т. п.); спеціалізовані сектори, своє чергою, розбива­ються на окремі торгові місця.

Як ринкові торговці на продовольчих ринках можуть виступати: члени індиві­дуальних, колективних і фермерських селянських господарств, орендарі, власники особистих підсобних господарств, члени садівницьких товариств і городніх коопе­

568

ративів, інші члени підприємств сільськогосподарського виробництва, переробки і торгівлі, державні та кооперативні торговельні та заготівельні підприємства, торго­во-закупівельні підприємства ринків, підприємства залучених систем роздрібної і гуртової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, громадського хар­чування всіх форм власності.

У межах продовольчого (змішаного) ринку дозволяється реалізовувати такі види сільськогосподарської сировини і продовольчих товарів:

У м'ясо та м'ясопродукти, сало, птицю, кролів, нутрій, молоко і молочні проду­кти, тваринне масло, олію, мед, курячі яйця;

• картоплю, свіжі та солоно-квашені овочі, фрукти, ягоди, баштанні культури, сухофрукти, горіхи;

• дикорослі плоди і ягоди, свіжі та сушені гриби;

• зернові, круп'яні, бобові культури, борошно, насіння соняшнику і гарбузів;

• посадковий матеріал плодово-ягідних культур, насіння овочевих культур і квітів, живі садові квіти, овочеву і квіткову розсаду ;

• живу худобу, кролів, нутрії та живу птицю, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, акваріуми, корм для риб і птахів та ін.;

• тропічні фрукти та овочі, що надходять за імпортом, тільки за наявності сер­тифіката якості та документів, які підтверджують джерело їх придбання.

Торгівля на ринках зазначеною продукцією тваринного та рослинного похо­дження дозволяється тільки після подання її на експертизу в лабораторії ветерина­рно-санітарної експертизи на ринку й отримання ринковим торговцем від JlBCE документа, що підтверджує належну якість цієї продукції. Саме ЛВСЕ несе основну відповідальність як за правильність результатів експертизи, так і за рівень санітар­них умов і доброякісність продуктів, які реалізовуються на ринку.

Ринкові торговці не зобов'язані подавати працівникам ринків документи, що підтверджують належність їм довезеної на ринок продукції, окрім фруктів і овочів імпортного походження. Юридичні особи і підприємці, що спеціалізуються на ста­ціонарній торгівлі в межах ринків, повинні мати необхідні дозволи (свідоцтва, лі­цензії тощо) і сертифікати на ті види товарів, стосовно яких вони вимагаються чин­ним законодавством.

На продовольчих ринках забороняється продаж таких товарів:

• солоних і маринованих грибів, консервованих продуктів домашнього приго­тування (овочі, м'ясо, риба, ікра та ін.), м'ясних і рибних кулінарних виробів і на­півфабрикатів, м'яса диких пернатих птахів і тварин, кондитерських виробів дома­шнього приготування;

• приватними особами хліба і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• дикорослих рослин, риб, занесених до «Червоної книги», польових квітів, лі­карських рослин;

• зернових і круп'яних, продуктів, забруднених насінням шкідливих бур'янів.

Крім наведеного переліку заборонених до реалізації продуктів і товарів ринко­вим продавцям забороняється використовувати власний санітарний одяг і торгове­льний інвентар.

Спільним завдання адміністрації ринків і ринкових торговців на продовольчих ринках є збільшення привозів продукції на ринки, проведення сезонних і тематич-

¹ Продаж насіння овочевих культур і квітів дозволяється за наявності висновку контрольно-насіннєвої лабораторії.

5^9

них ярмарків-базарів, організація зустрічної торгівлі представниками залучених то­рговельних систем, дотримання вимог ветеринарно-санітарних правил, правил тор­гівлі на ринках, протипожежної безпеки, безпеки руху, використання вагови­мірювальних приладів тощо.

♦> Особливості організації роботи непродовольчих ринків ❖

Торгівлю на непродовольчих ринках можуть здійснювати громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, а також підприємства та організації незалежно від форм власності.

Продаж товарів широкого вжитку промислового, кооперативного і кустарного виробництва може проводитися в накритих приміщеннях і павільйонах, на відкри­тих майданчиках у спеціалізованих ринкових торгових місцях. Торгові місця для продажу непродовольчих товарів помітно відрізняються від місць для продажу продовольства за конструктивним виконанням.

Ринкове торгове місце для продажу непродовольчих товарів виконується не в площинних, а в об'ємних вирішеннях. Через це вони набувають форми капітальних і легкоконструкційних, виконаних з цегли, металу, пластику, тентів споруд, — яток, павільйонів, бутиків тощо. Зразки товарів у цих місцях експонуються не прос­то на прилавках, але й викладаються (вивішуються) на гірках, вішаках по всьому периметру ринкового торгового місця — імпровізованої міні-крамниці.

Громадяни, які реалізують товари широкого вжитку не систематично, мають право брати участь у торгівлі на ринках без відповідної реєстрації й отримання до­зволів. Однак у даний час непродовольчі ринки стали основним місцем діяльності громадян-підприємців. Громадяни-підприємці, що проводять систематичну (більше чотирьох разів у рік) реалізацію непродовольчих товарів, повинні пройти державну реєстрацію, отримати за необхідності потрібні дозволи й ліцензії і стати на облік у податковій інспекції. Підприємці самостійно ведуть облік обігу товарів і коштів, проводять розрахунки, нараховують і сплачують податки. Підприємство ринку не несе відповідальності за зобов'язання ринкових торговців перед споживачами.

У межах непродовольчих ринків улаштовуються спеціалізовані й універсальні магазини з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, заклади громадського харчування і сервісні одиниці.

Для короткострокового зберігання товарів широкого вжитку підприємство рин­ку організовує і надає на еквівалентних засадах ринковим торговцям неохолоджу- вані склади (камери зберігання).

Ринкові торговці можуть реалізовувати на непродовольчих і змішаних ринках наступні товари широкого вжитку:

• одяг, взуття, білизну, головні убори, тканини, предмети культурно-побутового призначення, товари господарського вжитку;

• ювелірні вироби (крім виробів з дорогоцінних металів і таких, що містять до­рогоцінне каміння), іграшки (крім піротехнічних виробів), годинники;

• предмети гігієни, санітарії, косметично-парфумерні вироби, товари побутової хімії — за наявності сертифіката якості або сертифіката відповідності встановлено­го зразка;

• газові плити — за наявності документа про придатність до дальшої експлуата­ції, що видається відповідними службами газового господарства;

• транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів і моделей, са­мохідні машини, причепи, напівпричепи, мотоколяски і номерні агрегати до них)

570

1. У чому виявляється суть торгівлі на ринках як особливої форми

2. )рганізацІЇ торговельного обслуговування?

3. Які передумови і фактори вплинули на активізацію торгівлі на

4. ринках у сучасних умовах?

5. Яку роль відіграє торгівля на ринках у нашій країні?

6. У чому виявляється соціально-економічне значення торгівлі наринках в умовах трансформації економіки?

7. Які елементи формують поняття ринкового господарства?

8. За якими ознаками класифікують підприємства ринків?

9. Яким є організаційно-економічний статус підприємств ринків?

10. З яких власних і залучених структурних елементів складаєтьсяпідприємство ринків?

11. Як організовується система послуг у торгівлі на ринках?

12. Які підсистеми послуг на ринках ви знаєте?

13. Які вимоги ставляться до організації роботи продовольчих ринків?

14. Які вимоги ставляться до організації роботи непродовольчих ринків?

згідно з Правилами торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами на спеціально виділеному для них місці території ринку або на спеціальному ринку;

• непродовольчі товари, що були в ужитку (секонд-хенд), книги.

Забороняється продаж на ринках таких непродовольчих товарів:

• вогнепальної, газової, холодної зброї;

• готового армійського спорядження, а також тканин, які використовуються для йо­го виробництва, інших товарів військового асортименту, форменого обмундирування;

• білизни зі штампом організацій і підприємств;

• товарів дитячого асортименту (для дітей віком до 3 років);

• дорогоцінних металів і коштовного каміння, а також виробів з них;

• шкурок цінних порід звірів без відповідного маркування підприємства- виготовлювача;

• ліків, лікарських рослин, наркотичних засобів;

• паливних матеріалів;

• балонів з побутовим газом;

• піротехнічних та вибухових засобів;

• порнографічних видань.

Адміністрація непродовольчого ринку повинна забезпечувати на території рин­ку додержання санітарних, протипожежних правил, контроль за додержанням по­рядку торгівлі непродовольчими товарами.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ