21.2. Системи і форми електронної торгівлі

❖ Системи електронної торгівлі ❖

У сфері електронної комерції склалося кілька систем. За об'єктами і суб'єктами, які є їх складовими елементами, такі системи можна поділити так:

• Система В2В (бізнес-бізнес) включає всі рівні і види взаємодії між суб'єктами — юридичними особами (виробниками і споживачами, продавцями і покупцями) з приводу розподілу, обміну, купівлі-продажу, споживання. Ця система значною мі­рою характерна для оптової електронної торгівлі.

• Система В2С (бізнес-споживач) характеризується тим, що учасниками комер­ційного процесу є фізичні особи та юридичні особи (торговельні компанії). Взаємо­дія між ними, що базується на електронних технологіях, спрямована на забезпечен­ня купівлі товару в Інтернет-магазині або інших формах електронної комерції. Ядром системи В2С, безперечно, є електронна роздрібна торгівля.

• Система G2B (адміністрація-бізнес) — це обслуговування державного замов­лення. Система охоплює всі види угод, які здійснюються між компаніями й урядо­вими організаціями. Ідеться про торговельні угоди по закупівлі товарів, продукції, надання послуг для державних потреб і за державні гроші.

543

• Система С2С — (споживач-споживач) відрізняється тим, що в ній взаємодіють споживачі — фізичні і юридичні особи — для обміну комерційною інформацією і здійснення обміну товарами, досвідом, послугами. До цієї системи примикає аукці­онна торгівля між фізичними особами, комісійна торгівля, бартерні угоди. Формуються також інші системи, але вони менше розповсюджені і не такі мас­штабні, як перелічені вище. Отже, система В2С передбачає використання Інтернет-технологій для взаємодії торговельних компаній з роздрібними покупцями, забезпечення повного циклу роз­дрібного продажу товарів та послуг. Слід зауважити, що в системі В2С склад учас­ників набагато складніше і крім продавців і покупців включає низку фінансових установ, комп'ютерних центрів та ін. Покупцями, безпосередніми споживачами виступають переважно громадяни (фізичні особи) України, інших держав, особи без громадянства, а також установи, соціальні заклади, інші види споживачів (юридичні особи). Продавцями в системі В2С можуть бути різні організаційні форми електронної торгівлі: Інтернет-магазини, торговельні ряди, Web-вітрини, торговельні автомати, електронні аукціони тощо. Фінансові установи — банк продавця, банк покупця, банк-емітент, банк-екваєр. Комунікаційну мережу формують провайдери, сервери, процесінгові центри та ін. Систему доставки в В2С становлять кур'єрські служби, транспортні агентства, служби доставки, пошта, власні служби доставки. Схематично структуру системи В2С можна подати так (рис. 21.1): Продавці Електронні вітрини Інтернет-магазин Торговельні ряди Електронні аукціони Покупці Громадяни України Громадяни інших держав Особи без громадянства Установи Заклади Організації	СЛУЖБИ ДОСТАВКИ ТОВАРІВ
Кур'єрські	Власні	Спеціальні	Пошта

Рис. 21.1. Основні структурні елементи системи В2С

і 544

Усі складові елементи В2С взаємодіють у системі взаємозв'язків, причому якпрямих, так і зворотних. У цьому гарантія стійкості й надійності системи В2С.

Важливими елементами системи BlC є організаційні форми електронної торгів-лі. Вони мають єдину цільову спрямованість — забезпечення процесу роздрібноїкупівлі-продажу, але відрізняються складом, структурою, роллю в системі В2С.Підприємства, які пропонують специфічні чи нетрадиційні для Web товари або тор-гівельні послуги називають ще e-teiler.

❖ Форми електронної торгівлі ❖

Електронна вітрина належить до простих організаційних форм електронної роз-дрібної торгівлі в системі В2С. Вона може мати самостійний характер або виступатискладовою Інтернет-магазину. Електронна вітрина являє собою спеціалізований Web- сайт, який містить інформацію про перелік товарів, які пропонуються покупцям, та по-рядок розміщення замовлення на такі товари. Мета Web-вітрини у даному разі полягаєу зборі попередніх замовлень для їх виконання у реальному режимі.

Схематично Web-вітрина зображена на рис. 21.2.

Покупці

Рис. 21.2. Інтернет-вітрина самостійна

Судячи з рис. 21.2, Інтернет-вітрина є лише інструментом (засобом) для залу-чення покупців. Вона не може забезпечити повний цикл купівлі-продажу товару.Це завдання виконує Інтернет-магазин.

Інтернет-магазин — це спеціалізований Web-сайт, який забезпечує повнийцикл купівлі-пролажу товарів через Інтернет в інтерактивному режимі з викорис-танням електронного каталогу. Отже, Інтернет-магазин забезпечує виконання такихоперацій: ознайомлення, вибір товару, оформлення замовлення, проведення взає-морозрахунків, відстежування виконання замовлення.

Для функціонування Інтернет-магазину необхідно мати як мінімум такі програ-мно-апаратні компоненти:

• Інтернет-вітрину (фронт-офіс) на Web-сервері;

^ електронні каталоги;

^ електронну платіжну систему;

• інформаційну систему, інтегровану у фронт-офіс, тобто бектофіс (склад, бух-галтерія, відділ доставки та ін.).

Інтернет-вітрина магазину має активний зміст. Вона може бути статичною на базіі звичайних HTML-файлів або динамічною — з відображенням інформації з бази даних.

545

Інтернет-вітрина містить інформацію про назву, профіль, статус магазину, асор­тимент товарів, засоби платежів, знижки, порядку доставки товару, гарантії та ін.

Електронні каталоги являють собою довідники з пошуку товарів, послуг за та­кими характеристиками: найменування; призначення; ціна; виробники; конкурен­тоспроможність тощо. Це, по суті, є Web-сайт систематизованих товарів з доступ­ною системою навігації.

Відрізняють кілька типів каталогів:

• загальний, що забезпечує широкий список різних сайтів;

• комерційний, який концентрує увагу на комерційних характеристиках ринку, постачальників, конкурентному середовищі.

• спеціалізований, як правило, присвячений одній вузькій тематиці.

Електронні системи взаєморозрахунків — це складові інфраструктури електро­нної торгівлі. Вони являють собою сукупність платіжних засобів, способів фінан­сових суб'єктів, договорів, нормативних актів. Особливе значення в цій системі мають платіжні інструменти, до яких належать платежі готівкою при доставці това­ру, банківські переводи, пластикові картки, смарт-картки, електронні гроші, елект­ронні чеки та ін.

Ці інструменти повинні забезпечити розрахунки, конфіденційність, цілісність інформації, аутентифікацію, авторизацію, безпеку, мінімізацію витрат.

Блок-схема Інтернет-магазину може бути подана таким чином (рис 21.3).

Рис. 21.3. Блок-схема Інтернет-магазину

546

Залежно від асортименту, рівня електронних технологій, статусу, способу ство­рення Інтернет-магазини можуть бути класифіковані у різних варіантах:

• магазини універсальні, спеціалізовані і вузькоспеціалізовані;

• магазини самостійні, підрозділ традиційного магазину;

• магазин — власний, корпоративний, орендований.

Торговельний майданчик (торговельні ряди) являє частину Інтернет-торгівлі, де здійснюють купівлю-продаж одночасно численні покупці і продавці, використо­вуючи єдині служби, програми, апарати, каталоги та інші ресурси.

Існують три варіанти участі продавця в електронному торговельному ряду:

• перший — розміщення прайс-листка продавця в каталозі торговельного май­данчика з розбивкою на окремі групи товарів;

• другий — пов'язаний з участю в торговельному ряді невеликого Інтернет- магазину і його поданням на сайті торговельного майданчика як цілісного об'єкта;

• третій — передбачає оренду тематичного розділу каталогу, при цьому лише орендар має право представляти товари даної тематики або даного асортименту.

Інтернет-аукціон -— порівняно молода, але разом з тим перспективна організацій­на форма у сфері електронної роздрібної торгівлі. Суть Інтернет-аукціону полягає в ор­ганізації процесу роздрібної купівлі-продажу на базі сучасних інформаційних техноло­гій у публічній атмосфері з установленням кінцевої ціни на конкурентних засадах. Аукціонні торги проводяться за допомогою спеціального програмного забезпечення, що встановлюється на сайті організатора аукціону, тобто аукціонної фірми.

Як продавці на аукціонних торгах виступають власники, виробники товарів, постача­льники або їх представники. Покупцями можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи.

Об'єктами аукціонних торгів уважаються: об'єкти інтелектуальної власності, художнього та декоративного мистецтва, елітні вироби, колекційні речі, селекційні сорти, антикваріат. Останнім часом на аукціонах широко представлені товари ши­рокого вжитку (культтовари, електротовари, електронні товари, транспортні засо­би), а також деякі засоби виробництва.

Залежно від технології проведення торгів аукціони можуть бути одночасних пропозицій, закритих пропозицій, очні і заочні, на підвищення стартової ціни (анг­лійський) або на пониження ціни (голландський).

Схематично структура аукціону подана на рис. 21.4.

Продавці , L _щ Покупці

547